Ви є тут

Бухгалтерське відображення інтелектуального капіталу

Автор: 
Легенчук Сергій Федорович
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2006
Артикул:
0406U003833
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
БУХГАЛТЕРСЬКЕ ВІДОБРАЖЕННЯ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО КАПІТАЛУ: ПРОТИРІЧЧЯ ТА КОНЦЕПЦІЇ
2.1. Протиріччя теорії і практики діючих в умовах ринку методик бухгалтерського
обліку інтелектуального капіталу
Відсутність досліджень проблем виявлення, оцінки та управління інтелектуальним
капіталом підприємства на мікрорівні свідчить про те, що проблеми
бухгалтерського обліку даного питання знаходяться у зародковому стані. В обліку
досліджуються питання категорії “нематеріальні активи”, що є з точки зору
теорії інтелектуального капіталу, штучно створеною, оскільки вона об’єднує лише
окремі складові інтелектуальних активів. Зокрема, структурних та клієнтських
активів зі схожими за своєю природою невідчутними активами (об’єктами права
користування економічними, організаційними та іншими вигодами, об’єктами права
користування ресурсами природного середовища), що утворені не внаслідок
монополії автора на результат його інтелектуальної, творчої діяльності, а
внаслідок монополії держави на права користування природними ресурсами та
монополії приватних осіб на право користування майном. Це не забезпечує
цілісного підходу до відображення в обліку таких активів і тим самим не
дозволяє надавати інформацію користувачам про інтелектуальні активи, що
виступають основним фактором створення конкурентних переваг, генерування
вартості підприємства в умовах нової економіки.
Невідчутність інтелектуальних активів означає для більшості українських
підприємств неможливість їх вимірювання, оцінки, а й відповідно, неможливість
відображення в обліку та необхідного управління, про що свідчать дані структури
активів проаналізованих нами підприємств (див. нижче). Але саме бухгалтерський
облік, як соціальний інститут, повинен надавати інформацію про інтелектуальний
капітал внутрішнім та зовнішнім користувачам для прийняття ефективних рішень.
Протягом останніх 20-30 років відбулися значні зміни в структурі активів
підприємств. Сформовані протягом століть підходи до управління підприємством,
коли головною цінністю були матеріальні (речові, тілесні) ресурси, втрачають
свої провідні позиції. За сучасних умов вони відіграють все меншу роль у
забезпеченні ефективного функціонування підприємства, поступаючись
інтелектуальному капіталу. Це зумовлює необхідність переорієнтації системи
бухгалтерського обліку на забезпечення інформації про інтелектуальний капітал
підприємства, що лише частково відображається чинною обліковою системою – у
формі надання інформації про нематеріальні активи.
Десменд Г.М., Келлі Р.Е. [58] ще наприкінці 80-х рр. дійшли висновку, що
основним ресурсом третього тисячоліття – “засобами виробництва” – будуть
знання, а не капітал, природні багатства та праця. Обґрунтовуючи це тим, що за
останні 50 років ключовими ділянками господарювання в розвинених країнах є
галузі, які виробляють і розповсюджують не речі, а знання та інформацію.
Необхідно підкреслити, що дослідники не включають до капіталу “знання”, тобто,
його інтелектуальну складову, що суперечить обґрунтованій нами позиції.
Якщо у 1998 р. Р. Брейлі та Р. Майерс [19, с. 3] писали, що відволікшись від
нормативно-бухгалтерської моделі фірми, сутність тих або інших активів
визначається не їх фізичною природою, а роллю в економічній діяльності і
способах отримання користі від їх використання, тим самим наголошуючи, що
нематеріальні активи так само як і матеріальні забезпечують за ефективного
використання зростання ринкової вартості підприємства. То всього через рік
Д. Тапскотт вже наголошує, що капітал – майно важливе, проте важливість його
тимчасова. Головне надбання фірми знаходиться в головах керівників та
працівників, активи компанії розходяться кожен день додому, і такий капітал –
найважливіший актив. П’ятнадцять років тому ніяких капіталів у компанії
“Microsoft” не було, проте її ринкова вартість на сучасному етапі більша, ніж у
“General Motors”, чи “IBM”. В новому суспільстві капітал все більше буде
залежати від знань [221, с. 57]. Про це також зазначає Я. Козловський: “... в
літературі досить поширеною є тема про зростаючу залежність багатства
підприємства не від володіння матеріальними ресурсами, а від контролю ідей та
знань. А концепція інтелектуального капіталу передбачає, що нематеріальні
активи та взаємовідносини з споживачами/постачальниками створюють набагато
більшу вартість та приносять більше успіху ніж матеріальні активи” [276, с.
31].
За сучасних умов інформація, що надається зовнішнім користувачам у вигляді
фінансової звітності відображає активи індустріальної епохи: запаси,
обладнання, будівлі, земля. Підприємства постіндустріальної епохи працюють на
нематеріальних активах: інформація, дослідження та розробки, можливість для
інновацій, людські ресурси. Цих ресурсів немає у фінансовій звітності [54, с.
15]. Проф. Ю. Даум, аналізуючи дані американських підприємств, пише, що в
структурі активів нематеріальні активи займають все більшу частку, так, у 1982
нематеріальні активи складали 38%, у 1992 – 62%, а у 1998 – 85% від їх
загальної вартості [269].
Тенденції до зростання нематеріальної складової в структурі активів підприємств
підтверджують дані по компаніях США (табл. 2.1).
Таблиця 2.1.
Структура та ефективність використання основного капіталу в США [148, с. 226]
Показники
1929
1948
1973
1990
Питома вага в структурі основного капіталу, °/о, (1929-1990рр.)
Матеріальний капітал
65,1
57,8
50,2
46,5
Нематеріальний капітал
34,9
42,2
49,8
53,5
Капіталомісткість (основні фонди/ВВП)
Матеріальний капітал / ВВП
7,39
6,25
5,35
5,85
Нематеріальний капітал / ВВП
3,95
4,57
5,30
6,73
Загальн