РОЗДІЛ 2
СТАН УПРАВЛІННЯ ДІЯЛЬНІСТЮ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ В ПРОЦЕСІ ІНТЕГРАЦІЇ
2.1. Управління фінансовою діяльністю підприємств
Ефективний розвиток економіки, зокрема промисловості вимагає впровадження на підприємствах адекватного управління ринкового типу, для чого необхідне уміле поєднання виробничого, фінансового, інвестиційного і інноваційного менеджменту.
Підприємства різних форм власності, що функціонують в ринкових умовах, використовують економічні методи управління, орієнтуючись на попит і пропозицію, що робить вплив на організацію фінансових ресурсів і фінансових відносин як усередині підприємства, так і поза ним. Виступаючи суб'єктами фінансових відносин, підприємства несуть економічну відповідальність за результати своєї діяльності, а також за виконання зобов'язань перед державою, банками, постачальниками.
Діяльність підприємств в умовах ринкової економіки повинна відповідати наступним принципам: економічній і юридичній самостійності підприємств; ринковому ціноутворенню і конкуренції товаровиробників; відсутності адміністративного втручання держави в діяльність підприємства; наявності здорової фінансово-ринкової системи і охорони з боку держави принципів ринкової економіки.
На основі цих принципів кожне підприємство будує свій фінансовий механізм, під яким розуміється система управління фінансовими відносинами через фінансові важелі за допомогою фінансових методів. Структура фінансового механізму підприємства представлена на рис. 2.1.
Рис. 2.1. Фінансовий механізм промислового підприєства
До складу фінансового механізму входять такі елементи:
- фінансові відносини (як об'єкт фінансового управління): система фінансових важелів, система розрахунків, інвестування, кредитування, самофінансування, оподаткування, види оренди (фінансова й оперативна), страхування і т. д.;
- фінансові методи: фінансовий облік, фінансовий аналіз, фінансове планування, фінансове регулювання, фінансовий контроль і т. д.;
- фінансові важелі: прибуток, дохід, фінансові санкції, дивіденди за акціями, відсотки за облігаціями, ціна, види кредитів, заробітна плата, податки;
- правове забезпечення: закони, укази Президента, статут підприємства, засновницькі документи підприємства, інші документи;
- нормативне забезпечення: інструкції, нормативи, норми, тарифні ставки, ставки податків, методичні вказівки;
- інформаційне забезпечення: первинна документація, планова документація, фінансова звітність, річні звіти підприємства, висновки експертів, статистична інформація, а також будь-яка інша інформація, використовувана підприємством у його виробничій, комерційній або фінансовій діяльності.
Фінансові методи істотно діють на формування доходів підприємства, а отже, і на його економічний розвиток. За допомогою фінансових важелів відбувається розподіл і перерозподіл фінансових ресурсів підприємства. Фінансові важелі використовуються як фінансові показники при плануванні та прогнозуванні.
Правове забезпечення складається з різної законодавчої документації, за допомогою якої держава регулює діяльність підприємств та організацій (податкове регулювання, регламентація готівкового і безготівкового оборотів, правил розрахунків, регулювання встановлення цін і тарифів, розмірів економічних санкцій).
Нормативне забезпечення полягає у використанні в діяльності підприємства різних інструкцій, норм, нормативів. При плануванні діяльності підприємства працівники використовують нормативне забезпечення, яке розробляється на державному рівні, на рівні місцевих органів влади і на рівні самого підприємства.
Інформаційне забезпечення включає економічну, комерційну, виробничу та фінансову інформацію. Господарська діяльність підприємства знаходить своє відображення перш за все у фінансовій звітності.
Фінансова звітність надає інформацію про кошти підприємства, джерела цих коштів і їх динаміку. Порядок складання фінансової звітності регламентується Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності"; 2 "Баланс"; 3 "Звіт про фінансові результати"; 4 "Звіт про рух грошових коштів"; 5 "Звіт про власний капітал". Уся інформація поширюється по внутрішніх і зовнішніх каналах підприємства. До внутрішніх каналів належить інформація, що представляється власникам підприємства, структурним підрозділам, філіалам, представництвам. До зовнішніх каналів відноситься інформація, що надається акціонерам, державним фінансовим органам, банківським установам, контрагентам, а також іншим юридичним особам, які взаємодіють з даним підприємством.
Слід зазначити, що в умовах ринкової економіки коло користувачів фінансової звітності значно ширше, ніж в умовах планово-командної системи, в якій єдиним внутрішнім і зовнішнім користувачем звітності була держава. Внутрішнім користувачем було керівництво підприємства, яке орієнтувалось на виконання планів і завдань. Держава була основним зовнішнім джерелом кредитування підприємства у формі бюджетного фінансування або державного кредиту. Ці відмінності викликали значні труднощі в процесі реформування звітності українських підприємств відповідно до вимог ринкової економіки.
У сучасних умовах звітність, крім інструменту оцінки виконання планових завдань, є засобом взаємодії підприємства і ринку для отримання додаткових фінансових ресурсів через нього. У практику бухгалтерського обліку з 1 січня 2000 р. упроваджені нові національні стандарти бухгалтерського обліку і звітності, засновані на міжнародних стандартах фінансової звітності. Мета змін полягає в отриманні фінансової звітності, яка була б зрозумілою і доступною вітчизняним і зарубіжним користувачам, а також сприяла надходженню іноземного капіталу в економіку України. Стандартизація форм фінансової звітності є необхідною передумовою стандартизації фінансово