РОЗДІЛ 2
ГАЛУЗЕВІ ПРИНЦИПИ ТРУДОВОГО ПРАВА УКРАЇНИ
2.1. Класифікація галузевих принципів трудового права
Питання класифікації галузевих принципів трудового права досліджували В.С. Венедиктов, С.П. Маврін, В.І. Миронов, В.О. Смирнов, В.І. Прокопенко та інші. Незважаючи на ґрунтовні праці, питання класифікації галузевих принципів трудового права не втратило своєї актуальності. Відкритим залишається як питання про перелік принципів, так і про їхній зміст в умовах розвитку ринкової економіки.
Реформа трудового законодавства, особливо підготовка нового Трудового кодексу України, вимагають знову й знову звертатися до цього питання, оскільки саме принципи, закріплені у нормативному акті, формують сучасний державний підхід до правового регулювання праці у нашій країні. Правильно сформульовані і закріплені у нормативних актах, принципи сприятимуть єдності розуміння норм права, а також дозволять усунути прогалини при застосуванні правових норм.
З точки зору В.М. Толкунової, основні принципи правового регулювання праці і основні галузеві принципи трудового права, а також основні правові принципи організації праці ідентичні, вони означають головні провідні положення, які відображають суть усього трудового законодавства [80, с. 20]. На мою думку, така позиція не є зовсім точною. Так, безперечно, головне місце серед суспільних відносин, які складають предмет трудового права, відводиться власне трудовим відносинам. Водночас поряд із трудовими зміст трудового права складають відносини, які передують трудовим відносинам (наприклад, із працевлаштування бажаючих громадян на роботу, з професійної підготовки та підвищення кваліфікації) і які випливають із них (наприклад, відносини трудового колективу з роботодавцем зі встановлення умов праці; відносини виборної первинної профспілкової організації з роботодавцем з приводу поліпшення умов праці, захисту трудових прав працівників) тощо. Специфіка цих суспільних відносин, що входить до сфери трудового права, визначає особливості їх правового регулювання, і ці особливості також відображаються в галузевих принципах трудового права. Тому зведення принципів правового регулювання праці, галузевих принципів трудового права і основних правових принципів організації праці до ідентичних понять призвело б до простого ігнорування принципів, які виражають суть норм трудового права та які регулюють інші (не трудові) суспільні відносини, що входять до предмета цієї галузі. Принципи правового регулювання праці є міжгалузевими принципами, а тому не можуть бути ідентичні галузевим принципам трудового права, у яких вони конкретизуються.
Проаналізувавши в наявній літературі точки зору авторів радянської доби стосовно класифікації галузевих принципів трудового права, можна зробити висновок, що до основних з цих принципів традиційно відносилися: 1) загальність праці, яка розумілась як рівний для всіх працездатних громадян обов'язок трудитися, рівне право громадян на працю; 2) єдність і диференціація встановлених умов праці робітників і службовців; 3) свобода вибору місця і роду діяльності з врахуванням інтересів суспільства; 4) свобода трудового договору; 5) сприяння всебічному розвитку особистості працівника, перетворенню праці в першу життєву потребу, що реалізується за допомогою надання можливості поєднувати працю з навчанням, заохочувати творчу активність у праці і т. ін.; 6) заохочення творчої участі робітників і службовців у раціоналізації виробництва і його науковій організації; 7) використання праці робітників і службовців відповідно до наявної у них спеціальності і кваліфікації; 8) забезпечення стабільності трудових відносин; 9) всебічна охорона життя і здоров'я трудящих; безперервне покращення умов їх праці, раціональна регламентація робочого часу і часу відпочинку; 10) дотримання соціалістичної дисципліни праці, підпорядкування певному трудовому режиму; 11) гарантоване забезпечення державою оплати праці за встановленими тарифами залежно від кількості та якості; 12) широка участь трудящих і їх колективів в управлінні підприємствами (установами, організаціями); 13) гарантування здійснення і охорони трудових прав робітників і службовців [2, с. 68].
Аналізувати перераховані принципи нині, в умовах переходу до ринкових відносин, на мою думку, необхідно перш за все через те, що більшість із названих принципів виражають зміст гуманізму найманої праці. Частина з цих принципів фактично відображені у міжнародно-правових актах про працю, які ратифіковані Верховною Радою України. При цьому багато з принципів продовжують носити декларативний характер, тому сьогодні треба створити реальні умови для втілення цих принципів у життя. Отже, відкидати всі перераховані принципи не слід. Натомість від деяких принципів трудового права, які не відповідають умовам сьогодення (наприклад, принцип всезагальності праці), потрібно відмовитись.
У сучасній літературі науковцями подається різна класифікація принципів трудового права. Деякі автори, називаючи основні принципи трудового права, у класифікацію останніх включають як галузеві, так і міжгалузеві принципи. Так, наприклад, О.Г. Гирич виділяє наступні основні принципи трудового права України: 1) принцип свободи праці; 2) принцип єдності і диференціації умов праці; 3) принцип стабільності трудових правовідносин; 4) принцип матеріальної зацікавленості у результатах праці; 5) принцип забезпечення охорони праці і здоров'я працівників; 6) принцип свободи об'єднання і активної участі трудящих у встановленні умов праці та захисті своїх інтересів [115, с. 14-16].
Віднесений автором до основних принципів трудового права принцип свободи праці, як уже раніше зазначалося дисертантом, є міжгалузевим принципом, оскільки він виражає суть не лише норм трудового права з приводу застосування праці, але і суть норм інших галузей права (цивільного, виправно-трудового тощо), у яких основним ядром виступає праця. А проявляється цей принцип у трудовому праві у галузевому принципі свободи тр