Ви є тут

Продуктивність гірчиці білої залежно від технологічних прийомів вирощування в Лісостепу

Автор: 
Оксимець Олександр Леонідович
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2007
Артикул:
0407U001091
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
УМОВИ, МАТЕРІАЛ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ

2.1 Грунтово-кліматичні умови
Досліди проводились в дослідному господарстві "Чабани" Інституту землеробства УААН, яке розташоване у перехідній зоні від Лісостепу до Полісся і відноситься до Придніпровської низини. Основна площа представлена підтипом темно-сірих опідзолених (лісових) грунтів. Ці грунти найчастіше зустрічаються в районах типового Лісостепу, а також на Поліссі. Вони, як правило, залягають в комплексі з опідзоленими чорноземами і сірими опідзоленими грунтами [10, 30, 31, 85, 135].
Грунт дослідної ділянки - темно-сірий лісовий крупнопилувато-легкосуглинковий, материнська порода - лес палевого кольору, легкого типу, на глибині 2 - 3 м - ущільнений. Глибина гумусового горизонту 35 - 40 см. На глибині 15 - 20 см грунт набуває зернисто-грудочкувату структуру з домішкою великої кількості пилуватих частинок (табл. 2.1).

Таблиця 2.1
Фізико-хімічні властивості грунту дослідної ділянки
Глибина грунтуN
мг/100гP2O5
мг/100гК2О
мг/100гРНГумус
%Гідролітична кислотність, мг. екв.0 - 2013,117,0012,875,182,354,1720 - 4012,814,1211,505,201,863,9440 -6010,410,1912,505,001,633,8560 - 1008,711,014,255,121,912,19 Темно-сірі лісові грунти бідні органічною речовиною - кількість гумусу становить 2,35%; pH близько 5,0; гідролітична кислотність - 4,2 мг.екв./100г грунту; вміст легкогідролізного азоту - 13,1; рухомого фосфору - 17,0; обмінного калію - 12,87 мг/100 г грунту. Сума ввібраних основ становить 4,2 мг-екв/100 г грунту. Грунт характеризується нечітко вираженою структурою верхнього шару, яка має низьку водостійкість. Через пилувату структуру, ці грунти після випадання опадів запливають, утворюючи кірку, внаслідок чого погіршується водний і повітряний режими.
Клімат зони розташування дослідного господарства помірно-континентальний.
Середня багаторічна температура за рік становить 6 - 7оС. Максимальна температура повітря влітку досягає 37 - 39оС, а мінімальна в найхолодніші зими -29оС. Середня багаторічна температура найтеплішого місяця (липня) становить 18 - 20оС, а найхолоднішого (січня) - 6оС. В окремі роки середня місячна температура значно відхиляється від наведених величин [1].
Теплові ресурси території оцінюються за сумами активних температур, які становлять 2600 - 2820 градусів.
Середній багаторічний гідротермічний коефіцієнт території (ГТК) становить 1,2.
Період вегетації більшості сількогосподарських культур обмежується переходами середньодобової температури повітря через 5°С, а для теплолюбних - через 10°С; період активної вегетації - переходами через 15°С. Тривалість цих періодів становить відповідно 202, 160 та 115 днів.
Безморозний період триває 170-180 днів. Середня дата закінчення останніх весняних та початку перших осінніх приморозків припадає відповідно на 18.ІV та 16.X. Крайніми датами (найраннішими і найпізнішими) закінчення весняних приморозків є 23.III і 22. V, а початку осінніх - 20. IX і 12.XI. Отже, тривалість безморозного періоду може змінюватись в межах від 146 до 215 днів.
Головним джерелом запасів вологи в грунті є опади. Річна сума опадів становлять 600-620 мм, а за період активної вегетації - 340 мм. Більша частина річної суми опадів (близько 70%) припадає на теплий період року -травень - вересень, а максимальна кількість - на червень-липень. Грунтом утримується 20-30% опадів, решта вологи витрачається на фізичне випаровування та поверхневе стікання.
За початок весняного періоду прийнято вважати дату сталого переходу середньої добової температури повітря через 0°С. В середньому це відмічено 17-23 березня. Весняний сезон триває близько 2 місяців. Характерною особливістю є інтенсивний ріст температур. У першій декаді квітня спостерігається перехід середньодобової температури через 5°С, а в третій декаді цього місяця - через 10°С [1, 174].
З переходом до сталих середньодобових температур повітря понад 10° зв'язують початок інтенсивного росту більшості рослин і середні строки сівби теплолюбних сільськогосподарських культур. Середня температура повітря в квітні досягає 10-11 °С, а максимальна - 25-28°С. Проте, весною часто бувають приморозки, які шкодять теплолюбним культурам.
За початок літнього періоду прийнято дату переходу середньої добової температури повітря через 15°С. Літо починається в другій половині травня і закінчується в першій декаді вересня. В літній період спостерігається переважно спочатку тепла, а потім (в липні - серпні) жарка погода. Середня температура повітря у травні та червні досягає 18-21 °С, у липні та серпні - 22-24°С, а максимальна - 39°С.
Влітку переважають вологі північно-західні та західні вітри, які приносять значну кількість опадів. Характерними є літні зливи й грози. За рік в середньому буває 25-28 днів з грозами, які супроводжуються зливами. Найбільше їх спостерігається в червні та липні. Тепла й волога погода літнього періоду, а також відсутність приморозків сприяють нормальній вегетації сільськогосподарських культур. Проте в теплий період майже щороку спостерігаються дні з невеликими та середньої інтенсивності посухами. Посухи в деяких випадках можуть не тільки зменшити урожай, а й привести до загибелі рослин.
Початком осені вважається дата переходу середньодобової температури повітря через 10°С до більш низьких температур, що спостерігається на початку жовтня. В кінці жовтня температури переходять через 5°С, що є ознакою закінчення вегетаційного періоду.
Початок зими визначається переходом середньодобової температури повітря через 0°С, що буває в третій декаді листопада. Зима на території м'яка. Середня температура в грудні -4°, січні -6°, у лютому від -5° до -6 °С. Узимку часто бувають відлиги і температура повітря у грудні, січні і лютому підвищуються навіть до 8-11°. Тривалість відлиг різна.
Сталий сніговий покрив утворюється не зразу після переходу середньодобової температури повітря через 0°С. Тривалість його з