Ви є тут

Суспільно-географічні аспекти політичної поведінки населення регіону (на матеріалах Львівської області)

Автор: 
Голод Андрій Петрович
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2007
Артикул:
0407U001082
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
ЧИННИКИ ПОЛІТИЧНОЇ ПОВЕДІНКИ НАСЕЛЕННЯ
ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

2.1. Суспільно-географічна класифікація чинників політичної поведінки

Важливим завданням суспільно-географічного дослідження є класифікація чинників формування та територіальної організації об'єкта дослідження.
Традиційною в географії є класифікація чинників за змістом. За цією ознакою виділяють історичні, демографічні, економічні, соціальні та ін. чинники. Проте класифікацію чинників політичної поведінки населення можна здійснювати за багатьма ознаками. Для цього можна взяти за основу наступну класифікацію [132, с. 65-66].
За ступенем впливу чинники поділяють на головні та другорядні. Наприклад, головним чинником політичної поведінки населення є виборче законодавство, а другорядним - законодавство про діяльність органів влади.
За внутрішнім змістом можна виділити кількісні та якісні чинники. Для прикладу, кількісним чинником є рівень доходів населення, а якісним -реґіональні засоби масової інформації. Слід, щоправда, зауважити, що більшість кількісних чинників із певної точки зору можуть розглядатися як якісні і навпаки.
За тривалістю дії виділяють довготривалі і ситуативні чинники. Довготривалі діють протягом великого часового проміжку і лежать в основі певної суспільної ситуації, а ситуативні мають переважно стихійний і випадковий характер. Наприклад, довготривалими є більшість реґіональних природно-географічних чинників, а ситуативним чинником політичної поведінки населення є засоби масової інформації.
За ступенем деталізації можна виділити прості і складні чинники. Прості чинники є однокомпонентними і одноваріантними щодо впливу на політичну поведінку (наприклад, законодавчі норми). Складні мають різноманітні і не завжди передбачувані механізми впливу, а також містять багато компонентів (наприклад, інформаційний чинник).
За територіальним охопленням чинники можна поділити на глобальні, загальнодержавні, реґіональні і локальні. Цей поділ є базовим у дослідженні суспільно-географічних аспектів політичної поведінки населення. Прикладом загальнодержавного чинника є загальна соціально-політична і економічна ситуація, реґіонального - історико-географічний чинник, локального - вплив контексту.
За способом дії виділяють чинники безпосередньої і опосередкованої дії. Наприклад, безпосередньо впливає на політичну поведінку населення більшість реґіональних суспільно-географічних чинників, а реґіональні природно-географічні чинники мають, головним чином, опосередкований вплив.
За характером дії можна виділити об'єктивні та суб'єктивні чинники. Слід зазначити, що предметом цього дослідження є, насамперед, аналіз об'єктивних чинників політичної поведінки населення. Вивчення суб'єктивних чинників, таких, як індивідуальні психологічні особливості громадян, на нашу думку, не є завданням суспільної географії.
Чинники політичної поведінки населення характеризуються рядом показників. За змістом показники поділяються на кількісні (наприклад, щільність населення) та якісні (економіко-географічне положення); за способом виміру - на абсолютні (кількість населення) та відносні (частка осіб, які мають право голосу від усього населення); за ступенем охоплення - на глобальні, загальнодержавні, реґіональні та локальні.
Заслуговує на увагу класифікація чинників за їх відношенням до певного середовища - політико-правового, соціокультурного, економічного та ін. Аналогічно, із точки зору суспільної географії говоримо про класифікацію чинників політичної поведінки за відношенням до певної суспільної сфери чи простору (економічного, політичного, соціального та ін.). Аналізуючи політичну поведінку населення реґіону із точки зору теорії політичних систем, виділяємо чинники зовнішні і внутрішні. Зовнішніми у цьому випадку будуть глобальні й загальнодержавні чинники, а внутрішніми - реґіональні й локальні. Зовнішні чинники відповідають "входам" системи (рис. 1.2), а внутрішні - її властивостям і структурі.
Існує також класифікація чинників за якісними характеристиками. Наприклад, виділяють сприятливі, нейтральні чи несприятливі чинники. Але, аналізуючи політичну поведінку населення, треба мати на увазі специфіку предмета дослідження. Політична поведінка населення не є явищем, яке повністю піддається кількісній оцінці, оскільки складається із двох головних компонентів - політичної активності й політичних орієнтацій. Якщо можна говорити про сприятливий чи несприятливий вплив тих чи інших чинників на політичну активність, то у випадку із орієнтаціями такий підхід не може бути застосований. Тому доцільно говорити про якісну оцінку впливу чинників не на політичну поведінку населення загалом, а лише на окремі її компоненти.
Більш придатною є шкала оцінювання чинників політичної поведінки за інтенсивністю впливу (табл. 2.1). Можна, зокрема, виділити три рівні інтенсивності впливу чинників - високий, середній і низький. Щоправда, така класифікація чинників політичної поведінки населення не є однозначною, оскільки інтенсивність впливу багатьох чинників (насамперед, ситуативних) сильно змінюється у часі.
Можна також здійснювати класифікацію чинників відповідно до компонентної структури політичної поведінки населення. Так виділяються окремо чинники електоральної, партійної та протестної поведінки. Більшість чинників впливає на усі форми політичної поведінки, але інтенсивність їхнього впливу є різною, тому маємо підстави і для такої класифікації.
Питання класифікації чинників, що діють на політичну сферу суспільства, розглядається багатьма авторами, які працюють у галузі політичної географії, політології та ін. наук.
Наприклад, в українській політико-географічній науці є приклад виділення чотирьох груп географічних чинників політичного життя суспільства - географічне розташування, розміри і конфігурація території; природні умови і природно-ресурсний потенціал; територіальна організація соціально-економічної сфери та історико-географічні чинники. Головним чи