РОЗДІЛ 2
ПРОБЛЕМИ СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ
МОЛОДІ З ОСОБЛИВИМИ ПОТРЕБАМИ
Вивчення проблем здобуття вищої освіти і соціально-педагогічної реабілітації
студентів з особливими потребами проведено поетапно. Під етапом ми розуміли
завершений відрізок дослідження, який характеризується чіткими цільовими
настановами, певним змістом та конкретним технологічним забезпеченням, а його
результатом мали виступати певні якісні зрушення у вирішенні проблем
соціально-педагогічної реабілітації студентів з особливими потребами.
На першому етапі передбачалось:
* визначення методів дослідження та оцінки отриманих результатів;
* з’ясування проблем молоді з особливими потребами в реалізації права на
отримання освіти та реабілітації у ВНЗ;
* визначення функціональних можливостей та готовності до навчання студентів з
особливими потребами.
2.1. Предмет і методи дослідження
Оцінку існуючих соціально-педагогічних умов реабілітації молоді з особливими
потребами ми здійснили на основі статистичних даних та аналізу виконання
правових і законодавчих актів України, якими регламентується отримання
інвалідами вищої освіти. Для цього проведено аналіз медико-експертної
документації 2746 інвалідів віком від 15 до 35 років у м.Хмельницькому та
області станом на 01.01.2000 р. та отримано інформацію про навчання молоді з
особливими потребами у ВНЗ м. Хмельницького від обласного Управління
соціального захисту інвалідів і в процесі безпосереднього вивчення
навчально-реабілітаційного процесу у ВНЗ області.
З’ясування готовності викладачів і здорових студентів до налагодження стосунків
зі студентами з особливими потребами на засадах гуманізму та їх ставлення до
інтегрованого навчання ми визначали методом анкетування (Додаток А, Б),
педагогічних спостережень, оцінки знання гуманістичних цінностей, їх
відповідності поведінці і мотивації вчинків. В анкетуванні взяли участь 40
викладачів кафедр соціально-гуманітарного факультету та 50 здорових студентів
Хмельницького інституту соціальних технологій Університету „Україна”.
Для вивчення потенційних можливостей до навчання та потреби в реабілітаційних
заходах проведено констатувальний етап експерименту, в якому взяли участь 90
студентів з особливими потребами, з яких 44 навчались в Хмельницькому інституті
соціальних технологій з 2001 до 2004 року (основна група) і 46 студентів, які
навчались в зазначений період у Вінницькому соціально-економічному інституті
Університету „Україна” (контрольна група).
Експериментом передбачалась діагностика індивідуальних відхилень в здоров’ї,
соціально-психологічній сфері, визначення позитивного потенціалу, який
забезпечував компенсаторний розвиток особистості, готовність до професійної
підготовки, саморозвитку і самовдосконалення (Додаток В).
Виходячи з сучасного визначення поняття „здоров’я”, ми виділяли його соціальні,
психологічні та фізичні складові. За цих умов під фізичним здоров’ям розумілось
збалансоване функціонування організму; за норму психічного здоров’я приймали
рівновагу та сталість психіки, адекватне сприйняття реального світу та
нормальну діяльність вищих психічних функцій; критерієм соціального здоров’я
виступали безконфліктна взаємодія з навколишнім світом, доброзичливі стосунки в
студентському колективі та задоволення обраною професією. Щодо духовного
здоров’я, то його пріоритетом виступали: прагнення до любові, правди, істини,
добра, до відкриття нового, здатність діяти з любові до ближнього, позитивне
ставлення до живої і неживої природи. В цьому сенсі духовне здоров’я
оцінювалось як одне з найголовніших джерел життєвої сили та енергії. Разом з
цим всі аспекти здоров’я ми вважали однаково важливими і розглядали їх у
взаємозв’язку.
За основу самооцінки здоров’я нами було обрано метод Біла Райна „Колесо життя”,
що передбачає сприйняття життя в усій його повноті та гармонійності і
відображає духовний, інтелектуальний, професійний, екологічний, фізичний,
емоційний, соціальний та психологічний компоненти. Розміщені на рис. 2.1. у
формі кола, вони мають такий вигляд:
Рис. 2.1. „Колесо життя”
Для проведення вправи студентам пропонували намалювати на аркуші паперу велике
коло, а в його центрі розмістити – мале коло. Від центральної точки малого до
крайніх точок великого кола проводились 8 ліній, кожна з яких прямо протилежна
іншій. Кінець і початок ліній відповідав певному ступеню вираженості тієї чи
іншої ознаки (найменший ступінь вираженості знаходився в центрі малого кола,
віддаленість від якого означала зростання ступеню вираженості). Кожний з
учасників вправи знаходив і позначав на певній лінії місце, що найбільше
відповідало їхньому стану на сучасному етапі. Потім з’єднували позначки лінією,
яка визначала найблагополучніші аспекти життя та сфери життєдіяльності, що
потребували вдосконалення.
Кожну ознаку здоров’я визначали трьома балами при високій оцінці, двома – при
середній оцінці та одним балом при низькій. Самооцінку всіх сфер
життєдіяльності визначали як високу при сумарній кількості 24 бали, середню –
при 23-16 і низьку при 15 балах і нижче.
В соціологічному дослідженні здійснено цілісний підхід до вивчення соціального
простору, який включав як організаційну діагностику, так і кількісне визначення
ступеня самореалізації особистісного потенціалу студента з особливими
потребами. Це було пов’язано з загальними вимогами ґрунтовності вивчення
процесу, яким є соціально-педагогічна реабілітація, і багатоаспектністю
проведеного дослідження. Вивчено ставлення здорових студентів та викладачів до
інтегрованого навчання, самооцінку соціального компонен