РОЗДІЛ 2.
ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ КУЛЬТУРНО-ПРОСВІТНЬОЇ
ДІЯЛЬНОСТІ ЯК ЗАСОБУ АДАПТАЦІЇ ДІТЕЙ В ІНТЕРНАТНИХ ЗАКЛАДАХ СПОРТИВНОГО ПРОФІЛЮ
2.1. Врахування вікових особливостей учнів при організації культурно-просвітньої діяльності
Розглядаючи роль культурно-просвітньої діяльності як засобу адаптації при організації дозвіллєвих заходів, слід враховувати вікові особливості дітей. В контексті досліджуваної проблеми, вікові особливості вступників до інтернатного спортивного закладу слід аналізувати за п'ятикомпонентною моделлю адаптаційного процесу.
Особливої уваги потребують такі аспекти розгляду вікових особливостей учнів:
1. Морфологічні, фізіологічні зміни і фізичні можливості новачків, зважаючи на інтенсифікацію фізичних навантажень в спортивному закладі і пов'язані з ними нові для учнів режими життєдіяльності.
2. Вікові особливості функціонування психічних процесів (відчуття, сприйняття, пам'яті, мислення), адже навчальний процес здійснюється паралельно з тренувальним, що накладає свої особливості як на засвоєння загальноосвітньої, шкільної програми, так і на становлення спортивної майстерності. З цього погляду, обґрунтувати рекреаційні заходи, спрямовані, з одного боку, на відновлення інтелектуальних сил учнів після занять,а з іншого, - фізичних сил після тренувань.
3. Мотиваційна сфера, що впливає на характер протікання адаптаційного процесу і є необхідною складовою професійної підготовки спортсмена.
4. Соціальні потреби учнів, що мають значення при організації системи соціальних відносин в дитячому колективі, а також взаємовідносин в системі "учень-вчитель", "тренер-спортсмен".
До спеціалізованих спортивних закладів вступають діти здебільшого після 7-го та 8-го класів, яким сповнилося по 13-15 років. Вони підходять чи вже дійшли до межі старшого підліткового та юнацького віку. Л.Божович, І.Бойко, І.Булах, Л. Віготский, Т. Драгунова, М.Кле, А.Реан відзначають, що підлітковий період є складним, він сповнений труднощів [17; 18; 26; 35; 58; 97; 170].
І. Бойко, І. Булах, В. Волков, Т.В.Драгунова, Л. Закутская, В. Ільїн, В.Каган, В. Казанская; Н. Колотій, Є. Новікова, В. Петренко, А Петровський, В. Платонов, А. Прихожан, Р. Сіренко, О. Табачніков, І. Цимбал стверджують, що зміни в житті підлітка торкаються всіх рівнів адаптації - від біологічного до когнітивного. Підліток (студент) відчуває зміни у своїх потребах, внутрішньо готується до навчальної діяльності в училищі, сподівається на успіхи в навчанні, в системах взаємодії "студент - викладач", "студент - студент" тощо. Сподівання на успішну адаптацію виявляється в стійкому переживанні підлітками обмеження своїх можливостей. Не досягаючи успіху, вони гостро відчувають синдроми дезадаптації, знижується їх успішність, порушуються відносини з дорослими і ровесниками [18; 26; 31; 32; 58; 68; 80; 84; 86; 102; 139; 151; 155, 161; 181; 188; 204]. Все це супроводжується негативними суб'єктивними переживаннями, що породжують ряд особистісних проблем та порушують адаптацію. Неуспіх паралізує волю підлітка, його діяльність, блокує активність і особистісний розвиток, наполегливість в доланні перешкод, труднощів, з якими він стикається. Як відомо, в пубертатному періоді відбуваються морфологічні та фізіологічні зміни, надаючи організму підлітка вразливості, викликаючи підвищену втомлюваність і погане самовідчуття.
Суттєвим для нашого дослідження є вивчення взаємозв'язку між ефективним адаптуванням до специфічних навантажень конкретного виду спорту та особливостями вікового розвитку організму, істотними коливаннями схильності функціональних систем до адаптивної перебудови в різному віці.
В 13-річному віці як у хлопчиків, так і в дівчаток відзначаються вкрай різкі зміни в їх зрості (хлопчики - 135-185 см, дівчатка - 140-180 см), масі тіла (30-85 і 30-80 кг), максимальному споживанні кисню (33-80 і 20-70 мл/кг в мин.). Такі ж істотні коливання в показниках сили, витривалості, швидкісних здібностей. Ці коливання багато в чому зумовлені темпами біологічного дозрівання, що істотно ускладнює не тільки відбір і орієнтацію юних спортсменів, а й програми їх підготовки.
Склад крові, характерний для дорослих людей, формується значно раніше. Наприклад, якщо вміст еритроцитів у 5-6-річних дітей сягає 6-7 млн. проти 4,5-5 млн. в 1 мм3 у дорослих, то показники кількості еритроцитів і вмісту гемоглобіну 10-11-річних дітей, практично, не відрізняються від дорослих. В процесі вікового розвитку зазнають істотних змін і різні рухові можливості. Показники просторової орієнтації розвиваються до 16-17 років, координаційні здібності формуються до завершення статевого дозрівання, а рівня, характерного для дорослих людей, досягають в 15-16 років [155]. Час простої рухової реакції наближається до рівня дорослих вже у віці 11-12 років, а максимально можливий темп рухів - у 16-річному віці.
Ефективність процесів пристосовування при багаторічному тренуванні слід пов'язувати також з наявністю сенситивних (чутливих) періодів відносно рухової функції, що розглядаються як фази найбільшої реалізації можливостей організму в онтогенезі, так і як періоди, коли специфічні дії призводять до більш виражених реакцій пристосовувань. Експериментально доведено, що ефект спеціально спрямованого розвитку фізичних можливостей дітей і підлітків виявляється найбільшим за умови, коли засоби дії на розвиток конкретних якостей поєднувалися з періодами їх максимального природного приросту [32; 155].
Слід вказати, що розвиток різних рухових якостей пов'язують з відповідними сенситивними періодами. Наприклад, набуття максимальної сили в молодшому шкільному віці і передпубертатному періоді протікає відносно рівномірно відповідно до темпів зростання і збільшення маси тіла дитини [32]. В цей час не виражені відмінності в розвитку сили між хлопчиками і дівчатками. Певна генетична перевага хлопчиків в силі компенсується більш раннім розвитком дівчаток. Рівномірне зростання сили відбувається до тих пір, коли почнуть відбуватися фундаментальн
- Київ+380960830922