РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ
У відповідності до цільових завдань роботи нами було проведено дві групи досліджень. Перша група досліджень полягала в вивченні соматотипу та дерматогліфіки здорових людей, у яких відсутні будь-які хронічні захворювання; людей, які були прооперовані на органах черевної порожнини, і у яких не розвинулась в подальшому клініка СХО, та хворих на спайкову хворобу очеревини.
Друга група досліджень полягала в вивченні ефективності запропонованої методики інтубації кишечника, лікування ентеральної недостатності та профілактики спайкоутворення у хворих на спайкову хворобу очеревини, яка ускладнилась гострою спайковою непрохідністю кишечника.
2.1. Матеріали досліджень
Основою для вивчення соматотипу являлись дані про залежність патологічного процесу від конституційних типів людини, про зв'язок функцій організму з особливостями будови тіла при патологічних впливах. Відсутність робіт із вивчення конституції при спайковій хворобі очеревини і збільшений інтерес до проблеми зв'язку типів конституції зі схильністю до певних захворювань спонукало нас до вивчення конституційних особливостей морфофенотипу у хворих спайковою хворобою очеревини.
У роботі була вивчена і встановлена маркерна спроможність показників дерматогліфіки. Дерматогліфічний аналіз представляє собою допоміжний парагенетичний метод виявлення вроджених, часто успадкованих варіантів реакції організму на захворювання.
В першій групі проведених досліджень виконано обстеження 286 людей 2-го зрілого віку: жінок - віком від 35 до 55 років, чоловіків - в віці від 35 до 60 років. Досліджувані розподілені на 3 групи: 1група-здорові чоловіки та жінки; 2 група-досліджувані, яким виконувались невідкладні оперативні втручання на органах черевної порожнини, і у яких до періоду обстеження не розвинулась клініка спайкової хвороби очеревини (в тексті дисертації ця група обстежених буде називатись "оперовані чоловіки та жінки"); 3 група-досліджувані, у яких розвинулась клініка спайкової хвороби очеревини після невідкладних оперативних втручань на органах черевної порожнини. 1групу склали 146 досліджуваних - 57 чоловіків та 89 жінок; 2групу - по 35 чоловіків та жінок; 3групу - також по 35 чоловіків та жінок. Групи обстежених відображені в табл. 2.1.
Всі обстежені були мешканцями Поліського регіону України.
Таблиця 2.1
Групи обстежених чоловіків та жінок
СтатьЗдоровіОперованіХворі на СХОЧоловіки573535Жінки893535Всього1467070
В другій групі досліджень проведено аналіз лікування 208 хворих спайковою хворобою очеревини, яка ускладнювалась гострою спайковою непрохідністю кишечника. Чоловіків було 115 (55,3%), жінок- 93 (44,7%).
Ця група хворих нами була розподілена на 2 підгрупи:
- перша підгрупа (контрольна) - хворі, яким лікування гострої СНК проводилось "традиційно", без застосування запропонованих методик інтубації тонкої кишки та череззондової програми лікування;
- друга підгрупа (основна) - хворі, яким при лікуванні гострої СНК проводились запропоновані методики інтубації тонкої кишки та череззондової програми лікування, профілактична програма рецидиву спайкоутворення.
Контрольну підгрупу склали 106 хворих, які лікувались в хірургічній клініці медичного факультету №2 Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова та в хірургічному відділенні міської лікарні №2 м. Житомира в період з 1999 по 2001 роки.
Основну підгрупу склали 102 хворих, які лікувались в хірургічній клініці медичного факультету №2 Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова та в хірургічному відділенні Коростишівської ЦРЛ в період з 2002 по 2005 роки.
Всі хворі обох підгруп були прооперовані з приводу гострої СНК. У хворих контрольної та основної підгруп виконувались однакові за типом оперативні втручання в відновленні прохідності кишечника, тобто обидві групи були репрезентативні.
Оперативне втручання у всіх хворих виконувалось через широкий лапаротомний доступ. У хворих обох підгруп під час оперативного втручання виконано розсічення спайок і відновлено прохідність кишечника.
Хворим основної групи виконані наступні види оперативних втручань: у 15-ти хворих виконана резекція тонкої кишки з приводу розвитку її некрозу з наступним накладанням ентеро-ентероанастомозу "бік в бік" внаслідок різниці діаметрів привідної та відвідної петель тонкої кишки, у 4-х хворих, у яких теж розвинулась гангрена тонкої кишки, було накладено ентеро-ентеро анастомоз "кінець в кінець", в 2-х випадках виконана резекція дистального відділу клубової кишки з формуванням ілеотрансверзоанастомоза "бік в бік", у 4-х хворих було виконане накладання обхідного ентеро-ентероанастомозу і у 3-х хворих - обхідного ілеотрансверзоанастомоза без резекції кишки.
У 85 хворих оперативне втручання завершувалось інтубацією тонкої кишки. Були виконані такі види інтубації тонкої кишки: НІІ - у 59 хворих, інтубація через ілеостому- у 10, цекостому- у 12, апендикостому - у 4 хворих.
У хворих основної групи після усунення причини непрохідності кишечника НІІ виконували спеціально розробленим для цього назоінтестінальним зондом. В подальшому кишковий зонд використовували для лікування ентеральної недостатності шляхом проведення інтестінальної терапії. Оперативне втручання завершували внутрішньоочеревинним введенням препаратів з метою профілактики спайкоутворення з продовженням профілактичних заходів в післяопераційному періоді.
Результати лікування хворих основної групи порівнювали з результатами лікування хворих контрольної групи.
У хворих контрольної групи також під час всіх оперативних втручань виконувалось розсічення спайок. Крім того, 2 хворим була виконана резекція ілеоцекального кута з накладанням ілеотрансверзоанастомоза "бік в бік", 13 хворим була виконана резекція тонкої кишки з анастомозом "бік в бік". У 8 прооперованих виконана резекція тонкої кишки з анастомозом "кіне