РОЗДІЛ 2
АСОЦІАТИНІ ПРИНЦИПИ ПОБУДОВИ ОБРАЗНИХ ПАРАДИГМ
МИХАЙЛА КОЦЮБИНСЬКОГО
Для розуміння поетики Михайла Коцюбинського як системи, необхідно з’ясувати, з
яких компонентів вона складається. Звичайно, що найменшими образними величинами
є тропи, які ми розглянули у попередньому розділі. Адже результати
асоціативно-образного мислення письменника закріплюються найперше в метафорах,
епітетах, порівняннях тощо. Однак троп є завузьким для художньої думки.
Необхідно дослідити принципи творення складніших образних структур як один із
напрямків вивчення художнього мислення Михайла Коцюбинського, що і визначає
специфіку його художніх образів. За об’єктом змалювання вони поділяються на
образи-персонажі, образи-пейзажі, образи-речі, образи-емоції, образи-поняття
[див. 139, с.10]. Такі мистецькі величини є “тою специфічною тканиною, через
яку тільки й існує художня інформація” [60, с. 48].
Асоціативно-образні парадигми будуються на основі різних монтажних прийомів,
вибір яких залежить від мистецьких уподобань письменника, його таланту й уміння
майстерно оперувати художніми засобами. Щодо видів прийомів, то, як правило, у
літературознавстві виділяють такі: контраст (поєднання в асоціативному ряді
кількох протилежних явищ), “легке” асоціювання, градація (асоціювання по
висхідній від частини до цілого), пуант (поняття, протилежне градації – від
цілості до частини) тощо [див. 184; а також 139, с.41-44].
Монтажні прийоми пейзажних картин чи не найкраще простежити на творчості
Михайла Коцюбинського. Адже письменник був справжнім майстром пейзажу. До того
ж, як слушно зауважує Іван Денисюк, “сприйняті пейзажі, як у Коцюбинського,
справді вимагають високого розвитку того, що Франко називав “культурою душі”
[47, с.133]. Навіть у житті письменник обожнював природу, вдавався до її
сакралізації. Про це неодноразово писав у листах. На підтвердження цього можна
навести хоча б такий приклад: “В хвилини розчарування та розпуки мене раз у раз
рятувала моя незвичайна любов до природи. Хоч мені й соромно, але мушу
признаватись, що більше люблю природу, аніж людей” [VІ, с.43]. Зважаймо також,
що “зрілим” творам Михайла Коцюбинського властиві стильові риси імпресіонізму.
А, як відомо, улюбленим об’єктом зображення митців-імпресіоністів був пейзаж зі
своєрідною мінливістю, створеною як самим природнім середовищем, так і настроєм
спостерігача. Для прикладу згадаймо складну гру кольорів та їх світлотіні в
картинах природи основоположника “мистецтва вражень” Клода Моне (“Враження.
Схід сонця”, “Руанський собор опівдні”, “Бузок на сонці”) чи своєрідний
калейдоскоп звукових нюансів у музичних композиціях “Тумани”, “Море” Клода
Дебюссі. Безперечно, що в українському письменстві найбільшого розвитку набула
імпресіоністична образність у творчості Михайла Коцюбинського, що і вимагала
від митця нової поетичної техніки, зокрема й стосовно творення картин природи.
Отож, пейзаж як асоціативний монтаж*
[*У нашому розумінні, асоціативний монтаж – це довільний добір різноманітних
художніх “молекул” та асоціативне поєднання їх у єдине ціле (образну
парадигму). ]
створюється на основі відчуттєвих асоціацій (зорових, слухових, дотикових),
тому найчастіше має синестезійний характер. У художній прозі Михайла
Коцюбинського пейзаж набуває переважно таких формальних виражень як ланцюг
асоціацій (у ранніх оповіданнях) і потік різноманітних вражень як мистецька
модерна форма (у “зрілій” творчості).
Звернемося до конкретних прикладів. Скажімо, у ранніх (навіть перших пробних)
творах письменника знаходимо пейзажні картини, що мають, сказати б, класичну
форму ланцюга асоціацій, як-от в оповіданні “Андрій Соловійко, або вченіє світ,
а невченіє тьма” (1884 р.), де автор знайомить читача із нелегкою долею
хлопчини, якому вдалося відкрити школу в рідному селі: “Маленьке сельце
Босівка. Невеличкі біленькі хатки його, окутані садками та левадами, розбіглись
по пригорку, мов білі ягнята по зеленому полю. Внизу, під пригорком, невелика
чиста річка з маленьким, також чистим, ставком, млином та греблею. Усе як слід,
як бува в наших убогих селах” [І, с.288].
В образній структурі оповідання ланцюг асоціацій твориться за принципом, згідно
з яким один образ логічно викликає за собою інший: село – пригорок – річка.
Весь образний ряд заснований лише на зорових асоціаціях. Такий художній малюнок
– взірець схематичного пейзажу як “спадку” з минулих епох, що “полягає у
перерахуванні елементів природи, супроводжується ліричним коментарем” [141,
с.20]. Значне естетичне навантаження при цьому відіграють демінутиви: “сельце
Босівка”, “невеличкі біленькі хатки”, “з маленьким... ставком” тощо. Водночас
він є тлом для зображуваних у творі подій. Така манера письма була характерною,
як знаємо, для письменників ХІХ ст. Отож, на початкових етапах художній світ
Михайла Коцюбинського формувався за взірцем попередньої літературної традиції.
Типовий ланцюг асоціацій при побудові образів-пейзажів знаходимо і в романі
Панаса Мирного та Івана Білика “Хіба ревуть воли, як ясла повні”. Зокрема, в
такій картині природи: “Всюди почорнілий сніг береться водою. Біжить вона з
крутих бурт у глибокі долини, риє задубілу кору землі і мчиться ярами до річки.
Там уже її так повно, що й криги не видно. Ще такий день і вода здійме ту кригу
вгору, порве – поламає і понесе вподовж себе, б’ючи одну об одну... Загуде –
заклекоче вода, ламаючи містки, зносячи хисткі перепони, несучи за собою людям
шкоди та втрати” [111, с.74]. Асоціативний ряд створюють образні еквіваленти:
сніг – вода – річки – криги – вода.
Додамо, що пейзажні картини в ранніх творах Михайла Коцюбинського здебільшого
статичні, тобто іде послідовна констатація примітних оз
- Київ+380960830922