Розділ 2
Втеча від власного “Я”: роман “Штіллер”
2. 1. Про виникнення роману “Штіллер”
Братися за аналіз творів, які унаслідок багатьох факторів (актуальна
тематика, оригінальна композиція, нетривіальність сюжету, багатство
художнього вислову, влучність формулювань, логічний і послідовний виклад
думок та ін.) з легкістю здобули право належати до вершин повоєнної
німецькомовної прози другої половини ХХ ст., є завданням аж ніяк не простим,
однак вкрай необхідним, якщо враховувати, що дана дисертація є, мабуть, однією
з небагатьох спроб комплексного аналізу трьох найуспішніших романів М. Фріша
“Штіллер”, “Homo Фабер” та “Назву себе Ґантенбайном” на рівні їх чільних
наративних особливостей.
Перед тим як розглядати роман “Штіллер”, слід зауважити, що в тематичному
плані цей твір перегукується з першими літературними спробами М. Фріша і
продовжує тему таких його драм, як: “Санта Круз” (“Santa Cruz”, 1944), “Тепер
вони знову співають” (“Nun singen sie wieder”, 1945/46), “Граф Едерлянд”
(“Graf Oederland”, 1949/51), “Дон Жуан, або любов до геометрії” (“Don Juan
оder die Liebe zur Geometrie”, 1952/53) тощо. В той же час роман “Штіллер”
неабияк деталізує проблематику амбівалентності людського індивідуума, тему,
спровоковану особистим відкриттям письменника, що “життя може
невдатися”, якщо надавати більшого значення суспільній характеристиці, т.
зв. “фальшивому образу”, і не враховувати особливостей власної
індивідуальності, якою зумовлені поведінка, спосіб життя й нарешті саме
почуття відповідності своєму духовному єству.
Задум роману “Штіллер” з’явився у М. Фріша на початку 1951 р. На той час він
був уже відомим драматургом та архітектором, мав дружину та трьох дітей,
вів міщанський спосіб життя, дотримуючись усіх традицій та норм
швейцарського суспільства. Крім того, за успіхи у драматичному жанрі його
відзначено стипендією фундації імені Рокфеллера (Rockefeller Fellowship
for Drama) і запрошено на однорічне перебування до Америки.
Майбутня поїздка до США давала рідкісну можливість змінити звичне оточення й
оцінити з дистанції своє дотеперішнє бюргерське життя. Вона також надихала на
нові творчі плани, якими сорокарічний автор ділився зі своїм видавцем П.
Зуркампом у листі від 10 березня 1951 р. У листі М. Фріш намагається
коротко охарактеризувати головні особливості задуманого роману,
окреслюючи його тематику, художню форму, побудову й робочу версію назви, а
також встановлює термін закінчення роботи над твором [* Тут і далі по тексту
фрагменти з листування М. Фріша подаються у перекладі дисертанта.]:
“Здається, я тепер знаю, що моєю наступною роботою, над якою я працюватиму
влітку та восени в Америці, буде прозовий твір, роман, який, непов’язаний з
Америкою. Форма щоденника залишатиметься й надалі. Цей роман буде складатися з
чотирьох історій, які зображатимуть тих самих персонажів, хоча й у відмінних
зв’язках. Робоча назва твору: “Що ви робите з коханням?”– Якщо робота над
книжкою мене справді захопить, то цілком ймовірно, що рукопис буде готовим уже
до Різдва” [202, Ѕ. 29].
Проте цим планам не судилося швидко здійснитись. Вже у вересні М. Фріш писав
(лист до П. Зуркампа від 11 вересня 1951 р.) про обсяг проведеної роботи над
романом “Штіллер” і висловлював побоювання, що двісті сторінок, які були
написані, “можуть зупинитися” без продовження [202, Ѕ. 29]. У кінцевому
результаті, за час перебування в Америці та Мексиці було написано шістсот
сторінок, які містили “матеріал без змісту книжки” [202, Ѕ. 30]. Для
перетворення матеріалу на повноцінний художній твір бракувало композиційної
зв’язки, яка б поєднала окремі історії у цілісність єдиного сюжету.
З цієї причини роботу над романом припинено і відновлено лише через два роки,
після повернення до Швейцарії. Деяку інформацію про повторну реалізацію
творчих задумів М. Фріша можна почерпнути у його листі до П. Зуркампа від 23
серпня 1953 р., у якому М. Фріш писав:
“Не знаю, чи я вже розповідав про тему моєї наступної книжки. Це тема, яка
мене давно цікавить і змінюється, отримуючи щоразу нові аспекти, варті
широкого застосування. Отож, я знову пишу прозовий твір і хоча бачу перед
собою купу труднощів, уже знаю спрямування мети, а найголовніше маю
відповідний тон, який виявився напрочуд продуктивним” [202, Ѕ. 63].
Оповідна перспектива, якої авторові бракувало раніше, спала йому на думку
цілком випадково і зумовила “ідеальний метод роботи”, який письменник
коментував у розмові з німецьким літературознавцем В. Шмітцом:
“Усе починалося фактично тим, що Штіллер сидів у камері попереднього
ув’язнення і вимагав віскі. В свою чергу від нього вимагали усе записувати, бо
в цьому полягав задум книжки, і я був просто щасливий, що міг
використовувати матеріал, який залишився від моєї попередньої роботи” [202,
Ѕ. 33].
Так, у “дуже товстому манускрипті” містилися історія Сибілли та Штіллера,
описи таємничої печери у преріях Техасу, змалювання пікнікової подорожі,
спогади про зустрічі з темношкірими американцями тощо. Саме тому робота
над романом впевнено просувалася й була, за словами М. Фріша, “швидким
відписуванням” без додаткового дозбирування матеріалу:
“За матеріалами я взагалі не шукав. Ось, наприклад, це попереднє ув’язнення; я
ніколи не сидів у в’язниці, а тільки так собі її уявляв. І лише згодом, як
недивно, я почув від одного адвоката, наскільки влучними були мої описи, які
звичайно могли б також і не відповідати дійсності” [202, Ѕ. 30].
Першу версію готового твору подано до
- Київ+380960830922