Вы здесь

Співвідношення політичної та конституційно-правової відповідальності у здійсненні державної влади.

Автор: 
Балан Сергій Вікторович
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2007
Артикул:
3407U001242
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

Розділ 2. Взаємозв'язок політичної та конституційно-правової відповідальності
2.1. Місце політичної відповідальності у здійсненні державної влади
Протягом останнього часу при дослідженні проблематики політичної відповідальності більшість дослідників стикається із закономірною необхідністю співвіднесення політичної та конституційно-правової відповідальності. Хоча політична відповідальність як різновид соціальної відповідальності досліджувалася ще радянськими дослідниками [224; 246; 291], у яких домінуючим підходом при визначенні її суті було виведення від зворотного - шляхом відмежування від ознак конституційно-правової відповідальності.
Розвиток категорії політичної відповідальності радянською науковою школою обмежувався її аналізом у контексті класової парадигми. Так, А.Плахотний визначає її як соціально необхідне відношення особистості або соціальної групи до класових, національних, державних й інших політичних інтересів, вільну реалізацію політичної ідеології [228, 148], А.Орєховський - як засіб творчої реалізації в матеріально-духовній діяльності досягнень людської культури [220, 22], А.Щербак - як залежність діяльності управлінського працівника від політичних програм і норм, що полягає в обов'язку виконувати їх приписи [306, 58]. На думку А.Панова, політична відповідальність полягає в політичних вимогах до суб'єкта з боку певного класу [224, 56-57]. І.Самощенко й М.Фарукшин пов'язують її з класовим осудом, негативною оцінкою політичної провини і суб'єкта її здійснення [246, 35-36].
Цікавим є міркування І.Черниша: "Не викликає сумніву той факт, що класифікації відповідальності, що обмежуються правовими й моральними формами, не відбивають реальну практику суспільних відносин класового суспільства, принципова спрямованість яких визначається сферою політичних відносин. Оскільки носіями політичних відносин є всі соціальні суб'єкти, про їхню відповідальність варто говорити насамперед як про політичну. Тому політична відповідальність домінує над іншими видами соціальної відповідальності. До даного висновку приходять С.Авакьян, І.Бачило, Т.Зражевська, С.Катрич і багато інших фахівців з проблем відповідальності" [291, 11-12].
А.Черниш до основних принципів політичної відповідальності в соціалістичному суспільстві відносить відповідальність суб'єктів перед народом; відповідальність на основі ідеалів робітничого класу, громадянського обов'язку, установок комуністичної партії; обов'язковість політичної відповідальності кожного соціального суб'єкта; відповідальність за повну й всебічну реалізацію на кожному історичному етапі принципів соціалістичного ладу, інтенсивне зростання й ефективне використання суспільного потенціалу; підвищення відповідальності з розширенням політичного змісту розв'язуваних суб'єктом завдань і суспільно-політичної значимості прийнятої на себе ролі; міжнародна відповідальність соціалістичних народів за долю миру й соціалізму. Порушення суб'єктом політичних установок класу повинне розглядатися як політична безвідповідальність, що тягне відповідні політичні санкції, а не економічні, моральні або інші засоби впливу.
Політична відповідальність не потребує і не має чіткого юридичного закріплення, оскільки є відповідальністю за здійснення державної влади. Така відповідальність також може проявлятися у позитивному (переобрання на повторний термін) та негативному (звільнення з займаної посади) аспектах. На відміну від конституційно-правової відповідальності політична відповідальність не має чітко закріпленої інстанції відповідальності. Такою може бути як орган державної влади, так і абстрактний електоральний корпус чи громадянське суспільство (наприклад, складення повноважень урядом внаслідок хвилі громадянських протестів).
Ще 1974 року А.Панов писав: "Специфіка політичної відповідальності багато в чому визначається особливостями політичних відносин та норм, що їх регулюють. У суспільстві, розділеному на класи, всі суспільні відносини мають політичний характер, тому що тією або іншою мірою прямо або опосередковано випробовують на собі вплив класових інтересів. Але ступінь, так би мовити, політичності цих відносин неоднаковий. Серед всієї сукупності суспільних відносин можна виділити власне політичні відносини - відносини між класами, націями, державами, в основі яких лежать класові взаємини, і не власне політичні відносини, тобто ті, які мають політичний характер, політичне забарвлення лише в класовому суспільстві" [224, 48].
На думку А.Панова: "... політичні норми, вимоги й принципи, що виступають як соціально необхідні умови нормального функціонування соціального організму, які виступають певною "політичною необхідністю", є об'єктивною основою політичної відповідальності.
Суб'єктивною основою політичної відповідальності є можливість пізнання й усвідомлення суб'єктом "політичної необхідності" і здатність діяти відповідно до цієї необхідності, можливість чинити незалежно, відповідно до класових (об'єктивних) інтересів й особистих (суб'єктивних) потреб. У суб'єктивну основу політичної відповідальності складовою входить воля індивіда й воля соціальної спільноти" [224, 52].
Більше того, А.Панов проводить дві дискусійні тези. По-перше, будучи відносно самостійною сферою громадського життя, політична відповідальність має об'єктивну й суб'єктивну сторони. Об'єктивна сторона політичної відповідальності виражається в результатах практичної політичної діяльності суб'єктів політики в системі сформованих і реально існуючих політичних відносин. Суб'єктивна ж сторона політичної відповідальності виражається в політичних поглядах, ідеях і теоріях, містить у собі волю, свідомість й організованість мас, класу, партії.
А по-друге, "...політична відповідальність завжди визначає спрямованість інших видів соціальної відповідальності - правової, моральної, підтримується й закріплюється ними. В сфері управління характерною тенденцією є закріплення політичної відповідальності правовими засобами" [224, 56].
"У класовому суспільстві