Розділ 2.
Концесія як форма активізації інвестиційної діяльності
в трансформаційній економіці
За останні роки в Україні намітилися певні позитивні зрушення в інвестиційному
середовищі, поліпшився інвестиційний імідж держави. Водночас існує великий
розрив між ресурсом виробництва і результатом його фінансування, що є
свідченням недосконалості інвестиційного середовища в країні. Під час
дослідження інвестиційної привабливості підприємств потенційні і реальні
інвестори прагнуть отримати певні правові гарантії, пов’язані з реалізацією
конкретного інвестиційного проекту, вивчити умови його реалізації, а також
отримати інформацію про можливі правові наслідки впровадження проекту.
Дослідження інвестиційної привабливості підприємств у працях вітчизняних учених
свій отримали розвиток протягом років реформування української економіки.
Методологічним аспектам інвестиційної привабливості присвячені наукові роботи
Т.П. Басюк, О.І. Бланка, М.В. Стирського, Т.Л. Малової, В.Ф. Мартиненка,
Л.П. Толстової та інших науковців. Тому у другому розділі автором визначено
форми та методи активізації інвестиційної діяльності за рахунок трансформації
суб'єктів господарювання у підприємства концесійного типу. Сформовано основні
принципи, що визначають умови створення та функціонування сприятливого
інвестиційного середовища в Україні як для вітчизняних, так і зарубіжних
інвесторів на основі концесійних договорів. Запропоновано нові форми державного
регулювання концесійної діяльності на прикладі інфраструктурних концесій.
2.1. Роль концесій у формуванні інвестиційного середовища
Формування нової системи господарювання в Україні актуалізує вивчення однієї з
найважливіших структурних складових процесу розширеного відтворення –
інвестиційного забезпечення, що об’єктивно зумовлює розкриття того, чому
інвестиційний процес має бути об’єктом державного управління [103, c.36].
Інвестування в Україну можна розглядати як інвестиції у велику європейську
державу, яка посідає сьоме місце в Європі за кількістю населення, проводить
реформи ринкового типу і має відносно стабільні умови для ділового життя. Так у
2005 році розвиток економіки суб’єктами господарювання за рахунок усіх джерел
фінансування вкладено 55,5 млрд. грн. капітальних інвестицій [125, с.64].
Найвагомішу частку з них (88,2% загального обсягу)[125, с.65] становлять
інвестиції в основний капітал (у капітальне будівництво і придбання машин та
обладнання).З метою стимулювання не тільки внутрішнього, а й зовнішнього
інвестора необхідно створити якісно нові взаємовідносини між центральною або
місцевими органами влади та підприємницькими структурами (потенційними
інвесторами) стосовно створення сприятливого інвестиційного середовища в
державі. Світовий досвід свідчить, що поняття „сприятливе середовище
інвестування” містить у собі такі основні елементи:
1) стабільна макроекономічна та політична ситуація (включаючи низький рівень
корупції державних чиновників);
2) слабкі тимчасові флуктуації (відхилення) законодавчої інвестиційної бази
впродовж тривалого часу;
3) розвиненість інвестиційної інфраструктури;
4) наявність високого внутрішнього попиту на інвестиційні ресурси разом з
можливістю одержання віддачі від інвестування.
Інвестиційне середовище – економічна категорія, яка є об'єктивною для кожного
конкретного моменту часу; вона відображає реально існуючу сукупність умов
збільшення капіталу, як її сприймають іноземні інвестори, однак загалом вона
формується під впливом керівної діяльності державних органів. Водночас
інвестиційне середовище можна досліджувати як на макро-, так і на
мікроекономічному рівні. У першому випадку – це стан великої кількості
економічних змінних, що стимулюють або стримують інвестування в національну
економіку чи окремі її сектори. Крім того, до системи чинників макросередовища
неодмінно додаються й ті, що характеризують комплексну взаємодію різних
світових ринків щодо інвестування, розвитку виробництва і просування товарів
(задоволення потреб споживачів) у світовому масштабі, тобто системи
міжнародного бізнесу в цілому.
Інвестиційне середовище держави – це сукупність політичних, правових,
економічних і соціальних умов, що забезпечують та сприяють інвестиційній
діяльності вітчизняних та іноземних інвесторів (рис. 2.1).
Рис. 2.1. Фактори, що формують інвестиційне середовище
Джерело: [119, с. 273]
Вчений-економіст С.А. Кулицький вважає, що інвестиційне середовище – це стан
економічних змінних, що впливають на інвестування у конкретній галузі економіки
в певному регіоні чи на ринку[93, с.25].
Ретельний аналіз макросередовища є першим необхідним етапом розробки програми
інвестування в умовах трансформаційної економіки. Здійснення цього аналізу
сприяє підготовці ефективної і зваженої інвестиційної діяльності підприємства.
Серед чинників, що формують інвестиційне середовище, є як постійні, так і
випадкові. До постійних належать економічні, географічні, соціальні та інші.
Випадковими є тимчасові воєнні конфлікти, сезонність, стихійні лиха, соціальні
конфлікти, міжнародні форуми, спортивні змагання, спеціалізовані торгові
ярмарки тощо.
Для аналізу тенденційні зміни інвестиційного середовища фірми використовують
техніку аналізу РЕSТ (political, economical, social, technological
environment). Ця методика розроблена для ринкової економіки і передбачає
вивчення чотирьох основних груп чинників, що впливають на діяльність фірми:
політичні, соціальні, економічні, технологічні. Багато залежить від так званої
філософії економіки, якої дотримується дослідник.
Сут