Ви є тут

Морфофункціональні зміни печінки тварин за дії іонізуючого випромінювання і солей важких металів (анатомо-експериментальне дослідження)

Автор: 
Захлєбаєва Вікторія Валеріївна
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2007
Артикул:
0407U002026
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ

За сучасної екологічної ситуації в Україні поряд із забрудненням значних територій радіонуклідами внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС відбувається забруднення довкілля сполуками важких металів. Проведені в 1989-1992 роках Новомосковські експедиції виявили у Середино-Будському, Шосткинському та Ямпільському районах Сумської області підвищення радіаційного фону на 15-20% і збільшення гранично-допустимої концентрації міді, цинку, марганцю, свинцю та хрому на 160-180% [52]. Накопичення важких металів у організмі створює безпосередній ризик для здоров'я. Крім того, факторами ризику багатьох екологічно залежних хвороб є тривала дія іонізуючої радіації, а також її поєднана дія з найбільш поширеними хімічними забруднювачами [86]. Чутливість і реакція клітин організму людини і вищих тварин на дію випромінювання і хімічних сполук важких металів у більшості випадків однотипова. Це має істотне значення для інтерпретації результатів експериментальних досліджень [221].
Дослідження з порівняльної морфології печінки виявили багато спільного у будові цього органу в людини та вищих хребетних. Гістологічний аналіз паренхіми печінки показав, що за багатьма параметрами гепатоцити людини і щурів принципово не відрізняються [160].
Враховуючи це, ми провели дослідження на 220 білих безпорідних щурах-самцях 3-місячного віку, масою 150-200 г, що знаходилися в стаціонарних умовах віварію. На тваринах моделювалася дія зазначених у табл. 2.1 екологічних чинників. Досліди проводилися відповідно до "Правил проведения работ с использованием экспериментальных животных" [69].
Тварин вводили в експеримент після ретельного огляду, враховуючи стан шерстяного покриву та поведінку.
Розподіл тварин на групи відповідно до завдань дослідження поданий у табл. 2.1.
У залежності від виду експерименту тварини були поділені на 5 серій. Опромінювання здійснювалося на установці "Rocus" (енергія квантів - 1,25 МеВ, потужність експозиційної дози - 60 Р/хв) ?-промінями.
Таблиця 2.1
Розподіл тварин за серіями та групами дослідження
І серіяІІ серіяІІІ серіяІV серіяV серіяR1+R2+R3+R3+КС3+КR3+С3+КІнтактні тварини
(вік, міс.)R1R2R3
С1
С2
С3
С1
С2
С3
С1
С2
С3
С1
С2
С33 міс.4 міс.5 міс.6 міс.nnnnnnnnnnnnnnnnnnnnnn10101010101010101010101010101010101010101010
Перша серія (30 щурів) поділена на 3 групи. Тварини першої групи (R1) отримали одноразово загальне опромінення в дозі 0,1 Гр. Друга група щурів (R2) опромінювалася двічі дозою 0,1 Гр з інтервалом у тиждень і отримала загальну кількість опромінення 0,2 Гр. Третя група тварин (R3) опромінювалася тричі і отримала загалом 0,3 Гр.
Друга серія (30 щурів) підлягала навантаженню солями важких металів. Дози металів відповідали даним Новомосковської експедиції [64]: міді (CuSO4x5H2O) - 1 мг/л, свинцю (Pb(CH3COO)2) - 0,1 мг/л, цинку (ZnSO4x7H2O) - 5 мг/л, хрому (K2Cr2O7) - 0,1 мг/л, марганцю (MnSO4x5H2O) - 0,1 мг/л. Перша група тварин цієї серії (С1) одержували вільно з питною водою солі важких металів протягом місяця, друга група (С2) - протягом 2-х місяців і третя група (С3) - протягом 3-х місяців.
На третій серії (90 щурів) досліджувався сумісний вплив загального іонізуючого опромінення і солей важких металів у дозах і термінах, зазначених у І і ІІ серіях експерименту.
Поширення радіаційного та хімічного ураження печінки диктує необхідність пошуку ефективних методів лікування радіаційних і токсичних гепатитів. Серед великої кількості гепатопротекторів найбільш ефективними є препарати, що активізують метаболізм гепатотоксичних речовин і антиоксидантні ферментні системи. Цим вимогам відповідають природні і синтетичні оксиданти. В основі пошкодження печінкових клітин за дії радіації і ксенобіотиків лежать механізми ПОЛ. Тому для корекції негативних наслідків цих екологічних чинників необхідне застосування антиоксидантів. Мексидол має широкий спектр біологічної дії, що дозволяє йому впливати на важливі механізми регуляції функціональної і метаболічної активності печінкових клітин [109, 140]. Мексидол відноситься до синтетичних водорозчинних оксидантів із класу 3-оксипиридинів (3-ОП). Він має виражені антиоксидантні та цитопротекторні властивості. Мексидол тісно зв'язується з мембраною ендоплазматичного ретикулуму мозку і печінки, інтенсивно метаболізується з утворенням глюкуронокон'югованого метаболіту, а також попереджує зниження активності антиоксидантної системи, гальмує розвиток синдрому пероксидації, сприяє гальмуванню гіперхолістеринемії і сприяє гіполіпідемічній дії [140].
У четвертій серії (30 щурів) вивчалася можливість корекції морфофункціональних змін у печінці тварин мексидолом, який вводили внутрішньоочеревинно в дозі 50 мг/кг протягом тижня. Щури піддавалися впливам:
а) R3+K - опромінення у сумарній дозі 0,3 Гр (у середині кожного місяця по одному сеансу в дозі 0,1 Гр) після попереднього введення коректора,
б) С3+К - споживання солей важких металів протягом 3 місяців на фоні мексидолу,
в) R3+C3+K - сумісний вплив опромінення в дозі 0,3 Гр і споживання солей важких металів протягом 3 місяців і мексидолу.
П'ята серія (40 щурів) контрольна. Її склали інтактні щури, поділені на 4 групи (3, 4, 5 і 6 місяців) по 10 тварин у кожній, що відповідало віку експериментальних тварин на момент закінчення експерименту.
Після закінчення досліду група експериментальних і контрольних тварин забивалася під ефірним наркозом шляхом декапітації. Попередньо проводилося їхнє зважування. На дослідження забиралася печінка.
Використані наступні методики:
1. Визначення відносної маси печінки. Після зважування печінки вираховувалася відносна маса органу на 100 г маси тіла за формулою:
Мп х 100
Мвідн. =
Мт
де Мвідн. - відносна маса печінки,