Вы здесь

Збройні етнополітичні конфлікти та шляхи їх врегулювання в контексті забезпечення національної безпеки держави

Автор: 
Дацюк Андрій Васильович
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2007
Артикул:
0407U000953
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
ЗБРОЙНІ ЕТНОПОЛІТИЧНІ КОНФЛІКТИ ЯК ЧИННИК ВПЛИВУ НА СИСТЕМУ НАЦІОНАЛЬНОЇ
БЕЗПЕКИ ДЕРЖАВИ
Специфіка впливу збройних етнополітичних конфліктів на систему національної
безпеки держав, в межах яких вони відбуваються та інших держав світу залежить
перед усім від низки показників, таких як форми й засоби збройної боротьби,
масштаби території, на якій вона ведеться, тривалість та інтенсивність
конфлікту, склад його учасників, а також політичне і економічного значення
регіону, охопленого конфліктом. При цьому необхідно зауважити, що у випадку
кожного окремого конфлікту цей вплив має неоднорідний характер. Так, зрозумілим
є те, що внутрішньодержавне збройне протистояння становить значно більшу
загрозу безпеці держави, на території якої воно відбувається, аніж для інших
держав. Щодо іноземних держав, значення має наближеність їх кордонів до зони
конфлікту. Необхідно також звернути увагу на можливість використання
зарубіжними акторами ситуації, що склалась з метою реалізації власних
інтересів. У такому випадку вони можуть сприяти ускладненню процесу
врегулювання конфлікту або брати ту чи іншу участь у конфліктних відносинах на
боці однієї зі сторін.
За таких обставин, якщо збройний конфлікт являє собою загрозу для внутрішньої
безпеки держави та зовнішньої складової безпеки сусідніх країн, то керівництвом
віддалених країн, що не мають важливих інтересів у цьому регіоні цей конфлікт
може бути визначений як “виклик”, або явище, що за певних умов може негативно
відобразитись або певним чином відображається на реалізації національних
інтересів, але не становить загрози національній безпеці. Існує також думка про
те, що категорії “виклик” та “загроза” окрім об’єктивного, мають також
суб’єктивне значення: “...практичний аналіз викликів та загроз показує, що це
завжди суб’єктивний процес сприйняття певною особою чи соціальною групою тих чи
інших факторів через призму власних інтересів і фахового рівня” [17, с.20]. З
огляду на вищенаведені аспекти, ми вважаємо за доцільне у розгляді впливу
збройних етнополітичних конфліктів використання категорії “фактор”, що у
політичному контексті може бути визначений як “усе те, що впливає значною мірою
на політику в цілому та на окремі політичні процеси...умова, рушійна сила
причина якого-небудь політичного процесу” [152, с.686], існує об’єктивно у
якісних та кількісних параметрах і не містить суб’єктивної оцінки.
2.1. Феномен насильства у збройному етнополітичному конфлікті
У збройному етнополітичному конфлікті має місце не лише збройне, але й
політичне, економічне, інформаційне протистояння. Він нерозривно пов’язаний з
явищем насильства. Як уже відзначалось, сутнісною ознакою будь- якого збройного
конфлікту є процес збройної боротьби. Саме збройна боротьба в таких конфліктах
має домінуюче значення і визначає подальший перебіг конфлікту та його вплив на
різні сфери суспільних відносин. З огляду на це ми вважаємо за доцільне
розглянути форми й засоби збройної боротьби, що є найпоширенішими формами
насильства у збройному етнополітичному конфлікті.
В “Політологічному енциклопедичному словнику” стверджується, що “насильство у
політиці є навмисною дією, спрямованою на знищення людини (людей) або завдання
їм шкоди і здійснюється поза їх волею” [152, с.382]. Насильство має на меті не
лише завдання шкоди або знищення людей, але й примус об’єкта насильства (особи,
соціальної групи і т. д.) до здійснення ним дій або бездіяльності у
відповідності з волею суб’єкта насильства.
Існує точка зору про насильство як негативне, антигуманне, антидемократичне
явище, а тому “суспільство, якщо воно рухається до справедливості, рівності,
братерства, повинно рішуче звільнятись від будь-якого насильства і в будь-яких
формах від насильницького панування одних над іншими, від насильницького впливу
й тиску одних над іншими”[84, с.115]. Однак таке трактування ідеалу суспільних
відносин, в яких відсутня складова насильства, можливий лише в умовах
досягнення громадського миру й злагоди у глобальному контексті, відсутності
боротьби за політичну владу, а, отже, і політичних, владних відносин, що на
цьому етапі розвитку людства не відповідає дійсності та може навіть спричинити
до втрати належного рівня впорядкованості в суспільних відносинах та сприяти
набуттю ними хаотичного характеру. На нашу думку, феномен політичного
насильства має не лише негативне, але й позитивне значення. В сучасних умовах
насильство є неодмінною складовою політичних відносин і досить часто являє
собою важливий інструмент забезпечення існування та стабільності політичної
системи. Проте у випадку, коли воно набуває форми збройного протистояння і
виходить за межі легітимності, здійснюється не лише уповноваженими державними
органами та особами, але й незаконними збройними формуваннями і терористичними
організаціями, виникає ситуація критичного зменшення рівня захищеності
національних інтересів до руйнації існуючої системи національної безпеки.
Специфічним різновидом такого насильства є етнічне насильство, характерною
ознакою якого є те, що об’єкт та мотив насильницьких дій визначається суб’єктом
насильства на етнічному підґрунті. За таких обставин, коли ворог визначається
за етнічною приналежністю, незалежно від його соціально-економічних, вікових,
статевих та інших характеристик, участі або неучасті у процесі конфліктних
відносин, збільшується кількість жертв серед мирного населення, яке
безпосередньо не бере участі у процесі бойових дій на чиїйсь стороні. Єдиною
провиною жертв насильницьких дій у такому випадку є їх етнічна або релігійна
приналежність. У контексті цього дослідження нас цікавить перед