РОЗДІЛ 2
АНАЛІЗ ВІТЧІЗНЯНОЇ ТА ЗАРУБІЖНИХ МОДЕЛЕЙ ПЕНСІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
2.1. Аналіз європейських та англо-американських систем пенсійного забезпечення
З початку 80-х років проблеми пенсійного забезпечення висувалися в центр політики наукових і суспільних дискусій у всіх країнах світу. Головна причина - старіння населення (в результаті зниження народжуваності і збільшення середньої тривалості життя). За даними демографічних прогнозів старіння населення в розвинених країнах прогресуватиме протягом наступних чотирьох десятиліть, в кінці яких буде досягти списів прогресу (табл.2.1).
У міру старіння населення і змін в масштабах і формах зайнятості (скорочення загальної чисельності зайнятих, розповсюдження неформальної і часткової зайнятості, робота вдома) в солідарних пенсійних системах росте частка державних витрат на підтримку старезних у ВВП, збільшується навантаження на працездатних членів суспільства [40 C.89].
Так, з 1960 по 1985 рр. витрати на державні пенсії в державах - членах ОЕСР росли в два рази швидше, ніж ВВП. З другої половини 80-х рр. завдяки зусиллям, що робляться, по обмеженню соціальних витрат темпи їх зростання знизилися. В даний час країни ОЕСР витрачають на пенсії в середньому 9% ВВП і дані помітно розрізняються по країнах. Наприклад, в Австрії витрати на державні пенсії складають близько 15%, в Італії - 14%, у Франції - 13%, в США - 6,5%, Японії - 5% і Канаді - 4,5% ВВП.
*Примітка: демографічне навантаження визначається як співвідношення чисельності населення у віці 65 років і старше і чисельності населення у віці 15-64 років. Джерело: дані МВФ.
Таблиця 2.1
Демографічні тенденції розвитку по країнам
Країна199520002010202020302050США населення100,0104,8113,0119,8124,7172,2Демографічне навантаження19,219,020,427,636,838,4Японія населення100,0101,3102,2100,697,691,6Демографічне навантаження20,324,333,043,044,554,0Німеччина населення100,0100,097,294,290,681,2Демографічне навантаження22,323,830,335,449,251,9Франція населення100,0102,2104,9106,9107,8106,1Демографічне навантаження22,123,624,632,339,143,5Італія населення100,0100,198,295,391,982,6демографічне навантаження23,826,531,237,548,360,0Великобританія населення100,0101,0102,2103,5103,9102,0Демографічне навантаження24,324,425,831,238,741,2Канада населення100,0105,0113,2119,7123,1122,7Демографічне навантаження17,518,220,428,439,141,8Швеція населення100,0101,8103,8105,7107,0107,0Демографічне навантаження17,426,929,135,639,438,6
У більшості розвинених країн на одну людину старше 65 років доводяться 4-5 чоловік працездатного віку, але до 20-25 років це співвідношення складе в країнах Європи 1:2,5, в США -1:3,5. Витрати на пенсії в перші десятиліття майбутнього століття підвищаться до 14-20% ВВП в Японії і державах Європи [40 C.90].
Головним напрямом пенсійних реформ в розвинених країнах стало пристосування до нових умов розподільних схем, що склалися, визначені кроки вже зроблені в Німеччині, Франції, Італії, Швеції, Великобританії і США, розробляється пенсійна реформа в Австрії.
Відповідно частка пенсіонерів у структурі населення істотно перевищує показник більшості європейських країн - у середині XXI століття на 10 осіб працездатного віку припадатиме близько 7 пенсіонерів (рис. 2.1). Рис. 2.1 Чисельність осіб пенсійного віку в розрахунку на 1000 осіб працездатного віку
Вибір того чи іншого набору заходів в рамках державної розподільчої системи визначають такі чинники, як природа пенсійної системи, що склалась в країні, характер демографічної ситуації в країні, пануючі в суспільстві уявлення про справедливість, політичні чинники. Результати аналізу свідчать, що комплекс заходів щодо реформування пенсійних систем в групі найбільш розвинених країн світу носить характер корегування, а не істотних структурних змін. Основними напрямами корегуючих заходів є такі [41 C. 30]:
- підвищення вікової межі виходу на пенсію і збільшення тривалості необхідного трудового стажу;
- зміна порядку індексації пенсій: пенсії індексуються на основі темпів зростання споживчих цін, а не середньої заробітної плати;
- зменшення коефіцієнта заміщення;
- введення обов'язкових професійних накопичувальних схем і перетворення державної розподільчої системи в систему пенсійного забезпечення, засновану на перевірці потреб осіб, що потребують допомоги.
Вибір того або іншого набору пристосовних заходів в рамках державної розподільної системи визначають такі чинники, як природа пенсійної системи, що склалася в стані, характер демографічної ситуації, пануючі в суспільстві уявлення про справедливість, політичні міркування. Комплекс заходів по реформуванню пенсійних систем в групі найрозвиненіших держав миру в цілому носить швидше характер коректування, ніж істотних структурних змін. Щодо стран СНД в останні роки, наприклад в Росії йшла активна розробка основ пенсійної реформи. Її перша концепція була схвалена урядом в серпні 1995 року. Вона передбачала збереження і певну модернізацію з урахуванням необхідності розвитку нових форм пенсійного забезпечення державної розподільної системи, що склалася. З накреслених в ній заходів практичне втілення одержала лише система персоніфікованого обліку пенсійних внесків [44 C.20].
На початку перехідного періоду (1990-1994 рр.) всі країни Східної Європи та Середньої Азії мали відреагувати на тиск, спричинений скороченням бази внесків та зростанням чисельності пенсіонерів. Обидва чинники стали наслідком зниження економічної активності. У багатьох країнах зростаюча проблема несплати внесків ще більше загострила фіскальні та політичні проблеми. Ці економічні потрясіння були настільки глибокими, що всім країнам довелося вносити певні зміни до нормативно-правової бази, на яку спиралася існуюча солідарна система, причому тягар деяких з цих змін покладався на плечі пенсіонерів і літніх працівників. Загалом, чим кращим був