Розділ II. Структура навчальних занять з географії та їх методичні
особливості в умовах групового навчання учнів
Групова навчальна діяльність школярів під час організації та проведення
семінарських занять з фізичної географії
Процес формування географічних понять і уявлень досить тривалий у часі й
складний за змістом. Структура курсів фізичної географії розрахована на
поступове ускладнення матеріалу, розширення географічних знань, всебічне
вивчення закономірностей розвитку фізико-географічних процесів і явищ. Важливо,
щоб учні, опановуючи географічну термінологію, зуміли самостійно переосмислити
її значення у своєму житті, збагатити свій інтелектуальний потенціал та оновити
знання, обсяг яких в наш час невпинно зростає. Збагачення традиційних форм
навчання новаторством, вибір оптимальних форм для вивчення фізичної географії
залежить від того, як майстерно учитель може перетворити процес пізнання у
джерело знань і спрямувати розумову діяльність дитини на формування її свідомої
самоосвіти. Для розв’язування цього завдання вчителеві необхідно вивчити
потенційні можливості активізації навчального процесу і створити
методично-психологічні умови для підтримки високої працездатності учнів
протягом заняття. Ефективність навчального процесу залежить від залучення до
роботи самих учнів, в умінні їх самостійно здобувати знання [47], [61], [102],
[151], [177], [228], [232]. Педагогічні спостереження засвідчили, що учнів
приваблює сама ідея самостійного надолуження навчального матеріалу і це, в свою
чергу, стимулює самозадоволення навчальною діяльністю, сприяє розвиткові
інтересу до предмета навчання.
Самостійність у педагогічній літературі розглядається як незалежність від
чужого впливу, власна ініціативність, здатність обходитися без сторонньої
допомоги, своїми силами, самостійно оцінювати ситуацію, бачити позицію іншої
людини, вирішувати приймати або не приймати її, відстоювати свою думку або
погоджуватись з іншими. На противагу цьому, деякі науковці у своїх дослідженнях
доводять, що самостійною діяльністю учнів необхідно керувати, інакше вона може
привести до негативних результатів: свавілля, пустощів, самовпевненості [241],
[242]. Отже, вчитель має постійно отримувати інформацію про те, як проходить
процес самостійної роботи, щоб своєчасно виправити помилки учнів, відкоригувати
процес самостійного засвоєння географічного матеріалу. Під час самостійної
навчальної діяльності школярів педагог не бере участі у виконанні конкретного
завдання, не втручається у розв’язування проблеми, поставленої перед учнями,
відкрито не контролює їх дії. Натомість він організовує діяльність класу,
спрямовує пізнавальний процес, створює необхідні умови та настрій, стимулює
позитивні мотиви, творчість, керує учнівським самоуправлінням. Привчити учнів
до самостійної перевірчої діяльності необхідно через поєднання контролю вчителя
та контролю з боку учнів.
Сучасна загальноосвітня школа дедалі більше використовує ефективні технології
навчання, які вчать учнів прийомам самостійно здобувати і використовувати
знання.
Аналіз анкетування учнів 6-8 класів показав, що інтерес до вивчення географії
знижується, якщо уроки проходять одноманітно (85% опитуваних), або формально
викладається матеріал (90%), і навпаки, підвищується під час проведення
активної дискусії між вчителем і учнем (85,5%), або на уроці розв’язується
науково-проблемна ситуація (90,5%).
Спостереження за педагогічним процесом з фізичної географії у ряді шкіл різних
областей України (СЗШ № 248, № 271, № 276, № 293 та гімназія “Троєщина”, м.
Київ; спеціалізована школа I-III ступенів № 1, ЗОШ № 7 м..Нововолинськ
Волинської області; Золотоніська гімназія ім. С. Д. Скляренка м. Золотоноша
Черкаської області) дають підстави говорити, що для повного задоволення
інтелектуальних запитів школярів варто використовувати у навчанні семінарські
заняття. Педагогічний аспект доцільності впровадження семінару у шкільну
навчальну систему відзначали у своїх працях науковці: Н.М. Буринська [46], О.Є.
Вайнер і В.І. Мазуренко [19], М.П. Гузик [46], В.В. Зав’ялов [62], В.П. Корнєєв
[99], І.Я. Лернер [117], Н.І. Мудрик [141], [142], В.М. Плескунов [178], В.Є.
Римаренко [201], А.В..Усова [231], О.Г. Ярошенко [255] та інші, які важливого
значення надавали впливові семінарських занять на розвиток самостійних
загальнонавчальних умінь учнів, зростання їх пізнавальної активності,
інтелектуальний розвиток, підвищення якості знань.
Семінар – це елемент вузівської методики проведення занять, де практикується
лекційно-семінарська (лабораторна, практична) система навчання. Вузівський і
шкільний семінари відрізняються насамперед навчальними функціями. Семінарські
заняття у школі ґрунтуються на формуванні навичок самостійної навчальної
діяльності учнів, виконанні спільного завдання та колективному обговоренні
результатів цієї роботи під керівництвом вчителя.
Формально-логічний аналіз поняття “шкільний семінар” зробив В.М..Плескунов
(1986р.). Застосування шкільного семінару у навчальному процесі з фізичної
географії зумовлено тим, що методика організації семінарських занять базується
на теорії активного навчання, яку розвивають у своїх працях видатні науковці
Ю.К. Бабанський [6], Д.Б. Богоявленська [14], М.П. Гузик [47], В.П. Корнєєв
[100], Ю.І. Мальований [124], Г.М..Муртазін [143], В.Ф.Паламарчук [162], М.М.
Скаткін [214], І.Ф..Харламов [238], Т.І. Шамова [243], Г.І. Щукіна [250] та
ін.
Відомий вітчизняний дидакт Г.М. Муртазін відзначав, що активними формами
організації навчально-виховного процесу є ті форми, які здатні максимально
підвищити рівень пізнавальної активності шк
- Київ+380960830922