РОЗДІЛ 2
МЕТОДИ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Методи дослідження
Для вирішення поставлених завдань дослідження, а також для оцінки впливу засобів та методів ІТОП на організм студентів використовувались такі методи дослідження:
1. Аналіз літературних джерел.
2. Контент-аналіз періодичної та спеціальної літератури.
3. Анкетування.
4. Педагогічне спостереження.
5. Антропометричні вимірювання.
6. Оцінка функціонального стану (ортостатична проба, одномоментна функціональна проба з присіданням, проба Генча, проба Штанге, Гарвардський степ-тест, індекс Руф'є).
7. Тестування рухових якостей.
8. Педагогічний експеримент.
9. Методи математичної статистики.
Аналіз літературних джерел.
У зв'язку з темою дослідження, була вивчена наукова і спеціальна література з питань, пов'язаних з функціональним станом, рівнем здоров'я сучасних студентів, методами впливу на показники здоров'я, можливостями переносу навичок ІТОП на школярів, як майбутніх сучасних студентів. Крім того, вивчався досвід організації різних форм занять фізичною культурою, здійснювався підбір методів контролю, які можуть бути використані при самостійній оздоровчій роботі.
Усього було проаналізовано 232 літературних джерела, з них ? 209 вітчизняних і 23 зарубіжних авторів.
Контент-аналіз періодичної та спеціальної літератури.
Для виявлення необхідних складових оптимізованої індивідуальної тренувально-оздоровчої програми для студентів нами був проведений контент-аналіз спеціальної та періодичної літератури. При проведенні контент-аналізу ми ставили за мету із усього об'єму публікацій за темою оздоровлення виявити ті, що висвітлюють патології організму, які ведуть до хронічних захворювань, та відсоток основних причин, що викликають їх упродовж життя.
Анкетування.
Для вивчення причин, які заважають студентам ефективно проводити самостійні тренувально-оздоровчі заняття нами було проведено анкетування студентів неспортивних спеціальностей у вищому педагогічному навчальному закладі. Усього було проанкетовано 388 студентів чоловічої та жіночої статі. До анкети увійшли зокрема такі питання: - Чи задоволені Ви своїм фізичним станом та станом свого здоров'я?; чи вважаєте Ви необхідними щоденні самостійні заняття з фізичної культури для поліпшення власного фізичного стану та зміцнення здоров'я?;- чи змогли б Ви організувати щоденні самостійні заняття з фізичної культури за місцем проживання?; -чи вважаєте Ви можливим зробити такі заняття дійсно ефективними для покращення фізичного стану, зміцнення здоров'я та для потенційного довголіття?; -чи вважаєте Ви, що для покращення фізичного стану та зміцнення здоров'я потрібні тільки фізичні вправи?; -чи виконували б Ви щоденно положення оптимізованої індивідуальної тренувально-оздоровчої програми для покращення фізичного стану та зміцнення здоров'я?, якщо "Ні", то що б цьому заважало? та інші. Проведене анкетування дозволило вивчити основні причини, які заважають студентам ефективно організувати самостійні заняття фізичною культурою в домашніх умовах.
Педагогічне спостереження.
При визначенні можливостей студентів виконувати програмні вимоги, рухові дії оцінювались за загально прийняту у теорії і методиці фізичного виховання схемою [141].
Кожна рухова дія оцінювалась згідно шкали оцінок. За основу бралися критерії оцінки, прийняті у фізичному вихованні: оцінка "п'ять" ? елемент виконувався у зв'язку з завданням правильно, без напруги, впевнено; оцінка "чотири" ? елемент виконаний у зв'язку із завданням правильно, але з деякою напругою, недостатньо впевнено; оцінка "три" ? елемент виконується правильно, але недостатньо точно, з великою напругою, допущені незначні помилки; оцінка "два" ? елемент виконується невірно, з грубими помилками.
Результати спостереження заносились у ПОСЗ [141], що дозволило вести поточний контроль за освоєнням програмних вимог.
Антропометричні вимірювання.
При даному виді дослідження визначався загальний вид тілобудови студентів в положенні стоячи та сидячи.
Визначення ваго-зростових показників проводили за загальноприйнятою методикою [89].
Для вимірювання повздовжніх розмірів використовувалась сантиметрова стрічка з міліметровою шкалою. Всі показники записувались з точністю до 1 мм.
Обхват грудей вимірювався в спокійному стані (при цьому стрічка проходила позаду під нижніми кутами лопаток, збоку між тулубом і руками, а попереду ? закривала нижні сегменти біля соскових кружків. Обхват плеча вимірювався при опущеній руці. Характеристика розвитку двоголового м'яза плеча визначалась у місці його найбільшого потовщення у спокійному стані. Максимальний обхват передпліччя вимірювався також при опущеній руці у місці найбільшого об'єму. За зміною окружності у результаті занять фізичними вправами могли судити про ступінь зміни м'язової маси. Результати дослідження заносились у ПОСЗ.
Оцінка функціонального стану.
Для оцінки функціонального стану студентів ми використовували: ортостатичну пробу, одномоментну функціональну пробу з присіданнями, пробу Генча, пробу Штанге, Гарвардський степ-тест, індекс Руф'є [89, 100, 160].
При проведенні ортостатичної проби навантаження було вибране: для жінок у межах 70-80 Вт і 35% від їх індивідуального ПМСК; для чоловіків - 130-140 Вт і 30% від їх ПМСК. Робота на велоергометрі мала таку схему: 3 хвилини роботи на велоергометрі (швидкість постійна - 40 км/год) - однохвилинна пауза; потім знову 3 хвилини роботи. ЧСС вимірювалась до роботи та після виконання другого 3 хв. навантаження.
Одномоментна функціональна проба з присіданням (FPr)
1. Проба з присіданнями виконувалась із положення стоячи в основній стійці - 3 хв. На 4 хв. вимірювалась ЧСС1 - І показник.
2. 20 глибоких присідань за 40 сек., піднімаючи руки вперед, коліна розводити в сторони, тулуб - у вертикальному положенні. Підрахувати ЧСС2 після навантаження - ІІ показник.
Розрахунки проводились за формулою:
Показники: відмінно - 20 і менше (уд/хв);