РОЗДІЛ 2
СТАН УПРАВЛІННЯ ФОРМУВАННЯМ ПРИБУТКУ НА ПІДПРИЄМСТВАХ МАШИНОБУДУВАННЯ
2.1. Аналіз показників прибутковості господарської діяльності підприємств
машинобудування
Машинобудування – одна з провідних галузей промисловості, яка створює машини та
устаткування, апарати й прилади, різноманітні механізми особистого та
суспільного вжитку. Рівень розвитку машинобудування є індикатором промислового
та економічного рівня розвитку держави. Як зазначає В. Цуглевич,
“машинобудування є провідною базовою галуззю промисловості, її “серцевиною”.
Продукція підприємств машинобудування відіграє важливу роль у розробках та
реалізації досягнень науково-технічного прогресу у всіх галузях господарства.
На частку машинобудівного комплексу в багатьох розвинених країнах припадає
більше ніж 30% від обсягу промислової продукції. В Японії, Німеччині, США
питома вага машинобудування в промисловій структурі становить від 40 % до 50%”
[172, С. 25]. Для порівняння: в Україні у 2000 р. – 11,2%, у 2001 р. – 11,5%, у
2002 р. – 12,05%, у 2003 р. – 13,05%, у 2005 р. – 12,8% [40; 111; 112].
У 2005 р. до галузі машинобудування входило 365 промислових підприємств та
57 науково-дослідних організацій із загальною кількістю працюючих понад 233
тис. чоловік [40].
До комплексних машинобудівних галузей належать: важке, енергетичне та
транспортне машинобудування; електротехнічна промисловість; хімічне і нафтове
машинобудування; верстатобудівна та інструментальна промисловість;
приладобудування, автомобільна і підшипникова промисловість; тракторне та
сільськогосподарське машинобудування; будівельне, дорожнє та комунальне
машинобудування; машинобудування для легкої і харчової промисловості та
побутових приборів; виробництво санітарно-технічних виробів і устаткування;
авіаційна промисловість; суднобудівна промисловість; електронна промисловість;
радіотехнічна промисловість; промисловість засобів зв'язку; промисловість
медичної техніки; оборонна промисловість і ще ряд інших галузей.
З 1991 р. поступово здійснювався перехід підприємств машинобудування від
командно-адміністративної економіки до ринкової системи господарювання. У цьому
процесі було виявлено, що машинобудівний комплекс є найбільш вразливим до
негативних змін економічної ситуації: розриву господарських зв’язків, зменшення
серійності виробництва, зниження платоспроможності, економічної інтервенції
зарубіжних компаній, відсутності дієвого механізму захисту вітчизняного ринку.
У діяльності підприємств машинобудування відстежувалися такі негативні
тенденції: нестача обігових коштів у підприємств для закупівлі сировини та
матеріалів; неплатоспроможність споживачів; надмірний податковий тиск; спад
інвестиційної діяльності і труднощі збуту продукції через обмеженість
внутрішнього ринку; загострення екологічних проблем [89, С. 111]. Існуючі в
галузі машинобудування виробничі потужності морально та фізично застаріли (70 %
обладнання експлуатується 15 років і більше), використовуються ресурсоємні
технології, які неспроможні забезпечити необхідний обсяг виробництва [40.].
Зниження капітальних вкладень в основний капітал машинобудування України
досягло кризового рівня. Частка інвестицій у цю фондоутворюючу галузь у
1991 – 1997 рр. постійно знижувалася (до рівня 5,9 % у 1997 р. і 30,3 % у
загальному обсязі в 1990 р.) [22, С. 32]. У 1997 р. зниження інвестицій в
основний капітал машинобудування відносно 1990 р. становило 95,2 %. Тривала
тенденція скорочення інвестицій у машинобудування перешкоджала створенню умов
для технологічного відновлення виробництва і, як наслідок, ефективного
функціонування підприємств. Тільки починаючи з 1998 – 2000 рр. частка
інвестицій у цю галузь зросла до 7,8 %, унаслідок значного збільшення темпів їх
приросту в умовах зростання доходів підприємств і збільшення банківського
кредитування [22, С. 32]. Але й зараз фактичні інвестиції в галузь
машинобудування не відповідають потребам, у 2005 р. вони становили лише 1480
млн грн [40]. З огляду на недостатній обсяг інвестицій в Україну і збереження
цієї тенденції найближчим часом основним джерелом фінансування інвестиційного
процесу підприємств залишаються їх власні кошти (близько 70 %), кредити банків
(10 %) та кошти державного бюджету (лише 5 %) [40; 22, С. 33].
Наслідком виявлених негативних тенденцій розвитку стало зниження виробництва
продукції машинобудування: у 1996 р. випуск її становив 81,5 % від обсягу
1990 р. Також відбулися істотні зміни в галузевій структурі продукції
машинобудування. У 2003 р. продукція технологічного устаткування для легкої та
харчової промисловості становила лише 44,2 % порівняно з 1990 р., але варто
відзначити збільшення обсягів виробництва торгово-холодильного обладнання у
2,16 раза. Скоротилося виробництво будівельних і шляхових машин майже у 14
разів, виробництво металообробного обладнання у 2003 р. становило 2,7 %
відповідно до 1990 р. Найбільш загрозлива ситуація склалася у виробництві
тракторів та сільськогосподарської техніки, де обсяги виробництва у період
1990 – 2003 рр. скоротилися у 25 разів, на 96,1%: тракторів – у 37,7 раза,
тракторних плугів – у 29,4 раза, тракторних сіялок – у 19,7 раза. Провідними
підгалузями в машинобудівній промисловості залишається виробництво автомобілів
та автобусів (порівняно з 1999 р. обсяги виробництва в 2003 р. збільшились у 5
разів, що становило 105,1 тис. автомобілів та автобусів), а також металургійне
машинобудування, обсяги продукції якого порівняно з 1990 р. скоротилися тільки
на 30% [112].
Треба відзначити, що тенденція зростання загальних обсягів виробницт
- Київ+380960830922