РОЗДІЛ 2
ПОНЯТТЯ ТА ВИДИ РОЗЛУЧЕННЯ ЗА СІМЕЙНИМ ПРАВОМ УКРАЇНИ
2.1. Поняття, форми та види припинення шлюбу за життя подружжя
Терміни „розлучення” і „розірвання шлюбу” мають своєрідну специфіку. Як
законодавство, так і судова практика за свідченням істориків неодноразово
використовували обидва терміни і, найчастіше, у тотожному значенні. Але, якщо
детально проаналізувати ситуацію, то можна дійти інших висновків.
У першу чергу треба проаналізувати співвідношення таких понять, як „розлучення”
та „розірвання шлюбу” як з точки зору юридичної термінології, так і з точки
зору правозастосування. Виходячи з положень теорії держави та права, існуючих
досліджень у галузі цивільного та сімейного права, обидва ці терміни є
різновидом такого поняття, як „припинення шлюбу”.
Припинення шлюбу у навчальній та науковій літературі найчастіше визначається як
припинення на майбутнє правовідносин між подружжям, які виникли із
зареєстрованого дійсного шлюбу на підставі певних юридичних фактів [44 [195]
Советское семейное право / Под ред. В.А. Рясенцева. – М.: Юрид. лит. 1997. – С.
115.; [198] Сімейне право України. Підручник / За ред. В.С. Гопанчука. – К.:
Істина, 2002. – С. 52 .].
Відповідно до чинного законодавством шлюб припиняється в результаті смерті
одного з подружжя, оголошення одного з подружжя померлим, або шляхом його
розірвання. Такі підстави припинення шлюбу передбачені в ст. 104 Сімейного
кодексу України.
За життя подружжя шлюб може бути припинено внаслідок волевиявлення одного або
обох з подружжя шляхом його розірвання (у суді або в органі РАЦС). При цьому
відповідно з нормами сімейного законодавства розірвати можна лише шлюб,
укладений в законному порядку, з дотриманням усіх умов та підстав його
укладення, тобто тільки дійсний шлюб.
Ні сімейне законодавство, ні доктрина права не містять на сьогодняшній день
чіткого визначення поняття „розірвання шлюбу”. У більшості джерел увага
звертається лише на той факт, що розірвання шлюбу є різновидом припинення шлюбу
за життя подружжя, у зв’язку з чим виникає необхідність надання чіткого
визначення цього поняття, яке дозволило б зрозуміти його сутність.
З точки зору чинного законодавства та існуючих доробок сімейного права
розірвання шлюбу – це визначена в законодавстві процедура припинення на
майбутнє особистих немайнових та майнових подружніх правовідносин живих
чоловіка та жінки, які знаходяться у дійсному зареєстрованому шлюбі. Ця
процедура може відбуватися тільки у чітко визначеному законом порядку, за
наявності відповідних підстав та мотивів.
Причому загальною підставою розірвання шлюбу, як уявляється, слід вважати
укладення шляхом реєстрації цивільного шлюбу за умов і в порядку, передбаченому
законом. Тобто, якщо немає дійсного зареєстрованого шлюбу, то не може бути і
його розірвання.
Крім цієї загальної об’єктивно існуючої підстави обов’язково повинні мати місце
також спеціальні підстави (мотиви і причини), за наявності яких шлюб може бути
розірвано. При цьому як мотив слід вважати внутрішню волю хоча б одного з
подружжя, або їх обох розірвати шлюб, що виражається зовні. Причинами ж
розірвання шлюбу будуть саме ті факти реальної дійсності, які свідчать, що
подальше подружнє життя чоловіка та жінки буде суперечити інтересам одного з
них, їх обох або їхніх дітей, які мають істотне значення.
Таким чином, слід чітко визначити систему підстав розірвання шлюбу як
сукупність загальної (основної) та спеціальних підстав. При цьому наявність
зареєстрованого шлюбу є загальною і однаковою підставою для кожного випадку
розірвання цивільного шлюбу, незалежно від сторін, тривалості шлюбу тощо. Що ж
стосується спеціальних підстав, то вони, як правило, є своєрідними і особливими
в кожному конкретному випадку і залежать вже від багатьох різних обставин.
Такими підставами можуть бути зрада одного з подружжя, зловживання спиртними
напоями та наркотичними речовинами, незмога або небажання мати дітей, визнання
одного з подружжя недієздатним, оголошення його померлим або засудження до
позбавлення волі на строк більше 3 років тощо.
Для розірвання шлюбу за чинним сьогодні законодавством обов’язково повинна мати
місце вся система підстав. Якщо немає загальної чи спеціальних, то не може
йтися про розірвання шлюбу.
Крім зареєстрованого шлюбу, в суспільстві існує спільне проживання чоловіка та
жінки без реєстрації шлюбу, яке в юридичній практиці називають фактичними
шлюбними відносинами. Однак деякі автори вважають, що така термінологія є не
зовсім коректною. Із цією концепцією можна погодитися. Думається, що має бути
спеціальний термін, за яким можна кваліфікувати такі відносини. Альтернативою
можна вважати запропонований науковцями відроджений римський термін –
конкубінат [45 [96] Ершова Н.М. Развитие советского семейного права // СССР –
Австрия: проблемы гражданского и семейного права. – С. 166.; [99] Жилинкова
И.В. Правовой режим имущества членов семьи. – Х.: Ксилон, 2000. – С. 22.], хоча
окремі практикуючі юристи і зазначають, що назвати його благозвучним дуже
важко, а тим більше використовувати його в договорі [46 [200] Сімейне право:
Нотаріат, адвокатура, суд: Наук.-практ. посібник / За заг. ред. С.Я. Фурси. –
К.: Вид-во С.Я. Фурси. – 2005. – С. 49.].
Що стосується законодавчої термінології, то слід зауважити, що вислів „жінка та
чоловік, що проживають однією сімєю, але не перебувають у шлюбі між собою” (ст.
74 СК) є занадто розтягнутим для його застосування в юридичній практиці, а
також таким, що неоднозначно застосовується в СК, зокрема у ст. 91 вже йдеться
про „жінку та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою”.
Законодавство інших держав для визначення
- Київ+380960830922