РОЗДІЛ 2
МЕХАНІЗМ РЕАЛІЗАЦІЇ
ДИСЦИПЛІНАРНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ПРОКУРОРІВ
2.1. Підстава дисциплінарної відповідальності прокурорів
Підставою дисциплінарної відповідальності є вчинення дисциплінарного
правопорушення (проступку) [57; 119]1
[1) [57] Братусь С.Н. Юридическая ответственность и законность (очерк теории).
– М.: Юрид. лит., 1976. – С.147; [119] Сыроватская Л.А. Ответственность за
нарушение трудового законодательства. – М.: Юрид. лит., 1990 – С.54.]).
Правопорушення – підстава відповідальності; де є правопорушення, там є (повинна
бути) відповідальність; без правопорушення немає відповідальності. Ці давно
сформовані положення чітко виражають нерозривний зв'язок між двома юридичними
категоріями – “правопорушенням” і “відповідальністю” [120]2
[2) [120] Малеин Н.С. Правонарушение: Понятие, причины, ответственность. – М.:
Юрид. лит., 1985. – С.130.]).
Під дисциплінарним проступком, у свою чергу, розуміється порушення трудової або
службової дисципліни [121; 122]3
[3) [121] Нерсесянц В.С. Философия права: Учебник для вузов. – М., 1997. –
С.495; [122] Венедиктов В.С. Юридична відповідальність працівників органів
внутрішніх справ України. – Х.: Вид-во ун-ту внутр. справ., 2003 – С.122 (269
с.) [66] Гавриленко Д.А. Правовое государство и дисциплина. – Мн.: Наука и
техника, 1991. – С.77; та ін.]). Так само це відзначається в законодавстві
стосовно різних категорій службовців (наприклад, відповідно до п.1 ст. 31
Закону України «Про статус суддів» підставою дисциплінарної відповідальності
суддів є вчинення дисциплінарного проступку [123] 4
[4) [123] Про статус суддів: Закон України від 15.12.1992 р., № 2862-XII //
Відом. Верхов. Ради України. – 1993. – № 24 – Ст.265.])).
У ч.3 ст.48 („Заохочення та відповідальність прокурорів і слідчих”) Закону
України «Про прокуратуру» закріплюється, що за порушення закону, неналежне
виконання службових обов’язків чи вчинення ганебного вчинку прокурори і слідчі
прокуратури несуть відповідальність згідно з Дисциплінарним статутом
прокуратури України, який затверджується Верховною Радою України. А ст.8
розділу III «Дисциплінарні стягнення» Дисциплінарного статуту України
передбачає, що «дисциплінарні стягнення щодо прокурорсько-слідчих працівників,
а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури
застосовуються за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків або
за проступок, який порочить його як працівника прокуратури». Як бачимо, прямої
вказівки на те, що підставою дисциплінарної відповідальності
прокурорсько-слідчих працівників є вчинення дисциплінарного проступку, в
законодавстві не міститься. Проте ця обставина не є принциповою для реалізації
юридичної відповідальності, а лише свідчить про некоректність формулювань
нормативних приписів, і недодержання законодавцем правил законодавчої техніки.
У юридичній літературі до основних ознак дисциплінарного проступку відносять:
а) протиправність дії (бездіяльності), що порушує дисципліну; б) наявність
шкідливих наслідків у широкому розумінні (соціальних, економічних та ін.) для
підприємства, колективу установи, суспільства; в) причинний зв'язок між
протиправною дією (бездіяльністю) і шкідливими наслідками; г) вину працівника,
який учинив такий проступок [99]1
[1) [99] Гавриленко Д.А. Дисциплина, мораль, право. – Мн.: Наука и техника,
1983. – С.118.]).
При цьому вина (винність) особи, яка вчинила порушення, є однією з обов'язкових
умов, необхідних для того, щоб порушення обов'язків служби потягло за собою
накладення дисциплінарного стягнення [99; 109]2
[2) Там само; [109] Ямпольская Ц.А., Шорина Е.В. Административно-правовые
вопросы укрепления государственной дисциплины. – М.: Изд-во АН СССР, 1955. –
С.157; та ін.]).
Поняття вини є єдиним для всіх галузей права. З юридичної точки зору вина
передбачає психічне ставлення особи до вчиненого [124]3
[3) [124] Венедиктов В.С. Юридическая ответственность по советскому трудовому
праву: Учеб. пособ. – К.,:УМК ВО 1989. – С.27.]), виступає показником певної
відповідності між об'єктивно суспільно шкідливими діями (бездіяльністю)
правопорушника і його психічною діяльністю. Всебічне і правильне встановлення
цієї відповідності дозволяє обґрунтувати притягнення правопорушника до
відповідальності й застосування до нього заходу державного примусу, співмірного
шкідливості діяння.
У цій же ст.8 міститься застереження, згідно з яким винесення виправдувального
вироку, повернення кримінальної справи для додаткового розслідування,
скасування запобіжного заходу та інших процесуальних рішень тягне за собою
дисциплінарну відповідальність прокурорів і слідчих тільки в тому разі, якщо
ними в процесі слідства були допущені недбалість або несумлінність. В усіх
інших випадках дисциплінарна відповідальність не наступає.
Аналогічна за своєю суттю норма існує в п.2 ст.31 Закону України «Про статус
суддів», за якою суддя не може бути притягнутим до дисциплінарної
відповідальності за те, що прийняте за його участю судове рішення скасовано чи
змінено. Закон встановлює, що дисциплінарна відповідальність настає тільки у
випадках умисного порушення закону суддею чи при його несумлінності, що потягло
за собою істотні наслідки [123]1
[1) [123] Про статус суддів: Закон України від 15.12.1992 р., № 2862-XII //
Відом. Верхов. Ради України. – 1993. – № 24. – Ст.265.]). У зв’язку з цим у
правовій літературі йдеться про суддівський індемнітет як неможливість
переслідування (мається на увазі форма переслідування, заснована на законі,
тобто відповідальність, у тому числі дисциплінарна) судді за думки, виражені
ним при виконанні своїх поса
- Київ+380960830922