Формування менеджменту на підприємствах зв’язку: прасеологічні засади

РОЗДІЛ 2
Дослідження стану та аналіз ефективності функціонування менеджменту на
підприємствах зв’язку
2.1 Дослідження стану функціонування підприємств зв’язку та їх загальна
характеристика як об’єкту дослідження
Галузь зв’язку сьогодні є найдинамічнішою в Україні. Адже темпи, якими вона
розвивається, випереджують прогнозовані показники її діяльності в цілому.
У часи незалежної України відбувалися якісні перетворення у галузі зв’язку.
Законодавчі підвалини цих перетворень були закладені в період початку
формування та становлення незалежної України. З метою стабілізації економіки у
1991 р. була прийнята Програма надзвичайних заходів по стабілізації економіки
України та виходу її з кризового стану [100], положення якої поширювались на
всі галузі. З метою розбудови національної економіки в 1993 р. прийнята
Державна програма демонополізації економіки і розвитку конкуренції [101] у
відповідності до розділу VI «Галузеві та регіональні особливості
демонополізації економіки і розвитку конкуренції» якої кожною галуззю
розроблялись відповідні програми.
Особливості демонополізації економіки і розвитку конкуренції визначаються
галузевими та регіональними програмами ринкових пере­творень. Ці програми в
основному передбачають одержання основних результатів секторного аналізу
загальнодержавного та регіональних ринків, визначення особли­востей
антимоно-польного регулювання окремих об’єктів, встановлення завдань щодо
організації процесу демонополізації і розвитку конкуренції стосовно відповідних
ринків, реформування управління економікою галузі або регіону, нор­мативне,
інформаційне і фінансове забезпечення, проведення організаційних заходів для
реалізації програм. Галузеві та регіональні програми повинні забезпечувати
ви­конання завдань, передбачених зазначеною Державною програмою.
Так, планом заходів Державної програми у І кварталі 1994 р. була передбачена
розробка галузевих програм ринкових перетворень. На виконання його положень
була розроблена «Програма ринкових перетворень у галузі зв’язку», яка окреслила
стратегічні плани розвитку галузі, виходячи зі специфіки й основних її
особливо­стей. Особливості галузі зв’язку полягають у наступному:
Продукція (послуги) нематеріальні.
Незавершений характер процесу виробництва.
Необхідність перерозподілу тарифних доходів.
Процес виробництва і процес споживання співпадають у часі.
Підвищені вимоги до якості послуг зв’язку.
Нерівномірність навантаження в часі.
Основними напрямками діяльності підприємств зв’язку Житомирської області
визначено введення в дію нових сучасних та високоякісних технологій, підвищення
якості послуг, розширення спектру нових послуг. Технічна політика галузевих
підприємств області спрямована на залучення потенційних споживачів, поступове
створення універсальної системи зв’язку, технічне переозброєння та впровадження
сучасних технологій, розширення спектру нових послуг.
Для того, щоб сформувати повне уявлення про сьогодення галузі на Житомирщині,
необхідно проаналізувати спектр статистичних показників галузі зв’язку області
у порівнянні з попередніми роками та визначити її місце у загальній
соціально-економічній характеристиці області, як виду економічної діяльності та
сферу суспільно-політичного життя [102, 103].
У дисертації для дослідження взято систему управління підприємствами зв’язку
Житомирської області. Виробнича сфера діяльності регіону є результатом
взаємодії людей як виробників матеріальних благ та духовних цінностей за всією
сукупною структурою виробничих ресурсів. Структура виробничої сфери діяльності
регіону характеризується її галузевим поділом і територіальною приналежністю.
Територія Житомирської області складає 29,9 тис. кв. км, що становить 5,0%
території України. Область має 23 сільських райони, 4 міста обласного, 6 –
районного значен­ня, 44 селища міського типу, 1626 сільських населених пунктів.
На півночі вона межує з Гомельською областю Республіки Білорусь, що дає
можливість широко розвивати взаємовідносини та прикордонне співробітництво.
Область займає перше місце в Україні по запасах лісових ресурсів. На її
території протікає 221 річка, всі вони належать до басейну Дніпра.
Мінерально-сировинний потенціал Житомирщи­ни представлений більш як 250
родовищами корисних копалин. Таке геополітичне становище створює вигідні
передумови соціально-економічного розвитку області. Проте значної шкоди
Житомирщині було завдано аварією на ЧАЕС, що спричинило руйнівне забруднення
природного середовища і негативно відбилося на демографічній, трудоресурсній та
економічній ситуації в регіоні.
Найвищим рівнем системи управління підприємством у державі є система управління
народним господарством, яка в свою чергу складається із систем управління
галузями, регіональним виробництвом і систем управління виробничими
підприємствами. Згідно з Конституцією Україна є унітарною державою, якій
притаманна однотипна система територіальної організації державного управління
та місцевого самоврядування [104]. До структурних елементів системи управління
народним господарством, які є вищими державними органами влади, належать
Президент і його Адміністрація, Верховна Рада та Уряд України (Кабінет
Міністрів). Їх функції полягають у розробці і здійсненні стратегічних завдань
розвитку народного господарства. Галузевий рівень системи управління
виробництвом включає міністерства й інші органи виконавчої влади.
На регіональному рівні, де стратегія влади втілюється в життя, основною ланкою
місцевої вертикалі, на яку покладається виконання законів, указів, постанов,
завдань соціально-економічного розвитку ре