РОЗДІЛ 2
КОНЦЕПТУАЛЬНІ ОСНОВИ АНАЛІЗУ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ЛЕГКОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ
2.1. Організаційно-правові механізми інноваційного розвитку галузі
В сучасних умовах головною метою соціально-економічного розвитку легкої
промисловості України є досягнення сталого економічного зростання, забезпечення
прогресивних структурних зрушень у виробництві, підвищення на цій основі
ефективності і конкурентоспроможності підприємств, збільшення реальних доходів
населення, здійснення комплексу заходів, необхідних для ефективного
функціонування ринкової економіки. Забезпечення високих показників
соціально-економічного розвитку підприємств легкої промисловості, а також інших
промислових підприємств України, можливе за умови наявності ефективної системи
законодавчо-нормативного забезпечення інноваційних процесів, а також розвитку
національного виробництва, тобто промисловості, яка напряму залежить від
впровадження результатів науково-технічного та технологічного розвитку. Ось
чому інноваційний стан легкої промисловості і розвиток життєвого циклу товарів
цього комплексу набуває надзвичайно важливого значення.
Організаційно-правовий механізм створення і реалізації державної інноваційної
політики та зростання життєвого циклу товару виступає складовою частиною
адміністративних методів регулювання інноваційного розвитку і повинен
забезпечити врахування позицій усіх прямо чи опосередковано зацікавлених
структур, а також умови для узгодженого прийняття заходів із стимулювання
інновацій. Суб’єктами інноваційної політики та управління життєвим циклом
товару виступають органи державної влади, підприємства і організації усіх форм
власності, самостійні суб’єкти господарських утворень, громадські організації,
наукові установи та інноваційні структури, змішані утворення.
Особливого значення для становлення моделі інноваційного розвитку економіки,
окремих її галузей і суб’єктів господарювання, набуває система управління і
регулювання інноваційного розвитку як на державному, так і на галузевому,
регіональному рівнях, у тому числі суб’єктів господарювання. Зокрема, від
державної політики залежать можливості і темпи розвитку економіки в цілому і
окремих її галузей.
В Україні існує розгалужена мережа державних та місцевих органів влади до
функцій яких належить формування засад державної та галузевої інноваційної
політики (рис.2.1.).
Рис. 2.1. Організаційна структура державних органів та установ у сфері
управління інноваційною діяльністю в Україні
Ця система включає:
– визначення і підтримки пріоритетних напрямів інноваційної діяльності
державного, галузевого і місцевого рівнів;
– формування і реалізація державних, галузевих проблем удосконалення життєвого
циклу товарів, локальних інноваційних програм, пов’язаних з діяльністю на
комутантному та віолентних ринках;
– створення нормативно-правової бази та економічних механізмів для підтримки і
стимулювання інноваційної бази та галузевих програм збільшення життєвого циклу
товарів з метою отримання стабільного прибутку;
– захист прав та інтересів суб’єктів інноваційної діяльності;
– фінансові підтримки виконання інноваційних проектів;
– створення венчурних фондів, метою яких є розвиток новітніх товарів та
виробництва в галузях легкої промисловості;
– встановлення пільгового оподаткування суб’єктів інноваційної діяльності;
– підтримки функціонування і розвитку сучасної інноваційної інфраструктури і
створення механізмів подовження життєвого циклу товару.
Функції з реалізації державної інноваційної політики виконують органи
державного управління і недержавні структури, які в сукупності можна розділити
на п’ять рівнів:
І рівень – Верховна Рада України;
ІІ рівень – Кабінет Міністрів України;
ІІІ рівень – міністерства та інші центральні органи влади;
IV рівень – місцеві органи державної влади та самоврядування;
V рівень – організації, установи та підприємства, що беруть участь у
впровадженні науково-технічної політики.
Слід зазначити, що при Президенті України створено Національну раду з
інноваційного розвитку України [48], яку очолив Президент України. Зокрема,
серед завдань Нацради – обробка пропозицій по формуванню державної політики в
інноваційній сфері, питання пріоритетів фінансування інноваційних проектів,
розгляд пропозицій органів виконавчої влади, міжнародних організацій,
інвесторів по прискоренню інноваційного розвитку. 30 грудня 2005 року
Президентом України підписаний наказ № 1873 “Про утворення Державного агентства
України з інвестицій та інновацій”, основними завданнями якого є: забезпечення
реалізації державної інвестиційної та інноваційної політики; координація роботи
центральних органів виконавчої влади у сфері інвестиційної та інноваційної
діяльності; проведення експертиз інвестиційних та інноваційних програм і
проектів; фінансування інвестиційних та інноваційних програм і проектів [49].
Верховна Рада України визначає єдину державну політику у сфері інноваційної
діяльності: створює законодавчу базу для сфери інноваційної діяльності;
затверджує пріоритетні напрями інноваційної діяльності як окрему
загальнодержавну програму; в межах Державного бюджету України визначає обсяг
асигнувань для фінансової підтримки інноваційної діяльності.
Організаційне забезпечення розвитку інноваційної діяльності в легкій
промисловості Україні покладається на Кабінет Міністрів України, який: здійснює
державне управління та забезпечує реалізацію державної політики у сфері
інноваційної діяльності, що є необхідними або традиційними для локального
українського ринку; готує та подає Верховній Раді України пропозиції щод