РОЗДІЛ 2
МЕТОДИКА СИТУАЦІЙНОГО НАВЧАННЯ З ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ ЕТИКИ МАЙБУТНІХ
ІНЖЕНЕРІВ
2.1. Соціально-економічні фактори застосування ситуаційного навчання
Нинішні пріоритети державної політики в галузі освіти зорієтовують педагогічних
працівників на підвищення особистої активності студентської молоді, здатної до
самореалізації й саморозвитку, що задекларовано Законами України «Про освіту»,
«Про вищу освіту», «Про професійно-технічну освіту». У цьому контексті
відбувається зміна пріоритетів із засвоєння готових знань на самостійну
пізнавальну діяльність кожного студента з урахуванням його індивідуальних
особливостей і можливостей [151-155].
З позицій такого підходу підготовка студентів не може бути зведена лише до
передачі суми знань від викладача до студентів, тому що домінуючим фактором, що
визначає суть процесу навчання, є діяльність самих студентів, які мають
особистісно значущі цілі й здібності до реалізації. Варто залучати кожного учня
до процесу цілеспрямованої активної пізнавальної діяльності для подальшого
застосування одержаних знань на практиці, а також прищеплювати навички роботи в
співробітництві при розв’язанні майбутніх ділових проблем.
У зв'язку з цим виникла необхідність у розробці нових педагогічних технологій
викладання професійної етики майбутнім інженерам, які повинні бути націлені, у
першу чергу, на забезпечення умов для самореалізації студентів у різних видах
теоретичної й практичної діяльності в нових ринкових умовах. Інноваційні
педагогічні й інформаційні технології мають також враховувати величезні зміни в
діловому й духовному житті сучасних фахівців, нові моральні цінності,
досягнення світової науки, необхідність формування цілісної всебічно розвинутої
особистості громадянина України [156–158].
Ситуаційне навчання, яке розповсюджено в розвинених країнах, є однією з
ефективних освітніх технологій. Воно дає можливість студентам взяти
безпосередню участь у розв’язанні проблем, які вони будуть вирішувати в
професійній діяльності. Активно обговорюючи та аналізуючи ситуаційні завдання,
майбутні інженери починають краще розуміти ідейну канву, проблеми, порівняно з
тим, коли вони виступають в ролі пасивних слухачів лекцій або читачів
різноманітних підручників.
Вітчизняна наука й практика перебувають на стадії становлення процесу
підготовки фахівців, які вміють ефективно вирішувати серйозні ділові проблеми,
керуючись нормами професійної етики. Для того щоб результати цього руху були
життєздатними, повинні бути в наявності, принаймні, дві умови:
насамперед, необхідно формувати групи викладачів-новаторів, які творчо
застосовують на практиці нові підходи до навчання й новітні педагогічні
технології. Варто організовувати різноманітні заходи для перепідготовки
українських викладачів, такі, як літні інститути, семінари вихідного дня,
ознайомлювальні поїздки, програми обмінів, школи професійної етики і т. ін.;
формувати у студентів серйозне ставлення до процесу навчання, навички
інтенсивної самостійної роботи [159 – 161].
На жаль, зауважимо, що в Україні ще недостатньо досліджено проблеми формування
професійних етичних умінь та навичок інженерів з урахуванням національних
особливостей. Деякі дослідники вважають, що вивчення проблем професійної етики
необхідно тільки тим, хто після закінчення ВНЗ планує зробити кар'єру в умовах
ринкової економіки. Маємо сказати, що це хибне припущення. Будь-який фахівець,
незалежно від посади, повинен мати загальне уявлення про те, як функціонує
економіка ринку, про її роль в економічному розвитку. Переконливим доказом тому
є результати дослідження Американо-польсько-українського Консорціума з
вдосконалення бізнес-освіти в Україні CEUME у 2002 році. За результатами
опитування студентів Харківських технічних університетів щодо вивчення курсів
«Ділове спілкування» та «Професійна етика» були отримані такі дані: 36%
студентів надали перевагу першому курсу, 64% студентів – другому. Важливо
додати, що всі респонденти одностайно висловили незадоволеність монотонністю,
менторством викладання курсів, пов’язаних із діловою етикою, а також
акцентували увагу на тому, що констатування викладачем на дошці основних
принципів професійної етики ніколи не викличе змін у їхньому світогляді.
Традиційний шлях вироблення етичних норм, характерний для попередньої історії
людства, займав занадто багато часу. Сучасна ситуація не дозволяє суспільству
успішно адаптуватися до впливу науково-технічного прогресу традиційними
способами випробувань і помилок. Динаміка науково-технічного прогресу й
соціальна інерція суспільства вимагають розробки етичних норм і впровадження
цих норм через систему освіти. На сучасному етапі стихійне формування повинне
змінитися за допомогою систематичних досліджень морально-етичних проблем
інженерної діяльності та навчанню професійної етики.
Аналіз численних досліджень і публікацій дозволяє нам зробити висновок, що
вітчизняні розробки з професійної етики ще не повною мірою відповідають
практичним завданням трансформованої економіки України [162–165]. У підручниках
ділова етика подана як перелік моральних норм, необхідних у бізнесі, що
становить тільки частину її предмета – нормативну етику. Разом з тим підвищена
увага приділяється правилам етикету (як поводитися на переговорах, писати
ділові папери й т. ін.) [166–168]. У дослідженнях прикладного характеру
(наприклад, пов'язаних з інформаційними технологіями, глобалізацією бізнесу й
т. ін.) специфіка моральних проблем і рішень часто не відображена [169, 170].
Унаслідок цього при прийнятті рішень професійна етика виступає не як інструмент
для
- Київ+380960830922