РОЗДІЛ 2
СТРУКТУРА КРАЙНЬОЇ НЕОБХІДНОСТІ ЯК
ОБСТАВИНИ, ЩО ВИКЛЮЧАЄ ЗЛОЧИННІСТЬ ДІЯННЯ
2.1. Поняття структури діяння, вчиненого в стані крайньої необхідності
У науці кримінального права існують різні підходи до розгляду тієї чи іншої обставини, що виключає злочинність діяння, зокрема і крайньої необхідності.
Одним із перших підходів, запропонованих при характеристиці обставин, що виключають злочинність діяння, був поділ умов правомірності на умови, що відносяться до посягання, та умови, що відносяться до захисту. Так, А.А.Піонтковський під час аналізу крайньої необхідності до умов, що характеризують небезпеку, відносив безпосередньо небезпеку, яка загрожує охоронюваним законом інтересам, наявність цієї небезпеки та дійсність. До умов, що характеризують захист, вчений відносив неможливість усунення небезпеки, що загрожує, іншими способами, окрім як заподіяння шкоди та достатність цієї шкоди - заподіяння шкоди менш значної порівняно з відвернутою [56, с.357-387]. У сучасній кримінально-правовій науці такий підхід до розгляду обставин, що виключають злочинність діяння, також наявний і має переконливі аргументи на свою користь [47, с.96]. Такий підхід був підтриманий вченими як у період розвитку кримінального права за радянських часів [57, с.101-102; 5, с.147], так і у пострадянський період [108, с.298].
Інший спосіб аналізу обставин, що виключають злочинність діяння, запропонований Є.В. Благовим. Кожна з обставин, що виключає злочинність діяння, характеризується спеціальним складом, зміст якого зводиться до того, що ознаки, які повторюються в усіх або в багатьох таких складах, утворюють загальний склад виключення правової відповідальності. Так, автор виділяє три групи ознак, що входять до складу крайньої необхідності:
а) умови правомірності, що відносяться до загрозливої небезпеки;
б) умови правомірності, що відносяться до усунення небезпеки;
в) умови правомірності, що відносяться до заподіюваної шкоди.
Таким чином, запропонована модель містить три групи ознак: першу групу складають ознаки, які відносяться до фактору, що обумовив діяння
(дійсність та наявність); другу групу - ознаки, які відносяться до усунення відповідного фактора (мета - усунення фактора, що обумовив діяння); третю групу - ознаки, що відносяться до заподіюваної шкоди (заподіяння шкоди інтересу, який неможливо зберегти недоторканним, і відповідність цієї шкоди меті та фактору, що обумовив її заподіяння [109, с.35-37].
Запропонований підхід мало чим відрізняється від підходу А.А. Піонковського, І.І. Слуцького, М.М. Паше-Озерського та інших авторів, які надають перевагу поняттю "умови правомірності" при розгляді обставин, що виключають злочинність діяння.
На відміну від наведених способів характеристики обставин, що виключають злочинність діяння, у теорії кримінального права існують й інші підходи. Так, пропонується розглядати обставини, що виключають злочинність діяння, через підставу й умови правомірності [110, с.243-244; 111, с.25], що хоч за формою і відрізняється від наведених раніше способів, але, по суті, їх зміст зводиться до наведених вище. Так, термін "підстава" означає "достатня умова для чого-небудь" [112, с.467], тобто підстава є однією зі складових умов правомірності, семантичне значення цих термінів має однаковий зміст, а тому вважати, що запропоновані способи характеристики умов правомірності вдаліші, ніж ті, що пропонувались у минулому столітті А.А. Піонковським, І.І. Слуцьким, М.М. Паше-Озерським та іншими вченими-криміналістами, не можна.
Український науковець Ю.В. Баулін зазначає, що скоєння правомірних вчинків, які підпадають під ознаки злочину, викликається різними факторами об'єктивної дійсності (певні явища, процеси, вчинки, події). І хоча ці фактори тісно пов'язані із самими вчинками, однак їм не належать, оскільки спочатку виникає суспільно небезпечна ситуація і, як відповідна реакція на нього, - те, що законодавець називає необхідною обороною, крайньою необхідністю та затриманням злочинця [69, с.135]. Викладене, таким чином, дає автору змогу провести розмежування між вчинком і підставою його вчинення, що надає можливість охопити весь спектр чинників, які впливають на характеристику певної обставини. Виходячи із зазначеної моделі запропонованого методу, Ю.В. Баулін розглядає кожну обставину, що виключає злочинність діяння, зокрема і крайню необхідність. Доцільність такого методу дослідження підстав вчинків, що виключають злочинність діяння, дає можливість уникнути повтору загальних ознак, притаманних усім обставинам, що розглядаються.
Таким чином, принцип характеристики кожної обставини зводиться до розгляду її у взаємозв'язку двох елементів: вчинку та підстави для такого вчинку. Отже, Ю.В. Баулін спочатку виділяє підставу діяння, вчиненого в стані крайньої необхідності, а потім - ознаки, які характеризують саме діяння при наявності такої підстави.
Цілком очевидно, що при вчиненні діяння в стані крайньої необхідності спочатку виникає певна підстава для такого діяння, а вже після цього вчиняється діяння, пов'язане із заподіянням шкоди певним охоронюваним законом інтересам. У такий спосіб розглядав застосування працівником міліції вогнепальної зброї С.О. Харитонов [113, с.9-10], а також М.В. Анчукова при дослідженні виправданого ризику [96, с.98, 103].
Так, в одному із підручників з кримінального права України стан крайньої необхідності розглядається через сукупність двох головних елементів[62, с.265]:
а) небезпеки, яка безпосередньо загрожує охоронюваним законом інтересам особи, суспільства або держави;
б) неможливості усунення цієї небезпеки іншими засобами, крім заподіяння шкоди іншим охоронюваним законом інтересам. При цьому виділяються й додаткові ознаки діяння, вчиненого в цьому стані:
- наявність мети;
- спрямованість заподіяння шкоди;
- характер дій;
- своєчасність заподіяння шкоди;
- межі заподіяння шкоди (граничною і правомірною у стані крайньої необхідності визнається шкода, якщо вона рівнозначна відвернен
- Київ+380960830922