РОЗДІЛ 2
МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
Обстеження і спостереження вагітних проводилось на базі жіночої консультації,
гінекологічного відділення, відділення патології вагітних і обсерваційного
пологового відділення клінічної лікарні № 9 м. Дніпропетровська.
Для досягнення поставленої мети і вирішення задач було розроблено програму
дослідження, яка складалася з п`яти етапів.
На першому етапі проведено відбіркове тестування 500 жінок в різні терміни
вагітності, яке включало скринінгове дослідження на бактеріурію та
лейкоцитурію: каталазний тест (Uriscreen, фірма Diatec Diagnostica, Ізраїль),
нітрит-тест, тест на лейкоцитестеразу (Phan Leuco, фірма Lachema, Чехія).
Отримані дані дозволили сформувати клінічні групи, до яких було включено 100
жінок із ББ, у яких не було клінічних проявів ІСШ і лейкоцитурії, однак
встановлена наявність ідентичної мікрофлори дворазовим посівом сечі на поживні
середовища з інтервалом 24-72 години, 60 – з клінічними проявами ГП.
Наявність негативного результату при відбірковому тестуванні та відсутності
хронічних захворювань нирок, клінічних проявів ІСШ дозволила віднести 30
вагітних до контрольної групи.
Критерієм виключення із спостереження було призначення антибактеріальної
терапії на час проведення дослідження.
Групу вагітних із ББ було поділено за допомогою рандомізації на 2 підгрупи:
підгрупа порівняння (Іa), яку склали 50 вагітних, що перебували під звичайним
диспансерним спостереженням, та основна підгрупа (Іb), яку склали 50 жінок, що
отримували розроблений комплекс превентивної терапії.
На другому етапі було з`ясовано анамнез життя, гінекологічний та акушерський
анамнези, проведено аналіз перебігу даної вагітності, загальноклінічні
обстеження відповідно до наказу МОЗ України № 503 та № 620, а також додаткові
дослідження, які включали: визначення мікробіоценозу товстої кишки та піхви,
факторів персистенції уропатогенів, ультразвукове дослідження нирок з вивченням
ниркового кровотоку.
На третьому етапі, з урахуванням подальшого перебігу вагітності у жінок,
підгрупу порівняння було розподілено на дві: Іа1 склали 37 вагітних, у яких ББ
не призвела до розвитку ГП, та Іа2 - із 13 вагітних, у яких ББ призвела до
розвитку ГП. На підставі аналізу отриманих даних визначено прогностичні
критерії, створено метод прогнозування ГП у вагітних із ББ та оцінена його
точність.
На четвертому етапі розроблено метод превентивної терапії, спрямований на
попередження ГП у вагітних з ББ, яку отримували 50 вагітних основної підгрупи
(Іb).
На п`ятому етапі визначена ефективність запропонованого комплексу превентивної
терапії.
Для вирішення поставлених задач проведено відбіркове тестування (загальний
аналіз сечі, аналіз сечі за Нечипоренком, каталазний тест сечі для визначення
лейкоцитурії та/або бактеріурії, для підтвердження бактеріурії використовували
посів сечі на живильні середовища) у 500 жінок в різні терміни вагітності, які
перебували під диспансерним наглядом у жіночій консультації або знаходились на
лікуванні в гінекологічному стаціонарі та у відділенні патології вагітних (рис.
2.1).
Обстеження пацієнток проведено із застосуванням комплексу методів.
Відбіркове тестування дозволило сформувати групи дослідження. Критерієм добору
в різні клінічні групи стали результати відбіркових тестів, в якості яких ми
використовували: скринінг на наявність бактеріурії та лейкоцитурії
(підтверджували лейкоцитурію аналізом сечі за Нечипоренком, ідентифікували
бактеріурію шляхом посіву сечі на поживні середовища). Кількісний і якісний
склад мікрофлори сечостатевих шляхів та товстої кишки вагітних жінок, мікробне
засівання кишок новонароджених вивчали загальноприйнятими бактеріоскопічними та
бактеріологічними методами.
Рис. 2.1. Організація дослідження
Відповідно до методичних рекомендацій з діагностики, сучасної фармакотерапії та
профілактики дисбіозів, стан порожнинної мікрофлори товстої кишки оцінювали
шляхом бактеріологічного дослідження фекалій, що досить імовірно відображає
стан індигенної мікрофлори і має велику інформативність [82]. Хоча кількість
пристінкової мікрофлори більша за порожнинну, безперервне оновлення
епітеліального покриву з одночасним відторгненням кишкового епітелію разом із
прикріпленими до нього колоніями мікроорганізмів формує основну масу фекалій.
Тому мікробний склад їх є інтегральним відображенням мікробних асоціацій, які
колонізують усі відділи кишечнику [82 -84].
Зразки для дослідження вміщували в стерильний посуд і не пізніше як за 2 години
доставляли в лабораторію. Інтервал між часом, коли брали пробу, і початком
посіву не перевищував 3-4 годин. Для верифікації діагнозу дисбіозу та
визначення його ступеня кількісний і якісний склад мікрофлори кишечника
визначали за відомою методикою [173]. Після гомогенізації матеріалу додаванням
тіогліколевого буфера з розрахунку 1:10 ( вага/ об`єм) готували вперше
десятикратне розведення. З ньго готували ряд подальших розведень у буферному
розчині від 10-3 до 10-10 , проводили висів по 0,1 мл у відповідних розведеннях
мікроорганізмів на поживні середовища та інкубацію при 37-380С 24-48 годин.
Основних представників кишкової мікрофлори виявляли на таких середовищах:
лактобацили –на МРС-4 з розведень 10-5 -10-7; біфідобактерії – Блаурока з
розведень 10-5-10-9; ешерихій – Ендо з розведень 10-3,10-5,10-7, стафілококи -
на жовтково-сольовому агарі з розведень 10-2, 10-4, 106; дріжджоподібні гриби
роду Кандида- на середовищі Сабуро з поліміксином з розведень 10-2, 10-4, 106;
гемолітичні форми кишкової палички – на 5% кров`яному агарі з розведень
10-3,10-5,10-7. Кількість мікробн