РОЗДІЛ 2. ДЕРЖАВНА СИСТЕМА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НЕВТРУЧАННЯ В ОСОБИСТЕ І СІМЕЙНЕ ЖИТТЯ
ЛЮДИНИ
Стаття 6. Основні завдання державної політики в області забезпечення
невтручання в особисте й сімейне життя людини
Державна політика в області забезпечення невтручання в особисте й сімейне життя
людини спрямована на вирішення наступних основних завдань:
удосконалювання законодавства України в області забезпечення невтручання в
особисте і сімейне життя людини і громадянина;
формування системи непорушності конституційного права на невтручання в особисте
й сімейне життя людини і громадянина через забезпечення всіх форм приватності;
координація діяльності органів державної влади, громадських організацій по
забезпеченню інформаційно-психологічної безпеки людини і суспільства через
створення умов для безпечного функціонування систем обробки персональних даних,
технічних засобів, програмних продуктів, спеціальних методик, біокомп’ютерних
систем та інших технологічних досягнень;
встановлення необхідного балансу між потребою суспільства у вільному обміні
інформацією й припустимими обмеженнями її поширення;
збереження єдиного інформаційного і духовного простору України, традиційних
підвалин суспільства й суспільної моральності;
розвиток і підтримка вітчизняного виробництва засобів технічного захисту
інформації в автоматизованих системах і захисту населення від негативних
інформаційно-психологічних впливів;
розвиток правосвідомості й правової культури громадян в області непорушення
конституційного права на невтручання в особисте й сімейне життя людини й
громадянина;
навчання населення основам безпечного поводження в сучасному інформаційному
середовищі та методам самозахисту від несанкціонованої обробки конфіденційної
інформації про себе, негативного інформаційно-психологічного впливу.
Стаття 7. Функції державної системи забезпечення невтручання в особисте і
сімейне життя людини й громадянина.
Державна система забезпечення невтручання в особисте і сімейне життя людини і
громадянина здійснює наступні функції:
виявлення і облік суб’єктів, які можуть здійснити свавільне втручання в
особисте життя шляхом негативного інформаційно-психологічного впливу,
несанкціонованого використання й розповсюдження засобів збору та обробки
інформації про особу та встановлення контролю за їхньою діяльністю;
ведення моніторингу факторів порушення приватності: джерел негативних
інформаційно-психологічних впливів; суб’єктів несанкціонованого створення,
розповсюдження та використання програмних продуктів, технічних засобів,
спеціальних методик та інших засобів, які дозволяють спостерігати та
контролювати поведінку особи з метою попередження такого порушення;
спеціальні засоби і методи впливу на психіку людини - які коригують психічні
процеси людини призводячи до негативних наслідків для особистості, суспільства
й держави
підготовка спеціалістів для правоохоронних органів у галузі забезпечення
інформаційно-психологічної безпеки приватності, технічного захисту інформації з
залученням освітніх і наукових організацій;
розробка методів і засобів виявлення й нейтралізації негативних
інформаційно-психологічних впливів, реабілітації осіб, що постраждали від
такого впливу;
організація системи ліцензування, сертифікації, експертизи й контролю в сфері
інформаційно-психологічної безпеки, біокомп’ютерних технологій, засобів
спостереження за людиною;
організація розробки й прийняття стандартів у сфері інформаційно-психологічної
безпеки щодо програмних продуктів, технічних засобів, які як захищають
конфіденційну інформацію про особу від незаконної обробки та психосферу людини
так і щодо спеціальних засобів і методів інформаційно-психологічних впливів,
доступу до конфіденційної інформації про особу для їх застосування у випадках,
встановлених чинним законодавством України;
інформування громадськості про діяльності фізичних і юридичних осіб, що
порушують законодавство в області невтручання в особисте життя;
сприяння розробці й прийняттю норм міжнародного права в області забезпечення
приватності.
Стаття 8. Структура системи забезпечення приватності
Для здійснення державної політики в області забезпечення приватності відповідно
до заявлених завдань, функцій і принципів формується державна система
забезпечення приватності, що складається з державних органів і організацій.
Стаття 9. Органи державної системи забезпечення приватності
До органів державної системи забезпечення приватності відносяться органи
державної влади, що виконують у межах своєї компетенції повністю або частково
завдання й функції, зазначені в статтях 6 й 7 цього закону.
Координацію робіт із забезпечення приватності здійснює спеціально Уповноважений
орган нагляду з питань захисту персональних даних та приватності в Україні, що
здійснює також:
організацію ліцензування осіб й організацій, що становлять сили забезпечення
інформаційно-психологічної безпеки, обробки персональних даних, використання
відео-контрольних пристроїв, біокомп'ютерних технологій, комп’ютерних
поліграфів і контроль за цією діяльністю;
організацію сертифікації засобів і методів обробки персональних даних,
інформаційно-психологічної безпеки, використання відео-контрольних пристроїв,
біокомп’ютерних технологій, комп’ютерних поліграфів і контроль за діяльністю по
сертифікації;
організацію експертизи з метою забезпечення інформаційно-психологічної безпеки,
використання відео-контрольних пристроїв, біокомп'ютерних технологій,
комп'ютерних поліграфів і контроль за діяльністю експертних організацій
(підрозділів);
формування державного замовлення на проведення досліджень у сфері
інформаційно-пс
- Київ+380960830922