Ви є тут

Інтеграційний механізм ефективної комунікації в проектах

Автор: 
Медведєва Олена Михайлівна
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2006
Артикул:
3406U004118
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ УДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМУ КОМУНІКАЦІЇ В ПРОЕКТАХ
2.1. Закономірності комунікації в проектах
Аналіз розробленої моделі комунікації в проектах дозволяє обґрунтувати аспекти
його подальшого вивчення за визначеними напрямами удосконалення з метою
адаптації до умов проектного середовища.
Для реалізації та дослідження комунікації в проектах традиційно
використовується спрощена модель комунікації, що містить основні частини:
комунікатор (передавач), повідомлення, засоби передачі повідомлення, приймач
[15,с.204-206;19,с.223-224]. Оскільки реалізація проекту забезпечується
взаємодією систем кібернетичної природи, то для більш глибокого розуміння її
закономірностей необхідно застосувати більш детальну модель передачі
інформації.
В проекті завжди здійснюється соціальна, тобто міжособистісна комунікація, яка
характеризується психологічними закономірностями когнітивних процесів кодування
й декодування інформації в процесі її обміну. Для забезпечення ефективної
комунікації в проекті необхідно виявити психологічні фактори комунікації в
структурі особистості учасника проекту, що дозволить виявити та систематизувати
причини комунікаційних бар’єрів, а також підхід, методи та інструменти їх
нівелювання в проекті.
Фіксування знаків інформації на носієві для його подальшого поширення в
проектах відбувається в межах процесу документування, особливості якого в
проектах є актуальними для удосконалення відповідного інструментарію в
механізмі комунікації в проектах.
В процесі комунікації в проектах також відбувається інформаційна взаємодія
систем, що володіють інформацією, закономірності якої розглядаються в межах
теорії несилової взаємодії [112-115].
Це зумовлює необхідність впровадження теоретичних і методичних основ
комплексного підходу до дослідження і удосконалення механізму комунікації в
проектах на основі традиційної моделі передачі інформації.
Процес комунікації в проектах реалізується під впливом його чинників:
унікальності, обмеженості в часі, в ресурсах, ризикованості, чітких цілей
(сутність їх розглядана в п. 1.1). Проведемо якісний аналіз та виявимо характер
їх впливу на здійснення процесів комунікації в проектах на підставі вивчення
робіт
[5,с.73-102;15,с.9-26,157-173;17,с.21-55,89-97;46;107,с.380-403;119,с.110-115],
відповідні дані відобразимо в таблиці 2.1.
Як свідчать дані таблиці 2.1, виділені чинники проектного середовища діють
одночасно, знаходяться у взаємозв’язку. Вони впливають на всі процеси
комунікації в проекті, також зумовлюють її показники – результативність,
ефективність.
Загальною закономірністю впливів чинників проектного середовища на комунікації
в проекті є те, що вони зумовлюють унікальність вхідних та вихідних потоків
процесів комунікації, обмеження витрат часу та ресурсів на їх виконання,
загрозу виникнення непередбачених завад, існування певних вимог до вхідних та
вихідних потоків та ресурсів.
В цілому чинники проектного середовища, за виключенням чіткості цілей проекту,
негативно впливають на результати комунікацій в проекті засобами існуючого
механізму. Одночасно, теоретично вони складають переважно позитивні передумови
досягнення ефективності комунікацій, але за умови використання удосконалених
методів та інструментарію забезпечення результативності, визначення та
забезпечення норм витрат ресурсів на це.

2.1.1. Кібернетичний та психологічний аспекти комунікації в проектах
Загальна модель комунікації розроблена в межах теорії інформації. Теорія
інформації виникла як теорія передачі інформації, та в її первісній трактовці
ототожнювалась з загальною теорією зв’язку, чи математичною теорією зв’язку (Л.
Больцман, Р. Фішер, Х. Найквіст, Р.Хартлі, К. Шеннон) [26]. Процес отримання
інформації в ній інтерпретувався як зміна невизначеності в результаті прийому
сигналу. Таким чином, поняття «інформація» ототожнювалось з поняттям «кількість
інформації». Основними результатами теорії інформації є введення нових понять,
що описують інформаційні процеси, кількісних параметрів, що дозволяють
проводити виміри та розрахунки (наприклад, інформаційна щільність, надмірність,
швидкість передачі інформації, пропускна здатність каналу, теореми про
кодування) [26;42,с.104-168].
Недоліком теорії інформації є необхідність відволікання від семантики
інформації – змістовної її сторони та корисності для досягнення мети (цінність,
доцільність) – характеристик, важливих з точки зору комуніканта та реципієнта в
інформаційній комунікації. Вважаємо це припустимим на даному етапі дослідження
даного аспекту закономірностей комунікацій в проекті.
Розглянемо загальну модель передачі інформації (рис.2.1.) [44,с.107], згідно
якій повідомлення попередньо потрібно перетворити на сигнал, вид якого
придатний для пересування каналом зв‘язку. Вид сигналу може відрізнятися, але
сигнал – це завжди щось матеріальне, оскільки лише матеріальний об‘єкт може
пересуватись у просторі. Сигнал є результатом кодування – перетворення
повідомлення на код, тобто сукупність символів, відображуючи повідомлення, що
передається. Лінією зв‘язку сигнал розповсюджується до приймача, в якому
відбувається декодування – зворотне перетворення сигналу на вид, придатний для
сприйняття одержувачем повідомлення. Передавач, лінія та одержувач в сукупності
створюють канал зв‘язку. При передаванні лінією зв‘язку завжди має місце
послаблення сигналів (згасання), їх викривлення, а також до них додаються
завади від інш