Розділ 2
Аналіз сучасного стану розвитку
корпоративного сектору економіки
2.1. Тенденції формування корпоративних утворень в Україні
В Україні трансформація відносин власності, утворення корпоративних підприємств
з різною часткою державної власності відбувалося в умовах панування концепції
народної загальнодержавної власності при відсутності необхідних наукових
напрацювань, головним чином орієнтуючись на використовування досвіду
закордонних держав. Ще і на сьогоднішній день модель корпоративних утворень в
Україні перебуває на стадії формування та розвитку.
В Україні корпорації виникли тоді, коли з’явилась необхідність залучення
фінансових коштів для здійснення підприємницької діяльності. Корпоративна форма
організації мала привілеї для вкладників: звільняла від участі в управлінні
підприємством, але давала змогу контролювати його діяльність, спільно розділяти
ризики в розмірах величини належним акціонерам часток статутного капіталу.
Розвиток корпоративного сектора економіки має велике значення не тільки для
підвищення ефективності функціонування господарських товариств, а також для
успішного функціонування держави в умовах ринкових трансформацій. Згідно
інформаційно-аналітичних матеріалів „Про стан управління корпоративними правами
держави” (Фонд державного майна України), корпоративний сектор в Україні
пройшов 3 етапи становлення та розвитку [55].
Перший етап характеризується структурним оформленням підприємницького руху
кінця 80-х - початку 90-х років у господарські структури ринкового типу,
зокрема товариства з обмеженою відповідальністю та дрібні акціонерні
товариства.
Законодавчим підґрунтям цих процесів стали прийняті в 1991 р. Закони України
“Про власність” [56], “Про господарські товариства” [14], “Про цінні папери,
фондову біржу” [57].
Другий етап пов’язаний з початком масового акціонування середніх і великих
державних підприємств з їх подальшою приватизацією шляхом використання
приватизаційних паперів.
Одночасно було продовжено процес формування відповідної правової бази. У
1996-1997 рр. прийнято Закони України “Про державне регулювання ринку цінних
паперів в Україні” [58, c.754], “Про Національну депозитарну систему та
особливості електронного обігу цінних паперів в Україні” [59, c.236], утворено
спеціальний регулюючий орган – Державну комісію з цінних паперів та фондового
ринку, а також сформовано основні засади інфраструктури фондового ринку.
Третій етап розпочався з 1998 р. На процес формування державного сектору на
цьому етапі мали вплив дозвіл на корпоратизацію частини об’єктів, заборонених
до приватизації, та розширене застосування індивідуальних способів
приватизації.
Після обрання у 2004 році Президента України та направлений курс його
діяльності на розробку нової стратегії управління економічними відносинами в
Україні, перетворення економіки на соціальну ринкову систему, можна виділити
четвертий етап приватизації. Суть цього етапу полягає в тому, що об’єкти, які
вже були приватизовані один раз і знаходяться у власності певних структур або
підприємств, мають бути дооцінені. Влада мотивує це тим, що об’єкт був
приватизований не законно чи “проданий задарма”, а тому держава недоотримала
значних надходжень до бюджету [60, c. 48-55].
Все ж таки, на нашу думку, головними пріоритетами завершального процесу
приватизації повинні бути: зміна фіскального спрямування приватиза-ції,
забезпечення інноваційного оновлення підприємств шляхом залучення до
приватизації покупців, які здатні забезпечити розвиток приватизованого об’єкта;
підвищення довіри інвесторів як до процесу приватизації зокрема, так і
забезпечення стабільного позитивного інвестиційного іміджу України в цілому, в
тому числі шляхом запровадження прозорих процедур приватизації.
Важливим чинником, який впливає на розвиток корпоративного сектору в Україні, є
ефективність управління державними корпоративними правами. Станом на 1 січня
2006 року держава (в особі Уряду України, Фонду державного майна України,
міністерств і інших центральних та місцевих органів виконавчої влади)
здійснювала управління корпоративними правами у 1192 відкритих та закритих
акціонерних товариствах, 92 товариствах з обмеженою відповідальністю та 32
національних акціонерних і державних холдингових компаніях (НАК і ДХК),
створених спеціальними рішеннями Президента України та Уряду України. З них:
* 419 господарських товариств (32% загальної кількості) мають у статутному
капіталі державну частку понад 50%, яка надає державі право контролю за їх
діяльністю (далі - контрольні), з них 197 господарських товариств (15%) мають
державну частку 100%;
* 431 господарське товариство (33%) мають державну частку в статутному капіталі
розміром від 25 до 50% (блокуючий пакет);
* 466 господарських товариств (35%) мають державну частку в статутному капіталі
менше 25% (рис. 2.1.).
При цьому частка власності держави в статутному капіталі усіх господарських
товариств за номінальною вартістю пакетів акцій станом на 01.01.2006 року
становить 28,51 млрд. грн., з них НАК і ДХК мають13,99 млрд. грн. (49,1%
загальної вартості), інші господарські товариства - 12,20 млрд. грн. (42,8%).
Номінальна вартість державної частки акціонерних товариств, заснованих
міністерствами в процесі корпоратизації державних підприємств, складає 2,32
млрд. грн. (8,1%) (табл. 2.1.).
Рис. 2.1. Розподіл корпоративних прав держави за розміром державної частки в
статутному капіталі станом на 1 січня 2006 року
Джерело: [61, с.3]
Таблиця 2.1
Динаміка вартості корпоративних прав відповідно до
Реєстру корпоративних прав держави
Господарські товариства
Вартість
- Київ+380960830922