Вы здесь

Жанрово-стильові особливості драми Ґергарта Гауптмана: натуралістичний об'єктивізм (німецько-українські типологічні паралелі)

Автор: 
Вишинський Володимир Станіславович
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2007
Артикул:
0407U001866
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ II ЖАНРОВО-СТИЛЬОВІ ОСОБЛИВОСТІ
ДРАМИ Ґ. ГАУПТМАНА

Кінець XIX - початок ХХ століть характеризуються появою оригінальних літературних явищ, до виникнення яких істотно прислужився Ґ.Гауптман. Його драма стала витвором нової художньої метамови, а одним з її концептуальних штрихів - взаємопроникнення та взаємопереплетення різних жанрів і стилів. У цьому вбачаємо логічний наслідок схильності автора драми "Ткачі" до пошуку експериментальних ходів, його бажання якнайширше використати можливості жанру та стилю. Творчі змагання драматурга тісно пов'язані з культурно-історичною ситуацією доби, специфікою її літературного розвитку. Факторам, що формували обличчя тогочасної літератури та драматичного мистецтва, приділено серйозної уваги в працях О.Бабишкіна [1], Я.Білоштана [2], Р. Голода [9], Р.Гром'яка [11], В.Гуменюка [13; 14], І.Денисюка [16], В.Матвіїшина [28], М.Моклиці [29], В.Панченка [34; 35], М.Ткачука [43], П.Кнапіка [210], Б.Деррламма [92], Г.Енґерта [98], В.Коха [147].
Інноваційний характер Гауптманової драми для німецької літератури виявляється в тому, що вона спричинила істотне розширення жанрових меж. Широкий діапазон новацій зримо проступає передусім номінативно. Нових ознак у творчості драматурга набувають основні драматичні види - драма, трагедія, комедія. Звідси - варіаційні моделі назв і як наслідок - розмитість традиційних жанрових рамок.
У новітніх модифікаціях драматичних жанрів, які не відповідають критеріям усталених формулювань, закладена своєрідність жанрово-композиційних форм, образна палітра творів Ґ.Гауптмана. Самобутність його драми проявляється в оригінальності жанрових дефініцій. "Перед сходом сонця" драматург назвав "соціальною драмою", "Свято перепросин" - "сімейною катастрофою", "Ткачів" - "п'єсою з сорокових років", "Боброву шубу" - "злодійською комедією", "Флоріана Ґайєра" - "трагедією селянської війни", "Пацюків" - "берлінською трагікомедією", "А Піппа танцює!" - "казкою склозаводу". Специфіка цих номінацій відбиває вектор руху західноєвропейської драми кінця ХІХ - початку ХХ століття до оновлення стандартних жанрів. Типологічна структура кожного з названих жанрів уперше введена у вжиток Ґ.Гауптманом.
Жанрові новації Ґ.Гауптмана виявляються в позначенні його драматургійного первістка. Митець назвав п'єсу "Перед сходом сонця" соціальною драмою. Оригінальність дефініції зумовлена жанровим синкретизмом, що містить поряд з соціальною драмою сімейно-побутову трагедію.
З одного боку, сюжетна лінія п'єси підпадає під визначення Е.Дозенгаймера: "Під соціальною драмою ми розуміємо драму, чиє певне соціальне підґрунтя - передумова для сюжету та змісту, чиї характери та дія постають з необхідністю з цього соціального підґрунтя" [цит. за: 163, 50]. З іншого боку, попри те, що у творі порушені важливі питання суспільного життя, головний предмет зображення сюжетної канви - сімейне життя родини Краузе. Тут предметним є спостереження Е.Гільшера. Дослідник, вбачаючи в п'єсах "Перед сходом сонця", "Свято перепросин" і "Самотні" вплив Г.Ібсена, називає їх сімейними трагедіями. "Безперечно, - стверджує автор об'ємної праці про життя та творчість автора драми "Ткачі", - він (Гауптман. - В.В.) вивчав тут техніку аналітичної драми та використовував окремі мотиви та характери норвежця для своїх сімейних трагедій" [129, 106].
У драмі "Перед сходом сонця" констатуємо дифузію двох жанрово-структурних компонентів - соціальної драми та сімейної трагедії. Сумісність двох жанрових різновидів в одному творі можлива завдяки балансуванню на межі між суспільною та побутовою значущістю його змістової організації. У п'єсі соціальний фактор виявляється в зображенні увиразненого натуралістами середовища, виразником якого тут є родина Краузе. Важливим аргументом для підтвердження міркування служать спостереження Р.Міттлера. Дослідник, окреслюючи проблематику соціальної драми взаєминами окремої людини та суспільства, констатує її центральну тезу: "індивід визначається у своїх вчинках, навіть в усіх своїх сукупних життєвих проявах суспільством, яке стосовно нього конкретизується в середовищі" [163, 57].
У драмі "Перед сходом сонця" заслуговують на увагу два аспекти. По-перше, важливим сюжетним компонентом її змістової організації є суспільні взаємини. Стосунки батьки - діти тематизуються, з одного боку, як вічно людська проблема зміни поколінь, а з іншого - у відповідній соціальній конкретиці. Виразники нових поглядів Альфред Лот і Гелене Краузе знаменують нову ґенерацію, яка прокладає собі дорогу шляхом зіткнень з представниками застарілих поглядів. По-друге, між суспільними обставинами, що є підґрунтям сюжету, змісту, характерів і дії, зображених у драмі, існує доцільне співвідношення для умовної проекції на особливості німецького суспільства кінця ХІХ століття.
П'єса "Перед сходом сонця" - це своєрідний місток, що полегшує розуміння жанрового сплаву наступних творів Ґ.Гауптмана. Їх різновекторний характер відбиває жанрове окреслення п'єси "Ткачі". Багатовимірність його вираження ілюструє виклад В.Гайзе. Жанрове диференціювання драми дослідник закономірно обґрунтовував правдивістю драматурга в історичних подіях. Заслуговує уваги його твердження, що "Ткачі" - "класична історична драма натуралізму", бо "як такі вони взагалі позначають вершину історичної драми" [122, 24]. Вагомість міркування зумовлена тим, що розповідь про минулі події має проекцію на добу, у яку припало творити художнику слова. Актуалізація повстання 1844 року відбувається завдяки синестезійній функції страждань бідних людей та їхнього духовного розкріпачення. Історизм п'єси має подвійний вектор. Він визначається тлом подій, їхньою масштабністю та історичною вагою, глобальністю проблематики, а також авторським розумінням історичного перебігу як синхронно-діахронного руху. Оригінальна жанрова структура твору, в основі якої спільна вісь - історіософське осмислення визвольних устремлінь пригноблених людей, дозволяє простежити цикл історичного поступу у поєднанні двох різнорідних семіотичних