РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ОБСТЕЖЕННЯ ХВОРИХ
2.1 Загальна клінічна характеристика хворих
Для вирішення поставлених задач було обстежено і частково проліковано 330 осіб, з них 303 хворих (166 чоловіків, 137 жінок у віці від 6 до 68 років) з захворюваннями підшлункової залози, що супроводжувались порушенням її зовнішньосекреторної функції та/або внутрішньо дуоденальної активності панкреатичних ферментів. Контрольну групу склали 27 практично здорових людей (16 чоловіків, 11 жінок у віці від 19 до 49 років), які не мали в минулому захворювань шлунково-кишкового тракту та їх ознак у даний час.
Усі хворі обстежувались в амбулаторних умовах в Українсько-німецькому противиразковому гастроентерологічному центрі "BYK-Київ" на базі кафедри факультетської терапії №1 Національного медичного університету ім. О.О.Богомольця.
Розподіл хворих, включених у дослідження, по статі, віку та захворюванням викладено в таблиці 2.1.1.
Таблиця 2.1.1
Таблиця 2.1.1 Розподіл хворих в залежності від статі, віку та захворювання
ЗахворюванняСтатьВікЧол.Жін.До 2020-3030-4040-5050-6060 і більше
Продовж. табл. 2.1.1
ХП без ЗСНПЗ (латентна форма), n=18
ХП з ЗСНПЗ, n=103
Легка форма, n=28
Середньо важка форма, n=52
Тяжка форма, n=23
Муковісцидоз, n=10
Пухлини ПЗ, n=22
Стани після операцій на ПЗ, n=11
Целіакія, n=47
СПК n=24
ЦД 1 та 2 тип n=68
59
12
29
14
16
27
10
33
10
44
16
23
4
20
14
35
10
-
11
27
-
10
17
34
18
2
17
14
27
20
5
13
22
11
1
-Контрольна група
n=271512277
32Усього n= 330181149317389903512
Відсоткове співвідношення обстежених хворих з різною гастроентерологічною патологією представлено на рис.2.1.1.
Рис. 2.1.1 Відсотковий розподіл обстежених хворих в залежності від нозології, включених в основне дослідження
Як видно з цифрового матеріалу, найбільшу групу обстежених склали хворі на ХП (121 пацієнти), ЦД 1 та 2 типів (68 хворих) та целіакію (47 хворих). Серед обстежених були також хворі з такими захворюваннями як СПК (24 пацієнти), муковісцидоз (10 хворих), хворі з пухлинами ПЗ (22), а також пацієнти, що перенесли хірургічне втручання на ПЗ (11) .
Серед хворих на ХП переважали чоловіки (57,2%) з середньоважкою формою захворювання (29 пацієнтів, 28,1%). Серед хворих з ЗСНПЗ без хронічного панкреатиту також переважали чоловіки (99 з 182 пацієнтів, 54,3%).
Загальний стан у 95 хворих (31,3%) характеризувався як стан середньої важкості, у решти - як задовільний.
Усім хворим після загального клініко-анамнестичного обстеження проводились інструментальні та лабораторні дослідження.
2.2 Інструментальні та лабораторні засоби дослідження
Діагноз ХП встановлювався на підставі анамнезу, характерної клінічної картини (рецидивуючий больовий синдром з іррадіацією у спину або ліве підребер'я, синдром мальабсорбції різного ступеня важкості), даних копрологічного дослідження (наявність креатореї, амілореї, стеатореї), даних інструментального дослідження: УЗД - у всіх хворих, комп'ютерної томографії - у частини хворих (79 хворих) та ендоскопічної ретроградної холангіопанкреатографії у частини хворих (38 хворих).
Усім обстеженим на ультразвуковому сканері ALOKA SSD 5000 з кольоровим доплером за загальноприйнятою методикою виконувалось УЗД органів черевної порожнини. УЗД проводилось натще, у більшості випадків без спеціальної попередньої підготовки. Добра візуалізація ПЗ була досягнута у 84,5% хворих, задовільна - у 12,5% пацієнтів. У якості ультразвукових критеріїв ХП вважали підвищення ехогенності та нерівномірність розподілу ехо-сигналу у тканині ПЗ, наявність кальцифікатів або кіст, розширення панкреатичного протоку, збільшення ПЖ або її відділів у розмірах, нерівність зовнішніх контурів ПЖ.
У 79 хворих для підтвердження діагнозу ХП за загальноприйнятою методикою виконувалась комп'ютерна томографія з підсиленням (комп'ютерний томограф General Electric, Київський міський діагностичний центр). Діагноз ХП ставили на підставі збільшення розмірів або деформації ПЗ, наявності кальцифікатів або псевдокіст, навіть невеличкого розширення панкреатичної протоки та графічно встановленого підвищення щільності ПЗ у різних її відділах.
У 38 хворих з метою верифікації діагнозу ХП проводилась ендоскопічна ретроградна холангіопанкреатографія (Київський НДІ хірургії та трансплантології, Київський окружний госпіталь № 408, Клінічна лікарня №18 м. Києва). Діагностичними критеріями ХП вважали будь-які структурні зміни головного панкреатичного або дрібних проток, наявність обструкції, інтрадуктулярних кальцинатів чи псевдокіст.
У тих хворих, в яких були проведені усі інструментальні методи обстеження, для систематизації застосовувалась переглянута Марсельско-Кембриджська класифікація ХП. При аналізі результатів дослідження користувались робочою класифікацією ХП за Я.С.Цимерманом (1995) [33].
За перебігом ХП ми поділяли на легку (28 хворих), середньоважку (52 хворих) та тяжку форми (23 хворих). При легкому перебігу ХП рецидиви розвивались не більше 2-х разів на рік, легко купувались на протязі 5-14 днів, нерідко ремісії продовжувались на протязі 1 року та більше. При ХП середньої важкості рецидиви виникали 3-5 разів на рік, довготривалих ремісій не було. При тяжкому ХП мали місце рецидиви більше 5 разів на рік, кожен з яких потребував лікування не менше 1 місяця.
У тих випадках, коли виражених клінічних проявів ХП не було, але в анамнезі відзначався документований ГП, а при УЗД, КТ або ЕРХПГ виявлялися відповідні ознаки ХП, ставили діагноз латен