РОЗДІЛ 2
СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНІ ЗАСАДИ ПРОФІЛАКТИКИ ВАЖКОВИХОВУВАНОСТІ В УМОВАХ СУЧАСНОЇ ШКОЛИ
2.1. Стан організації соціально-педагогічної профілактики важковиховуваності підлітків у сучасній загальноосвітній школі
Ускладнення, з одного боку, світу, в якому ми живемо, а з іншого - самої людини зумовило зростання актуальності всіх питань, пов'язаних з людиною. У цьому ми переконались у процесі проведеного теоретичного дослідження, аналізу відповідної літератури, при висвітленні проблем виховання особистості в сучасному суспільстві. До числа найбільш актуальних, що вимагають свого вивчення, належить проблема девіантної особи як об'єкта вивчення різними науками і важковиховуваних підлітків зокрема як об'єкта вивчення соціально-педагогічною наукою.
Підкреслимо, що вести мову про організацію соціально-педагогічної профілактичної роботи з підлітками з девіантною поведінкою можна лише тоді, коли фахівець досить добре уявляє, з яким контингентом йому необхідно працювати. Адже відомо, що внаслідок несприятливих обставин з'являються різноманітні порушення соціалізації, що відображаються у прояві неадекватної поведінки і ставленні підлітків і молоді до соціальних норм і вимог всієї системи суспільних відносин, у які включається людина на кожному етапі її соціального розвитку й становлення. А відтак простежується явище, коли соціальні відхилення та соціальна дезадаптація підлітків і молоді супроводжується деформацією їх соціальних зв'язків, а також категоричним відчуженням від сім'ї і школи. З метою подолання такого відчуження та включення об'єктів соціалізації у суб'єкт-суб'єктні відносини та систему соціально-значущих відносин необхідно реалізувати комплекс соціально-педагогічних заходів, спрямованих як на оздоровлення соціальної ситуації та соціально-педагогічних умов у школі, сім'ї, так і на індивідуальну психолого-педагогічну профілактику особистості з девіантною поведінкою.
В процесі дослідження соціально-педагогічної практики ми переконались, що соціально-педагогічна профілактична робота в багатьох школах не дає бажаних результатів, оскільки існує неадекватність її засобів потребам і бажанням школярів, у незнанні педагогами вікових типологічних особливостей підлітка.
Аналіз спостережень за організацією соціально-педагогічної профілактичної роботи окремими фахівцями, вивчення індивідуальних особливостей підлітків і особливостей соціально-педагогічної профілактичної роботи з ними показали, що часто причиною девіантної поведінки підлітків є негаразди їх емоційного самопочуття серед однолітків. З цього приводу В. О. Сухомлинський зазначав, що "... кожному вдумливому педагогу відомо, як сильно вражається самолюбство учня, навіть першокласника, якщо він переконується, що про нього думають гірше, ніж він є. І навпаки, коли дитина зрозуміла і відчула, що вихователь і колектив помітили й схвалюють її особистісні якості, вона докладає зусиль до того, щоб стати ще кращою" [189, 33]. Водночас відсутність спеціальних знань у соціально-педагогічній профілактичній роботі з важковиховуваними знижує інтерес педагога до учня, а це, в свою чергу, породжує негативне ставлення учня до школи.
Саме тому нами в площині дисертаційного дослідження на етапі констатувального експерименту (2003-2004 рр.) було проведено опитування (див. дод. А.1, А.2) серед педагогічних працівників ряду навчальних закладів Волинської, Київської, Львівської, Рівненської та Хмельницької областей (378 респондентів) з метою вивчення стану організації соціально-педагогічної профілактичної роботи з важковиховуваними підлітками та на цій основі розробки моделі соціально-педагогічної профілактики важковиховуваності. Проведене дослідження спрямовувалось на вивчення розуміння респондентами основних положень соціально-педагогічної профілактичної роботи, співвідношення базових понять "соціальна норма", "відхилення від норми" тощо як педагогами, так і самими важковиховуваними, що дозволило встановити ряд труднощів і проблем, які ускладнюють процес організації соціально-педагогічної профілактики. Вони були враховані при подальшій організації практичної соціально-педагогічної профілактичної роботи в рамках формувального експерименту.
Зазначимо, що вивчення самооцінки педагогами своєї підготовленості до роботи з важковиховуваними (рис. Б.2.1), виявило, що більшість респондентів - 64 % - здобули підготовку вже в процесі практики, тобто багато знань і відомостей, які були вже обґрунтовані, їм довелось здобувати по-новому, шляхом проб і помилок. Основним джерелом поповнення своїх знань респондентами виділено самоосвіту (рис. Б.2.2 - 4, 5, 6 відповіді). Припускаємо, що, незважаючи на гостроту соціально-педагогічної проблеми, їй приділяється недостатня увага при організації методичної роботи на різних її рівнях. Це визначило необхідність внести відповідні питання до планів методичних та психолого-педагогічних семінарів школи.
Підкреслимо, що моральним регулятором профілактичної роботи, який визначає ставлення до вихованця і його місце у профілактичному процесі, є особистісний підхід, що передбачає суб'єкт-суб'єктні відносини у соціально-педагогічному процесі. Він виступає базою, на яку спирається й реалізація диференційованого підходу. Саме тому в ході опитування ми спробували з'ясувати уявлення та позиції педагогів щодо соціально-педагогічної профілактичної роботи з важковиховуваними, зокрема, виявлення розуміння суті процесу профілактики. Як видно з лінійної діаграми на рис. Б.2.3, суттєво переважаючого тлумачення тут немає, тому ми згрупували отримані відповіді залежно від того, яке місце відводиться підлітку у профілактичному процесі. Таким чином, виділилось два підходи: суб'єкт-об'єктний (О), позицій якого дотримується 41 % респондентів. Тобто вони розглядають підлітка лише як об'єкт впливу; і суб'єкт - суб'єктний (С), на який припадає 59 % відповідей респондентів, і прихильники якого схиляються до співпраці з підлітком в процесі усунення у нього негативних і набуття позитивн