РОЗДІЛ 2
АНАЛІЗ ТЕОРЕТИЧНИХ ПІДХОДІВ ДО ПІДВИЩЕННЯ ЕКСПЛУАТАЦІЙНОЇ НАДІЙНОСТІ СУМІЩЕНИХ
ДАХІВ.
Як видно з попереднього огляду провідним в підвищенні якості суміщених дахів в
даний час постає питання по знаходженню більш ефективних
конструктивно-технологічних рішень по їх влаштуванню, що потребує розширення і
внесення додаткових знань і зокрема, знань пов’язаних з запобіганням зволоження
теплоізоляційного шару в складі таких дахів.
2.1. АНАЛІЗ ОСНОВ БУДІВЕЛЬНОЇ ФІЗИКИ ПО ЗАБЕЗПЕЧЕННЮ ЕКСПЛУАТАЦІЙНОЇ НАДІЙНОСТІ
СУМІЩЕНИХ ДАХІВ.
В капітальній праці проф. Фокіна К.Ф. “Строительная теплотехника ограждающих
частей зданий и сооружений” [103] на стор. 191 сказано:
“Процесс конденсации влаги из воздуха тесно связан с тепло-техническим режимом
ограждения. В подавляющем большинстве случаев конденсация влаги является
единственной причиной повышения влажности ограждения.”
При цьому вказується: на стор.204 “...отсутствие конденсации влаги на
внутренней поверхности не гарантирует ограждение от увлажнения, так как оно
может происходить вследствие сорбции и конденсации водяных паров в толще
ограждения; в большинстве случаев это и является причиной повышения влажности
материалов ограждения…”; на стор.234 “большое влияние на влажностной режим
бесчердачных крыш оказывает кровельный ковер, назначение которого предохранять
покрытие от увлажнения его дождевой или талой воды. Гидроизоляционный ковер
является в то же время и хорошим пароизоляционным слоем, а расположение его на
наружной поверхности покрытия является причиной конденсации влаги под ковром.
Устройство в таком случае пароизоляционного слоя у внутренней поверхности
покрытия… не вполне достигает цели, так как этот слой всегда будет более
паропроницаем, чем рулонный ковер, и, уменьшив интенсивность конденсации,
совсем его не устранит. ”
Таким чином, для створення комфортних умов експлуатації приміщень під суміщеним
покриттям воно не може бути герметичним, а пароізоляційний шар на його
внутрішній поверхні слід розглядати як допоміжне міроприємство – з метою
спрощення конструкції вентиляційної системи в його складі. В цьому відношенні
існуюча практика проектування пароізоляційного шару в складі суміщених дахів
потребує деякого уточнення.
Згідно діючих норм [24] пароізоляція розраховується по формулі (1.6) і
базується на визначенні потрібного опору паро проникнення (Rn), який би не
допустив надходження під покрівельний килим водяного пару в кількості, яка
перевищує можливість виходу його через цей покрівельний килим, тобто, виходячи
з забезпечення умови Рпос ? Рвих . Таким чином, прийнятий принцип розрахунку
практично виключає необхідність влаштування вентиляційних систем в складі
суміщених дахів. Такий підхід є недостатньо коректним і в зв’язку з наступним:
підрахунок можливого залишку водяного пару під покрівельним килимом базується
на залежності (ев – епр) : (епр – ез), де величини пружності водяної пари
внутрішнього (ев) і зовнішнього (ез) є середньо статичними і вибираються з
відповідних таблиць, а пружність водяної пари в зоні конден-сації (епр)
розраховується виходячи із середніх температур зовнішнього повітря, відповідно
зимового, весняно-осіннього і літнього періодів року в прив’язці до регіонів
будівництва; звичайно, що вельми суттєві розбіжності між нормативними і
фактичними розмірами цих показників мають місце не тільки по роках, а й на
протязі того чи іншого року (слід відмітити, що значення цих показників не
коректуються десятиліттями);
коректність такого підходу в значній мірі залежить від якісного виконання
пароізоляційних і покрівельних робіт.
Аналогічним є і становище в розрахунках необхідного утеплення суміщених дахів.
Потрібний опір теплопередачі теплоізоляційного шару згідно діючих норм
визначається по формулі (1.2), в яку вводять слідуючі показники: коефіцієнт
(n), який приймається по таблиці в залежності від розташування зовнішньої
поверхні покриття до зовнішнього повітря; розрахункова температура внутрішнього
повітря (tв) згідно з нормами проектування відповідних будинків і споруд;
розрахункова зимова температура зовнішнього повітря (tз), яка приймається по
таблиці з врахуванням теплової інерції (D) огороджувальної конструкції, яка в
свою чергу визначається по таблиці залежності від термічних опорів (R1 R 2 R
3...) окремих шарів суміщеного покриття і розрахункових коефіцієнтів
(S1S2S3...) теплозасвоєння матеріалами цих шарів. Враховуючи, що всі ці
показники далеко не завжди відповідають фактичним умовам експлуатації
огороджу-вальних конструкцій будівель і споруд застосування їх в конкретному
проектуванні очевидно не завжди є оправданим.
Виходячи з вищесказаного, слід зазначити, що накопичення конден-сатної вологи в
товщі суміщених покриттів може бути вельми і вельми значним. Так, навіть при
застосуванні в якості пароізоляції поліетиленової плівки (опір паро
пароникненню Rп =д/м = 0,002 : 0,0008 = 2,5 мІ · год · Па/г), кількість водяної
пари, яку вона може пропустити в кліматичних умовах м. Києва (потужність
водяної пари зовнішнього повітря ез = 8,79 Па і внутрішнього повітря ев = 12,38
Па), може складати:
г/мІ· год
При цьому, відсутність надійної вентиляції, наприклад на площі покриття в1000
мІ в товщі теплоізоляційного шару за холодний період року (160 днів
осені-зими-весни) можливе накопичення конденсату буде складати 1,436 х 1000 х
(24 х 160) = 5514 г, тобто біля 5л на кожному квадратному метрі покриття, а
вологість утеплювача із мінвати типу “Dachroock” при цьому може досягти 30%
(при нормі 4%).
З підвищенням вологості матеріалу різко зростає коеф
- Київ+380960830922