Розробка складу та технології супозиторіїв комбінованої дії "Проктопантезин" для лікування проктологічних захворювань

РОЗДІЛ 2
ОБҐРУНТУВАННЯ ЗАГАЛЬНОЇ КОНЦЕПЦІЇ ТА МЕТОДІВ
ДОСЛІДЖЕНЬ
2.1. Теоретичне обґрунтування складу супозиторіїв комбінованої дії для лікування проктологічних захворювань
Метою нашої дисертаційної роботи стало створення супозиторіїв для лікування проктологічних захворювань. Враховуючи складний етіопатогенез цих захворювань ми вважали за доцільне розробити препарат комбінованої дії з репаративною, протизапальною, місцевоанестезуючою та антисептичною активністю. Вибір діючих та допоміжних речовин які б ефективно впливали на перебіг захворювання став одним з першочергових питань при розробці лікарського засобу.
В зв'язку з тим, що перебіг таких захворювань як анальна тріщина та проктит супроводжується значним ураженням слизової оболонки прямої кишки та порушенням її цілостності, нами було запропоновано ввести до складу препарату речовину, яка має репаративні та протизапальні властивості - декспантенол. Він є похідним пантотенової кислоти, яка бере участь в процесі ацети-лювання при глюконеогенезі, вивільненні енергії з вуглеводів, синтезі і розщепленні жирних кислот, синтезі стеринів і стероїдних гормонів, ацетилхоліну та інших речовин. Декспантенол швидко адсорбується при нанесенні на шкіру або слизові оболонки, перетворюється на пантотенову кислоту і потрапляє до ре-зерву ендогенної пантотенової кислоти. Пантотенова кислота необхідна для нормальної функції епітелію. Підвищення потреби в ній спостерігається при ушкодженні шкірного покриву або інших тканин, а її нестачу в шкірі можна компенсувати місцевим застосуванням декспантенолу. Низька молекулярна маса декспантенолу, гідрофільність і низька полярність полегшують його проникнення у тканини організму. До того ж декспантенол проявляє імуномодулюючу дію (підвищує тканинну резистентність за рахунок стимуляції функціональної активності нейтрофільних гранулятів), попереджає небезпечну для слизової оболонки аномальну проліферацію і диференціацію фібробластів з утворенням гіпертрофічних і келоїдних рубців. На відміну від інших репаративних речовин, що зараз використовуються в фармації, декспантенол не має протипоказань. Це вигідно відрізняє його від метилурацилу, який протипоказан при лейкозах і злоякісних захворюваннях кісткового мозку та тіотріазоліну, який не можна призначати в період вагітності [29, 90, 129].
З даних літературного огляду видно, що порушення функціонального стану судин має велике значення у патогенезі проктологічних захворювань, в зв'язку з чим до складу супозиторіїв ми пропонуємо ввести троксерутин.
Троксерутин належить до фармакологічної групи ангіопротекторів. Як біофлавоноїд троксерутин зменшує проникність і ламкість капілярів - підвищує їх стійкість, тонізує гладеньку мускулатуру стінок венозних кровоносних судин, проявляє протизапальну та протинабрякову дію на довколовенозні тканини. Троксерутин не викликає токсичного ефекту і не змінює структури вну-трішніх органів. Не проявляє ембріотоксичного, тератогенного і мутагенного ефектів. Як і у випадку з декспантенолом, перевагою троксерутину перед аналогами у своїй фармакологічній групі є майже повна відсутність побічних ефек-тів та протипоказань. Есцин не можна застосовувати при наявності у пацієнта захворювання нирок та в I триместрі вагітності, а вживання діосміну може призвести до появи диспепсії. Водночас, єдиним застереженням для застосування троксерутину є підвищена чутливість до цієї речовини [27, 84].
Велике значення при лікуванні геморою, проктиту та анальної тріщини має знеболення аноректальної області. Ці захворювання супроводжуються значним больовим ефектом, тому в проктології поширене застосування місцевих анестетиків. В Україні зареєстровано значну кількість анестезуючих речовин, що використовуються при виробництві лікарських засобів (прокаїну гідрохлорид, лідокаїн, бупівакаїн, тримекаїн та ін.). Для зняття больового синдрому як місцевий анестетик ми пропонуємо використовувати анестезин (бензокаїн). Ця речовина при високих анестезуючих властивостях має низьку токсичність і цим вигідно відрізняється від інших анестетиків [91, 141].
Враховуючи численні ускладнення проктологічних захворювань супутньою інфекцією, до складу супозиторіїв нами бло введено мірамістин -антибактерійну лікарську речовину, яка має також імуностимулюючі властивості. Мірамістин проявляє виражену бактерицидну і антисептичну дію відносно грампозитивних і грамнегативних бактерій у складі монокультур і мікробних асоціацій, включаючи госпітальні штами з полірезистентністю до антибіотиків. Будучи катіонним детергентом він гідрофобно взаємодіє з ліпідним бішаром мембран бактерій, проникає в цитоплазму мікроорганізмів, збільшує проникність їх клітинних стінок і індукує цитоліз. Речовина більш ефективна відносно грампозитивних бактерій (Staphylococcus spp., Streptococcus spp., Streptococcus pneumoniae та ін.), діє на збудників захворювань, що передаються статевим шляхом (Chlamydia spp., Treponema spp., Trichomonas vaginalis, Neisseria gonorrhoeae), а також на віруси герпесу, імунодефіциту людини та ін. Виявляє протигрибкову дію на аскоміцети роду Aspergillus і роду Penicillium, дріжджові гриби (Рhodotorula rubra, Torulopsis gabrata і т.д.), дерматофіти (Trichophyton rubrum, Trichophyton mentagrophytes, Trichophyton verrucosum, Trichophyton schoenleini, Trichophyton violacent, Epidermophyton Kaufman-Wolf, Epidermophyton floccosum, Microsporum gypseum, Microsporum canis т.д.), а також на інші патогенні грибки, наприклад, Phityrosporum orbiculare, у вигляді монокультур і мікробних асоціацій, включаючи грибкову мікрофлору з резистентністю до хіміотерапевтичних препаратів. Під дією мірамістину знижується стійкість бактерій і грибків до антибіотиків. Він має імуноад'ювантну дію, посилює регенеративні процеси внаслідок модуляції клітинної і місцевої гуморальної імунної відповіді. Вибір мірамістину ґрунтується також на відсутності у літературі даних про штами мікроорганізмів стійкі до його впливу. Зазначений комплекс біологічних властивостей вигідно відрізняє мірамі