РОЗДІЛ 2
ОБ’ЄКТИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Характеристика груп спостереження
Дослідження проводились під час лікувального прийому на базі терапевтичних
відділень Полтавської обласної стоматологічної поліклініки, відділкової лікарні
Південної залізниці, 4-ї міської поліклініки, приватних стоматологічних
кабінетів м. Полтави. В дослідженнях приймали участь 246 практично здорових
лікарів (171 жінка, що складає 69,5% і 75 чоловіків, що складає 30,5%) у віці
від 25 до 60 років зі стажем роботи за спеціальністю від 0,5 до 20 років.
Дослідження проводились протягом 2 тижнів під час роботи в 1-у та 2-у зміни; в
понеділок, середу та п’ятницю; до початку та під кінець робочої зміни. Лікарі,
які приймали участь у дослідженнях, були поділені на три групи, в залежності
від стажу роботи за фахом. Першу групу склали працівники зі стажем роботи від
0,5 до 10 років. Другу групу – працівники зі стажем роботи 11 – 15 років. Третю
групу – працівники зі стажем роботи 16-20 років.
Стоматологи-терапевти працювали на універсальних стоматологічних установках,
переважно в робочому положенні стоячи. У приватних стоматологічних кабінетах
лікарі працювали на сучасних стоматологічних установках з горизонтальним
положенням крісла для пацієнта в робочому положенні сидячи. За зміну лікарі
виконували нормативні навантаження прийому хворих. Робочий день при 5-ти
денному робочому тижні тривав 6 годин 20 хвилин (22800 с). Протягом робочого
дня лікарі виконували нормативні навантаження стоматолога-терапевта згідно
наказу МОЗУ № 226 від 27.07.1998 року – 25 УОП (умовна одиниця працеємності).
За 1 УОП – прийнято трудовитрати лікаря протягом 16 хвилин.
Специфічні особливості праці стоматологів, різний стаж роботи за фахом,
відмінність в характері робочих поз, а також в умовах праці (різні зміни),
дозволили дати отриманим результатам порівняльну гігієнічну оцінку.
2.2. Методи вивчення захворюваності лікарів-стоматологів терапевтичного профілю
Під час вивчення захворюваності нами була використана методика опитування за
спеціально розробленою анкетою (Додаток А). Також анкетним методом вивчалась
захворюваність з тимчасовою втратою працездатності. Анкетний метод опитування
був використаний нами в роботі тому, що цілий ряд авторів (В.В. Косарев, 1998;
І.В. Костенко, 1985; В.А. Катаєва, 1985 та ін.), які використовували його для
вивчення захворюваності працівників медичного профілю, базувались на високій
обізнаності останніх в питаннях здоров’я та патології.
На сьогодні поширена недооцінка важливості захворювань лікарів-стоматологів.
Установити дійсну їх частоту досить важко, оскільки вони зустрічаються серед
працівників, що не підлягають періодичним медичним оглядам, мають вищу медичну
освіту, тому досить часто вдаються до самолікування. Це головні з причин, чому
значна кількість захворювань не завжди реєструється як професійні. Це негативно
позначається на реабілітаційних та профілактичних заходах. Тому вищеназвані
автори вважали, що анкетний метод опитування дає можливість отримати найбільш
достовірні результати, хоча лікарі, які проходили анкетне опитування не
позбавлені суб’єктивної оцінки власного здоров’я.
Питання, які входили до складу анкети, свідчили про захворюваність, кількість
листків тимчасової непрацездатності, місце роботи, стать, вік, стаж роботи за
спеціальністю, умови праці, специфічні особливості професії. Кожне питання
враховувало ряд можливих відповідей, одну із яких необхідно було відмітити.
Було проанкетовано 176 лікарів-стоматологів терапевтичного профілю.
Отримані матеріали обробляли за допомогою спеціальної комп’ютерної програми.
Таким чином ми розрахували частоту захворюваності лікарів даного профілю та
провели кореляцію між шкідливими чинниками та захворюваністю.
2.3. Методика дослідження характеру праці лікарів-стоматологів
З усіх методик, які існують в даний час для дослідження характеру праці,
працездатності, втоми і нервово-емоційного навантаження, нами була використана
найбільш проста, але достатньо інформативна. Дослідження, які проводились, не
повинні були віднімати багато часу у лікарів-стоматологів, відволікати їх
надовго від проведення лікувальних маніпуляцій і т. д. Цим вимогам відповідає
психологічна методика суб’єктивної самооцінки “САН” (самопочуття, активність,
настрій), яка дозволяє оцінити та проаналізувати відношення людини до
виконуваної роботи, вплив навколишніх факторів на трудовий процес та ін.
Інструкція досліджуваному: “Уважно читаючи вирази, оцініть свій стан НА ДАНИЙ
МОМЕНТ. Для цього варто виділити той бал (згідно з методикою від 0 до 3 балів в
той чи інший бік), котрий відповідає Вашому стану. Відповідайте відверто та
швидко“ [102].
Шкала С (самопочуття). За нею оцінюється відчуття фізіологічної та
психофізіологічної комфортності внутрішнього стану лікаря у вигляді
узагальнюючої характеристики.
При низьких оцінках самопочуття, пов’язаних з почуттям загальних (або
локалізованих щодо окремих органів, систем та функцій переживань),
діагностується втома, напруга, стрес або донозологічні форми цих станів –
перевтома, перенапруга.
При високих значеннях бальної оцінки нервово-психічний стан визначається як
добрий, бадьорий, з відсутністю дискомфорту в різних частинах тіла та із
спроможністю до виконання певних моторних та конгітивних актів.
Шкала А (активність). Вона оцінює динамічну передумову здійснення діяльності.
При низьких оцінках лікар зазнає труднощів при формуванні, реалізації та зміні
діяльності безпосередньо при її виконанні.
При високих оцінках людина характеризується значною спроможністю до діяльності,
наполегливістю в досягненні мети.
Шкала Н (настрій). Низькі оцінки за цією ка
- Київ+380960830922