Розділ 2
Психологічні особливості особистісної зрілості майбутнього вчителя
У другому розділі представлено огляд методів та конкретних методик,
використаних для вивчення рівнів розвитку та динаміки, особливостей прояву
особистісної зрілості майбутнього вчителя впродовж навчання у ВНЗ, приведено
результати дослідження рівнів розвитку та динаміки особистісної зрілості у
майбутніх учителів та результати констатувального експерименту щодо
особливостей прояву структурних компонентів особистісної зрілості майбутнього
вчителя, а також виявлено зв’язок особистісної зрілості з
професійно-педагогічною спрямованістю майбутніх педагогів.
2.1. Методичні засади дослідження особистісної зрілості майбутнього вчителя
Експериментальне дослідження особистісної зрілості являє собою складний процес
уже в силу різних підходів до її структури. Саме тому дослідники
використовували різні діагностичні методи та методики залежно від мети
дослідження та розуміння феномену особистісної зрілості.
Так, Л.В.Потапчук [165] із метою дослідження особистісної зрілості використовує
комплекс методик, що дозволяють виміряти основні параметри особистісної
зрілості. Цими параметрами є загальна інтернальність, інтернальність у галузі
досягнень, інтернальність у галузі невдач, інтернальність у сімейних
відносинах, інтернальність у міжособистісних стосунках, інтернальність стосовно
здоров’я, емоційна стабільність, самоконтроль поведінки, самостійність,
реалізованість подій життя, адекватність самоствердження і цілепокладання.
Із метою діагностики особистісної зрілості Г.Ю.Кравець [107] використовує
комплекс методик, за допомогою яких можна виявити рівні сформованості
компонентів особистісної зрілості: автономність, толерантність, емпатію,
відповідальність, здатність до співпраці з однокурсниками та викладачами,
здатність до саморегуляції індивідуальних станів.
О.С.Штепа розробила для визначення рівня особистісної зрілості «Опитувальник
особистісної зрілості (ОЗО)», за допомогою якого можна виявити високий,
необхідний та критичний рівні особистісної зрілості. Опитувальник спрямований
на самооцінку десяти рис, які є критеріями особистісного зростання:
відповідальності, децентрації, глибинності переживань, життєвої філософії,
толерантності, автономності, контактності, самоприйняття, креативності,
синергічності [233].
Методи та конкретні методики нашого дослідження особливостей розвитку
особистісної зрілості майбутнього вчителя визначалися завданнями дисертаційної
роботи. Зупинимось на їх характеристиці.
Основний методичний арсенал дослідження особистісної зрілості включав
“Тест-опитувальник особистісної зрілості” Ю.З.Гільбуха [45] та методики,
спрямовані на дослідження окремих структурних компонентів особистісної
зрілості.
„Тест-опитувальник особистісної зрілості” Ю.З.Гільбуха дозволяє
охарактеризувати особистісну зрілість за чотирма рівнями: дуже високий,
високий, задовільний та незадовільний. Окрім того, користуючись тими ж рівнями
можна оцінити окремі структурні компоненти особистісної зрілості. З цією метою
33 запитання, що складають опитувальник, розподілено за такими шкалами: 1)
мотивація досягнення; 2) ставлення до свого Я (Я-концепція); 3) почуття
громадянського обов’язку; 4) життєва установка; 5) здатність до психологічної
близькості з іншими людьми. Характеристику названих структурних компонентів
особистісної зрілості представлено у підрозділі 1.1. Зміст «Теста-опитувальника
особистісної зрілості» Ю.З.Гільбуха міститься у додатку А.
З метою детальнішого дослідження мотивації досягнення як структурного
компонента особистісної зрілості майбутнього вчителя ми використали
опитувальник А.Мехрабіана „Шкала досягнень з перевагою ризику” (Mehrabian
Achievement Risk Preference Scale) [150]. Він був створений на основі
поведінкових корелятів відмінностей людей з мотивом прагнення успіху (Му) й
уникнення невдачі (Мн). Опитувальник має дві форми: для чоловіків і для жінок.
При підборі пунктів опитувальника використовувались особливості осіб з різним
типом мотивації в рівні домагань, самостійності в протилежність конформізму,
емоційної реакції на успіх і невдачу, схильність до планування часової
перспективи, піклування про розвиток особистих здібностей тощо. Методика
вимірює результативну тенденцію мотивації досягнення, тобто відмінність між
виразністю мотивів прагнення успіху й уникнення невдачі (Му-Мн), оскільки
пункти побудовані на основі порівнювальних стверджень. Відповідь на пункт
показує, чи переважає „Му” над „Мн” або навпаки. Високі показники за
результатами тесту демонструють тенденцію досягнення успіху (Му>Мн), низькі –
тенденцію уникнення невдачі (Му<Мн) [150, с. 226].
Для більш точного визначення особливостей ставлення до свого Я (Я-концепції) як
структурного компонента особистісної зрілості ми застосували методику
дослідження самооцінки за допомогою процедури рангування [182]. Досліджуваним
пропонувалося 20 різних якостей особистості. У лівій колонці досліджуваний
рангує ці якості по тому, якою мірою вони йому імпонують. Далі у правій колонці
рангує ці якості по відношенню до себе. Метою обробки результатів є визначення
зв’язку між ранговими оцінками рис особистості, які входять в уявлення
“Я-ідеальне” і “Я-реальне”. Міра зв’язку встановлюється за допомогою
коефіцієнту рангової кореляції Ч.Спірмена. Про адекватну самооцінку свідчить
коефіцієнт рангової кореляції від 0,4 до 0,6. Коефіцієнт рангової кореляції
більше 0, 6 свідчить про неадекватно завищену самооцінку, а менше 0,4 – п
- Київ+380960830922