РОЗДІЛ 2
ОСОБЛИВОСТІ КОРПОРАТИВНОГО УПРАВЛІННЯ БІЗНЕС-ПРОЦЕСАМИ ОПЕРАТОРІВ
ЕЛЕКТРОЗВ’ЯЗКУ
2.1. Визначення контролюючих параметрів управління бізнес-процесами операторів
електрозв’язку
Для обґрунтування власного підходу до особливостей побудови системи
корпоративного управління бізнес-процесами оператора електрозв’язку та
подальшого детального їх аналізу вважаємо за доцільне визначити і розмежувати
поняття оператора електрозв’язку (телекомунікацій) та провайдера
телекомунікацій.
Згідно законодавства України [44] оператор телекомунікацій (електрозв’язку) –
це суб'єкт господарювання, який має право на здійснення діяльності у сфері
телекомунікацій із правом на технічне обслуговування та експлуатацію
телекомунікаційних мереж. Зазначимо, що терміни „електрозв’язок” і
„телекомунікації” згідно з чинним законодавством [44] є тотожними. У перші роки
незалежності України операторами були тільки державні підприємства
електрозв'язку, об'єднані в цілісну систему. На сьогоднішній день регіональні
оператори електрозв'язку здійснили деякі організаційні зміни, пов'язані як із
процесом реструктуризації бізнесу, так і з появою на ринку телекомунікаційних
послуг провайдерів телекомунікацій. Державні підприємства електрозв'язку можна
віднести до класичних операторів зв'язку. Ці підприємства створювалися у
Радянському Союзі одночасно з державою. Основною метою їхнього створення була,
насамперед, телефонізація країни. Протягом тривалого часу державні підприємства
електрозв'язку були монополістами на ринку телекомунікаційних послуг, що
суттєво вплинуло на існуючі бізнес-процеси у компаніях телекомунікаційної
галузі. Бізнес-процеси створювалися з урахуванням виключно потреб виробництва,
належна увага не приділялася навіть роботі з клієнтами. Протягом останніх років
спостерігаються значні позитивні зрушення у напрямку розширення спектру послуг,
що надаються операторами. На нашу думку, ці зміни є результатом появи на ринку
телекомунікаційних послуг альтернативних операторів, які визначені
законодавством України як провайдери телекомунікацій.
Провайдер телекомунікацій – це суб'єкт господарювання, який має право на
здійснення діяльності у сфері телекомунікацій без права на технічне
обслуговування та експлуатацію телекомунікаційних мереж і надання в
користування каналів електрозв'язку. Основною метою провайдерів є одержання
прибутку. Реалізація даної мети не може бути ефективною без наявності широкого
спектра надаваних послуг, їхньої високої якості та потужної клієнтської бази.
Саме цей аспект діяльності провайдерів став підґрунтям для виникнення
конкуренції на ринку операторів електрозв'язку.
Важливою передумовою ефективної економічної діяльності корпорацій
електрозв'язку є не тільки створення гнучкої цінової політики, але і правильно
поставлена робота з клієнтами. Як відомо, найбільш прибутковими клієнтами є не
приватні особи, а підприємства. Саме тому сучасні оператори в основному
працюють з підприємствами, у тому числі з суб-операторами телекомунікаційних
послуг (виступаючи в якості одного зі співзасновників такої компанії).
Основна особливість бізнесу операторів електрозв'язку, на нашу думку, в тому,
що їхню діяльність можна було б визначити як симбіоз двох форм підприємництва -
виробництва і надання послуг, а саме: виробництво послуг зв'язку (значні
технічні виробничі потужності, орієнтовані на забезпечення потреби клієнтів в
інформаційному обміні). Отже, для даної галузі мають застосовуватися принципи
управління, що застосовуються як у сфері традиційної виробничої діяльності, так
і у сфері послуг. Перша частина принципів відповідає ідеології побудови
ERP-систем [76, с.5]. Телекомунікаційна специфіка систем управління полягає в
тому, що з одного боку, галузь зв'язку досить жорстко регламентується
міжнародними і вітчизняними стандартами та рекомендаціями (це зумовлено
необхідністю взаємодії на різних рівнях великої кількості різнотипних мереж). З
іншого боку, сьогодні телекомунікації - це одна з найперспективніших галузей
господарства, що динамічно розвиваються. Поява нових технологій зв'язку,
зростання конкурентної боротьби на ринку зв'язку (між традиційними операторами
і альтернативними, між різними виробниками, боротьба за споживачів між
операторами з рівним спектром послуг тощо) - все це вимагає високої «гнучкості»
(адаптивності) систем управління бізнесом. Тому «центр ваги» у системах
управління бізнесом операторів переміщується з нарощування обсягів виробництва
послуг на розширення спектра послуг (впровадження конвергентних послуг), аналіз
і забезпечення попиту на нові та традиційні послуги зв'язку. Визначимо і
проаналізуємо основні контролюючі параметри управління бізнес-процесами
операторів електрозв’язку.
Перш за все вважаємо за доцільне розглянути систему управління бізнес-процесами
оператора як програмно-апаратний комплекс, що включає в себе:
- сітьову інфраструктуру;
- корпоративний центр обробки даних, що містить потужну обчислювальну
платформу, надійне сховище даних і центр друку;
- базове системне програмне забезпечення: операційні системи, системи
управління базами даних;
- прикладне програмне забезпечення для управління бізнес-процесами, що включає
системи обліку, розрахунку за послуги зв'язку, технічної експлуатації,
бізнес-планування, документообігу та управління кадрами.
Для ефективної роботи системи управління бізнес-процесами оператора необхідне
створення розподіленої сітьової інфраструктури, що пов'язує всі філії
оператора. З огляду на це доцільним при проектуванні інформаційної мережі
оператора є
- Київ+380960830922