Ви є тут

Патогенетична роль цитокінів (інтерлейкіну 1бета, фактору некрозу пухлин альфа) та фібронектину при хронічному холециститі у хворих на цукровий діабет.

Автор: 
Григоренко Надія Валентинівна
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2006
Артикул:
0406U004064
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2. МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Клінічна характеристика обстежених хворих
У групу обстежених включали хворих на ХХ при ЦД та без ЦД, що знадходилися на
лікуванні в ендокринологічному та гастроентерологічному відділеннях обласної
клінічної лікарні м.Харкова, які є клінічною базою кафедри факультетської
терапії Харківського державного медичного університету.
Усього було обстежено 152 хворих на ХХ при ЦД. З них ХХ при ЦД 1?го типу (ЦД?1)
мали 72 пацієнта, ХХ при ЦД 2?го типу (ЦД?2) – 80 пацієнтів. Обстежені хворі не
мали тяжких супутніх нефропатій, перенесених раніше вірусних гепатитів та
алкоголізму.
Діагноз ЦД формулювався відповідно до класифікації порушень глікемії (ВООЗ,
1999) [123]. Верифікація діагнозу ЦД ґрунтувалась на визначенні показників
вуглеводного балансу, за відсутності виражених клінічних ознак
інсулінодефіцитності встановлювались особливості інсулінового балансу – рівень
С-пептиду та імунореактивного інсуліну. Уточнювались показники
короткострокового та довгострокового вуглеводного балансу (глікемічний профіль
та глікозильований гемоглобін), а також показники обміну ліпідів, білків,
деяких ферментів, імунного та цитокінового статусу, визначалась наявність
альбумінурії. Проводився клініко-інструментальний скринінг діабетичних
ретинопатій, нейропатій, мікро- та макроангіопатій (офтальмоскопія,
реовазографія кінцівок, периферичний сенсорний статус).
Для визначення впливу на параметри, що підлягали дослідженню та аналізу, власне
запального процесу в ЖМ була обстежена група хворих на ХХ, які не мали
супутнього ЦД – всього 40 чоловік. Група була репрезентативна основній групі
хворих на ХХ при ЦД за віковим, статевим складом та характером дискінетичних
порушень ЖМ. В групу обстежених включалися тільки особи, що не мали важких
супутніх захворювань.
Діагноз ХХ формулювався відповідно до робочої класифікації хронічних
холециститів В.А. Галкіна (1986 р.) і класифікації дискінезій ЖВШ
І.І. Дегтярьової та І.Н. Скрипника (1999 р). Встановлення та верифікація
діагнозу ХХ у хворих на ЦД та у пацієнтів без ЦД проводилися за єдиною
структурою на підставі результатів комплексного клініко-лабораторного,
біохімічного та інструментального обстеження відповідно до стандартів
обстеження хворих на ХХ, встановлених Дніпропетровським НДІ Гастроентерології
[55]. Структура обстежень передбачала наступне: оглядову та динамічну
ехогепатохолецистографію, БДЗ з бактеріологічним, клінічним та біохімічним
дослідженням жовчі, біохімічне та імунологічне дослідження крові.
Контрольна група складалася з 40 здорових донорів, які були репрезентативними
за віком та кількістю пробандів чоловічої та жіночої статі. Велика кількість
обстежених здорових донорів пов’язана з необхідністю дослідити наявність або
відсутність залежності досліджуваних параметрів насамперед від вікових або
статевих факторів. Всі параметри досліджувалися протягом 14 днів в динаміці
лікування.
Основні антропометричні характеристики обстежених пацієнтів представлені в
таблиці 2.1.
Таблиця 2.1
Основні антропометричні характеристики обстежених пацієнтів
Показники
Контрольна група, n =40
ХХ при
ЦД-1,
n =72
ХХ при ЦД-2,
n =80
ХХ без ЦД,
n =40
Вік, роки
43,4±5,8
39,3±2,9
56,5±3,2К)1-2)
44,6±3,6
Жінки, кількість/%
30/75
53/74
63/79
31/78
Чоловіки, кількість/%
10/25
19/26
17/21
9/22
Тривалість ЦД, роки
15,3±4,0
11,2±3,1
Тривалість ХХ, роки
3,5±0,7
8,6±2,31-2)
5,2±1,9
Примітки: 1) К) – вірогідна різниця показника між хворими на ХХ при ЦД та
контролем; 2) 1-2) – вірогідна різниця показника між хворими на ХХ при ЦД-1 та
ХХ при ЦД-2.
Аналізували клініко-антропометричні особливості обстежених хворих на ЦД (табл.
2.2).
Таблиця 2.2
Основні антропометричні та клінічні характеристики
обстежених хворих на ХХ при ЦД
Показники
Контрольна група, n =40
Хворі на ХХ при ЦД
ХХ при
ЦД-1, n =72
ХХ при
ЦД-2, n =80
Вік, роки
43,4±5,8
39,3±2,9
56,5±3,2К)1-2)
Тривалість ЦД, роки
15,3±4,0
11,2±3,1
Тривалість ХХ, роки
3,5±0,7
8,6±2,3
Стать Ж, %/Ч, %
75/25
74/26
79/21
Індекс Кетле, кг/м2
24,1±1,8
21,9±0,8
31,9±2,2К)1-2)
ОТ/ОС
0,81±0,1
0,76±0,1
0,98±0,1
Потреба в інсуліні, ОД/кг
0,64±0,14
0,35±0,08
Інсулінотерапія, %
100
72
Глібенкламід, %
32
Інші пероральні цукро-
знижуючі препарати, %
ЦД середньої тяжкості, %
78
70
ЦД тяжкий, %
22
30
ЦД суб- і декомпенсований %
83
88
Периферичні нейропатії, %
85
78
Вегетативні нейропатія, %
73
65
Продовж. табл. 2.2
Ангіопатії, %
35
45
Артеріальна гіпертонія, %
22
79
Примітки: 1) К) – вірогідна різниця показника між хворими на ХХ при ЦД та
контролем; 2) 1-2) – вірогідна різниця показника між хворими на ХХ при ЦД-1 та
ХХ при ЦД-2.
Хворі на ХХ при ЦД-2 вірогідно були старші, ніж пацієнти із ХХ при ЦД?1, що
пов’язано із ранньою маніфестацією ЦД-1. Вірогідно більшу тривалість ЦД мали
пацієнти із ХХ при ЦД-1. Сукупність патогенних чинників при ХХ із ЦД-2 мала
більшу «холетоксичну» дію, ніж при ХХ із ЦД-1. Стаж ХХ був вірогідно більшим у
хворих на ЦД-2, що також свідчить про певну «холетоксичність» ЦД-2 або
комплексу патогенних порушень, що із ним пов’язані.
Серед хворих на ХХ при ЦД-1 та серед хворих на ХХ при ЦД-2 переважали особи
жіночої статі. Серед хворих на ХХ без ЦД частка жінок була майже такою ж самою.
ЦД не усував і не підсилював «холетоксичність» жіночої статі та комплексу
гормонально-метаболічних чинників, що безпосередньо спричинювали більшу
поширеність ХХ у осіб жіночої статі.
Хворі на ХХ при ЦД-1 не мали вірогідних відмінностей і