Ви є тут

Лікування посттравматичних ушкоджень куприка у дітей

Автор: 
Мохов Олексій Іванович
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2007
Артикул:
0407U000204
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ТА АНАЛІЗ КЛІНІЧНОГО МАТЕРІАЛУ

2.1. Матеріали і методи клінічного дослідження

В основу роботи покладені спостереження за 105 дітьми з травмами куприка, які лікувалися в Обласній клініці дитячої хірургії м. Дніпропетровська. Проаналізовані історії хвороби й віддалені результати лікування дітей з травмою куприка в залежності від тяжкості ушкодження за останні 10 років. Аналіз розподілу травм куприка у дітей (рис.2.1) та їх питома вага по відношенню до ушкоджень таза довели про різке збільшення кількості травм куприка за 10 років - 105 хворих, до того ж кількість їх різко збільшилася за останні 5 років й коливається по відношенню до ушкоджень таза від 64,2% до 90,9% (рис.2.2).

Рис.2.1. Кількість хворих з травмами куприка за роками.
Рис.2.2. Кількість хворих з травмами куприка за роками.
Збільшення травм куприка у дітей ми пов'язуємо з розвитком транспорту, більш рухливим способом життя сучасних дітей, появою роликових ковзанів, нових видів спорту. За механізмом виникнення ушкодження куприка у дітей розподілялися наступним чином: падіння з дерева - 21 випадок, падіння на сідниці під час ковзання на льоду - 78, у 6 випадках - це прямі удари куприка предметами, які виступають (край стола, парти). У 73,3% страждають дівчатка у віці старше 7 років. Співвідношення хлопчиків та дівчаток - 1,0 : 2,39. Розподіл дітей за віком і статтю наведений в таблиці 2.1.
Таблиця 2.1
Розподіл дітей з травмами куприка за статтю та віком
Стать

Вікдо 7 років7-12 років12-14 роківВсьогоабс.%абс.%абс.%абс.%
Дівчатка10,91514,36158,177 73,3
Хлопчики54,876,71615,228 26,7
Всього6 5,722 21,077 73,3105 100
До 7 років травми куприка відбуваються у дітей нечасто і здебільшого представлені забоєм, що складає 13,5%. Найбільш часті види травм - вивихи та підвивихи (58%), але значно збільшилась кількість тяжких травм у вигляді переломів куприка (28,5%), з них зі зміщенням відламків - 20,9% (табл.2.2).
Таблиця 2.2
Види ушкоджень куприка у дітей
Вид ушкодження куприкаКількість
Синдром ТКДБез синдрому
ТКДОперативне лікуванняКонсервативне лікуванняабс.%абс.%абс.%абс.%абс.%Перелом куприка
зі зміщенням22
20,92220,9--2220,9--Перелом куприка без зміщення87,687,6----87,6Вивих та підвивих6158,05451,476,698,55249,5Забій куприка1413,376,676,7--1413,3Всього105100,09186,71413,33129,57470,5
Строки госпіталізації залежали від вираженості больового синдрому. Більша частина хворих з ушкодженнями ІІ-ІІІ ступеня (63%) надходили до лікарні у першу добу. З ушкодженням куприка І ступеня (15%) у ряді випадків надходили на 3-5 добу, оскільки при первинному зверненні до поліклініки не завжди проводили рентгенологічне обстеження і кісткові зміни виявляли лише в стаціонарі. Причинами пізнього звернення (22%) було проведення лікування в домашніх умовах, часто неуважне ставлення батьків або відсутність звертання до них дітей.
Усім хворим проводили клінічне дослідження, де особливу увагу звертали на терміни перелому та його механізм; наявність больового синдрому та його вираженість (сильний, помірний, слабкий), що характеризує наявність кокцигодинії; порушення акту дефекації та сечовипускання; зміни м'яких тканин куприкової ділянки; ректальне дослідження - визначення тонусу зовнішнього сфінктера, зміщення куприка за рахунок патологічної рухомості, болісність куприка при бімануальному дослідженні та іррадіація болю; рентгенологічне дослідження та визначення ступеня ушкодження куприка за крижово-куприковим кутом. Всі клінічні параметри оцінювали за візуальноаналоговою шкалою в балах.
Обстеження дітей з ушкодженнями куприка виконували звичайними, загальноприйнятими прийомами, які мають деякі специфічні особливості, що характерні тільки для даної патології. В анамнезі, під час опитування з'ясовували обставини й механізм травми, детальніше виявляли скарги хворого та характер попереднього лікування. Основною скаргою при різних видах травм куприка (забій, перелом, переломовивих і т. ін.) є скарга на біль.
При всіх видах травм куприка рентгенологічне дослідження доповнює методи клінічного обстеження, уточнює наявність та локалізацію перелому, вивиху, ступінь підвивиху та дозволяє визначити тактику лікування. Рентгенологічне дослідження крижово-куприкової ділянки повинно бути повноцінним, не бути джерелом діагностичних помилок, тому потребує дотримання такої методики при виконанні:
1. Підготовка хворого напередодні рентгенологічного дослідження потребує максимального випорожнення кишечника від вмісту. З цією метою за добу перед дослідженням із раціону повністю виключають клітковину, роблять увечері очищувальну клізму і за 2 години до дослідження - гіпертонічну клізму. Для пригнічення перистальтики можливо використати настоянку валеріани або кропної води 75 мл кожні 3 години (Н.В.Мухін, 1963). Дослідження виконують натщесерце при випорожненому сечовому міхурі.
2. Рентгенологічне дослідження куприка виконують у двох стандартних проекціях: передньозадній та бічній. Пряма проекція - лежачи на спині, пучок рентгенівського випромінювання спрямований в каудальному напрямку під кутом 10-150 до точки, яка розташована на 30 см вище лобкового симфізу. Фокусна відстань 100 см. Бічна проекція - в положенні на боку з максимально зігнутими й приведеними до тулуба ногами, пучок випромінювання спрямовують на зовнішній кут ромба [42].
3. Правильне уявлення про форму та взаєморозташування сегментів куприка одержують тоді, коли знімки виконані в одних проекційних умовах.
Помилкова інтерпретація результатів рентгенологічного дослідження крижово-куприкової ділянки пов'язана з порушенням методики його виконання. Певні труднощі при оцінці рентгенограм пов'язані з віковими особливостями кісткової структури, термінами осифікації куприка.
Рентгенограма у