РОЗДІЛ 2
ДІАГНОСТИКА ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ І ПРОЦЕСІВ РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВ ХАРЧОВОЇ
ПРОМИСЛОВОСТІ ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
2.1. Проблемний аналіз промислового інвестиційного клімату країни
З розвитком ринкових відносин джерела фінансування інвестиційної діяльності
промислових підприємств стають усе більш різноманітними.
Специфіка інвестиційної діяльності в промисловості полягає в зміні механізму її
реалізації, заміні централізованого розподілу інвестиційних ресурсів ринковими
формами інвестування. Формування інвестиційного ринку є необхідною умовою
розв’язання проблем акумуляції інвестиційних ресурсів, трансформації
нагромаджень в інвестиції, підвищення ефективності їх використання.
Оскільки інвестиційний ринок виступає як форма реалізації інвестиційного
процесу, основні фактори, що впливають на інвестиційну діяльність в
промисловості, є визначальними й у формуванні інвестиційного ринку. Як показав
аналіз цих факторів, стан інвестиційної сфери в промисловості характеризується
домінуванням негативних тенденцій. Причини їх виникнення, з одного боку,
відображають особливості інвестиційної діяльності в колишніх умовах
господарювання, зумовлені специфічною роллю держави як монопольного інвестора,
з іншого боку, пов’язані з методами ринкового реформування, які не враховували
реальних умов промисловості.
Перехід до ринку зумовив необхідність формування принципово нового механізму
інвестування, адекватного ринковим відносинам. Це пов’язано з істотною зміною
інвестиційного статусу держави і недержавних структур, поділом їх функцій в
інвестиційному процесі, скороченням частки централізованих інвестицій у їх
загальному обсязі, зміною структури інвестицій за формами власності у зв’язку з
розвитком приватизації, збільшенням кількості об’єктів інвестування, зміною
складу та співвідношення внутрішніх і зовнішніх джерел інвестування, способу
розподілу інвестицій у результаті переходу від централізованого розподілу до
ринкового механізму відповідності попиту та пропозиції, до іншого критерію
ефективності інвестування – прибутковості операцій.
Економічна реформа, переборовши інвестиційну кризу, викликала її скорочення.
Однак адміністративні важелі управління інвестиційною діяльністю, що дозволяли
шляхом централізації інвестиційних ресурсів та їх перерозподілу від ефективних
до неефективних виробників стримувати прояв деструктивних факторів, були
втрачені, у той час як ринкові механізми інвестування ще не сформувалися. У
ході економічних реформ не вдалося створити ефективних власників з нормальною
ринковою поведінкою, дієвий механізм перерозподілу заощаджень приватних
інвесторів, забезпечити умови для мобілізації вільних коштів та їх подальшого
інвестування.
При дослідженні можливостей залучення зовнішніх ресурсів інвестування стосовно
умов української економіки як пріоритетні напрями слід розглянути:
нарощування централізованих інвестицій;
активізацію приватних інвесторів (населення, комерційних банків, інвестиційних
фондів і компаній);
залучення іноземних інвестицій.
Активізація державної участі в інвестиційній діяльності, як зазначалося, є
найважливішим чинником подолання інвестиційного спаду. Посилення втручання
держави в розвиток економіки в умовах розвитку ринкових відносин характерне
також і для країн із сформованим ринковим механізмом. В Україні, де ринкова
інфраструктура ще не готова працювати за законами саморегуляції, є необхідність
втручання держави в інвестиційний процес. Однак способи участі держави в
інвестиційній діяльності можуть бути різними.
В умовах розвитку ринкових відносин роль держави як безпосереднього інвестора
зберігається для базових виробництв, що забезпечують її життєздатність,
соціальної сфери, непривабливих для приватного капіталу, а також галузей, що
мають важливе державне значення. Так, у цей час особливою підтримкою держави
користуються галузі нематеріального виробництва, що сприяють підвищенню
конкурентоспроможності товарів. У ряді західних країн через бюджет
перерозподіляється від 30 до 50% ВВП. Разом з тим, значення державного
інвестування зростає не стільки з погляду обсягу централізованих джерел,
скільки з позицій державних гарантій, страхування й орієнтира для приватних
інвесторів.
Ускладнення процесу залучення приватних внутрішніх і зовнішніх інвестицій,
масштабність і невідкладність завдань подальшого економічного зростання
зумовлюють необхідність проведення аналізу можливостей використання
централізованих інвестицій як фактора економічного зростання. Слід зазначити,
що у сформованій економічній ситуації, яка характеризується обмеженістю
бюджетних коштів і неефективністю їх використання, нарощування централізованих
інвестицій може не призвести до позитивних результатів. Необхідною умовою
підвищення дієвості цього джерела є реорганізація наявної фінансової системи.
Не можна не враховувати того, що збільшення масштабів централізованих
інвестицій може не вирішити проблему зростання ефективності інвестування. З
досвіду функціонування адміністративно - командної економіки відомо, що в
умовах надмірної централізації інвестиційних ресурсів інвестування здійснюється
не на основі економічного критерію прибутковості вкладених коштів, а за
допомогою адміністративно-розподільних важелів, що призводить до нецільового
використання державних коштів, збільшення незавершеного будівництва, деформацій
у відтворювальній структурі економіки. Отже, використання такого джерела, як
централізовані інвестиції має супроводжуватися перебудовою бюджетної системи на
основі поділу інвестиційних і поточних витрат, посиленням контролю за цільовим
використанням бюджетних
- Київ+380960830922