РОЗДІЛ 2. ПЕДАГОГІЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ СТРУКТУРИ КОМУНІКАТИВНИХ СТРАТЕГІЙ ТА
СПОСОБІВ ЇХ ЗАСВОЄННЯ
2.1.Функційно-стилістичний, комунікативно-діяльнісний та
особистісно-прагматичний підходи як фундаментальні засади засвоєння
комунікативних стратегій у процесі роботи з науково-навчальними текстами
Методика засвоєння КС у процесі роботи з науково-навчальними текстами
спирається на ряд фундаментальних підходів до навчання мови і мовлення у школі.
Серед них виділимо такі: 1) функційно-стилістичний; 2)
комунікативно-діяльнісний; 3) особистісно-прагматичний.
Суть функційно-стилістичного підходу полягає в тому, що усвідомлення та
вироблення стратегій текстотворення і текстосприймання ґрунтується на
функційно-стилістичному аналізі текстових зразків: «Сучасний рівень розвитку
наук про мову і мовлення, поворот лінгвістики від структурної парадигми до
функційної не дозволяють ігнорувати функційно-стильову специфіку явищ
текстового характеру, в тому числі при вивченні їх у школі» [244].
Існують два аспекти лінгвістичного аналізу тексту [181;34]. Перший, пов’язаний
зі стилістикою мови, має на меті дати відповідь на питання: «За допомогою чого
побудований текст?» Лінгвоаналіз в аспекті стилістики мовлення шукає відповіді
на питання: «Як було створено цей текст?» Матеріалом для аналізу в обох
випадках виступає текст, проте мовний аналіз обмежується фіксацією інвентарю
мовних одиниць, а мовленнєвий аналіз з’ясовує відношення між мовними
елементами, їх функціями, роллю, значенням тощо, досліджуючи текст як цілісну
організовану єдність мовних елементів.
Безперечно, для засвоєння КС провідним є другий, мовленнєвий аспект. Це
означає, що методичною основою процесу засвоєння КС є аналіз того компонента
тексту, в якому ці стратегії найяскравіше себе виявляють. Мова йде про
функційно-змістові типи мовлення (ФЗТМ) та способи їх поєднання у площині
науково-навчального тексту. Оскільки саме функція певного тексту (або фрагмента
тексту), його призначення визначають арсенал тих мовних засобів, які беруть
участь у його творенні, то саме аналіз ФЗТМ на уроці дозволить учням усвідомити
процеси творення та сприймання тексту.
ФЗТМ – це спосіб словесного вираження типового узагальненого значення на рівні
монологічного висловлювання (опис, розповідь або роздум). Аналіз типологічних
ознак тексту дає відповідь на питання: «Що в логіко-змістовому відношенні
виражає певний різновид мовлення із властивою йому мовною структурою» [181;11].
Тобто мовні одиниці у тексті аналізуються виключно з огляду на їх роль у
побудові певного текстового компонента, що презентує окремий тип мовлення.
ФЗТМ – це своєрідна модель комунікації, яка враховує: 1) комунікативну
настанову (інтенцію); 2) сам предмет мовлення (об’єкт дійсності, про який
ідеться); 3) ознаки ситуації, в межах якої відбувається комунікація; 4)
соціальні характеристики учасників комунікації.
Саме авторська інтенція визначає вибір типу мовлення [29;77]:
Таблиця 2.1.
Зв’язок між комунікативною інтенцією та типами мовлення
Інтенція
Тип мовлення
Повідомити, констатувати
Опис
Розповісти, переказати
Розповідь
Порівняти, визначити,
Дефініція, пояснення
Обґрунтувати, довести, спростувати
Роздум, доведення, міркування
Спонукати, наказати, порадити
Інструкція, настанова
У сучасному шкільному курсі української мови для вивчення ФЗТМ відводиться
певна кількість годин, проте це поняття вивчається безвідносно до такої
властивості тексту, як його стилістична приналежність, за винятком окремих
безсистемних спроб поєднання ФЗТМ та стилю тексту. Не порівнюючи текстові
зразки різних стилів, побудованих у однаковому типі мовлення (наприклад,
художній та науковий описи, розповідь у науково-навчальному та художньому стилі
тощо), учні не усвідомлюють прямого зв’язку між стилем тексту та специфікою
розгортання ФЗТМ у ньому. А саме це усвідомлення необхідне для реалізації
стратегічного підходу до сприймання і створення текстів, зокрема й
науково-навчальних.
Виняткова роль ФЗТМ у засвоєнні КС пояснюється тим, що на підставі аналізу
цього компонента тексту відбувається вивчення тексту в єдності його формальних
та змістових вимірів. По-перше, ФЗТМ обирається автором тексту залежно від типу
інформації, яка має бути повідомлена, що передбачає визначення предмета
мовлення:
Таблиця 2.2.
Відношення між типом інформації та предметом мовлення
Тип інформації
Предмет мовлення
Фактологічна
Явища, ознаки, властивості,
Концептуальна, гіпотетична
Закони, висновки, концепції, оцінки
Естетична
Образи
Методична
Інструкції
Один із запропонованих видів або їх комбінації характеризують тексти певного
стилю. Наприклад, поєднання фактологічної та методичної інформації характерне
для науково-навчального стилю, фактологічної та концептуальної – для
публіцистичного тощо.
Також ФЗТМ перебуває в тісному зв’язку з темо-рематичною структурою тексту.
Наприклад, текст науково-навчальної дефініції, який є підтипом такого ФЗТМ, як
опис, має темо-рематичну структуру віялового типу:
Т1
Р1
Р2
Р3
Р4
Рис. 2.1.
де Т – назва означуваного поняття, а Р – його ознаки, властивості та функції.
Проте у частині курсу рідної мови, присвяченому мовленнєвому розвитку
особистості, про ці параметри взагалі не йдеться, а вивчення тексту
підпорядковується лінгвоцентричному підходу [7;14]. Суть цього підходу полягає
в тому, що текст цікавить суб’єкта аналізу (учня) виключно як площина
функційного вияву мовних одиниць різних рівнів. Такий підхід до вивчення мовних
одиниць у лінгвометодичній теорії кваліфікують як «функціональний». Не
заперечуючи
- Київ+380960830922