РОЗДІЛ 2. Досвід організації соціально-педагогічної діяльності в позашкільних закладах України (20-80-ті рр. ХХ ст.)
952.1. Основні напрями організації соціально-педагогічної діяльності в позашкільних закладах України
952.2. Форми та методи соціально-педагогічної діяльності в гуртках та клубах
1112.3. Творче використання соціально-педагогічних ідей минулого в сучасних умовах розвитку української держави
146Висновки до 2 розділу154ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ159СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ163ДОДАТКИ193
ВСТУП
Процес соціальних, політичних та економічних зрушень у сучасному суспільстві супроводжується глибокими кризовими явищами (падінням ролі сім'ї, відсутністю тісної співпраці сім'ї і школи, зростанням бездоглядності, пияцтва, наркоманії, правопорушень у молодіжному середовищі), що актуалізує соціально-педагогічну діяльність і необхідність підтримки людини з боку держави та суспільства.
На державному рівні велику роль в ефективній організації соціально-педагогічної діяльності серед сучасної молоді відіграють Декларація "Про загальні засади державної молодіжної політики в Україні" (1992), Закон "Про соціальну роботу з дітьми та молоддю".
Виходячи з аналізу нормативних документів та науково-педагогічних джерел, соціально-педагогічна діяльність, охоплюючи всі ланки життєдіяльності суспільства, є багатоаспектною і не може обмежуватися тільки школою. Тож, однією з найбільш актуальних проблем сьогодення постає створення сприятливого середовища для виховання особистості, формування й розвитку її інтересів, вироблення вмінь та навичок підлітка в закладах позашкільного типу. Тенденції розвитку соціально-педагогічної роботи в позашкільних установах знайшли відображення в положеннях "Національної доктрини розвитку освіти України у ХХІ столітті", де зазначається, що позашкільне виховання, яке реалізується через діяльність спеціальних закладів, покликане сприяти "розвитку здібностей, талантів та обдарувань дітей і молоді, задоволенню їхніх інтересів і запитів". Позашкільна діяльність є невід'ємною частиною соціально-педагогічної роботи, а позашкільні заклади - одним із складників соціально-педагогічної системи.
За багаторічну історію соціально-педагогічна теорія та практика накопичила, теоретично осмислила та систематизувала цінний соціально-педагогічний досвід, що становить підґрунтя для визначення перспектив його творчого впровадження в сучасних умовах, зокрема з організації роботи соціального педагога в позашкільних установах.
Аналіз науково-педагогічної літератури засвідчує, що проблеми змісту соціально-педагогічної діяльності з різними категоріями дитячого населення висвітлювали М. Барахтян, О. Безпалько, О. Вакуленко, З. Зайцева, І. Звєрєва, Г. Лактіонова, А. Малько, Л. Марченко, Ю. Нагорний, Н. Нарожня, В. Оржехівська, В. Орлов, В. Сидоров, С. Толстоухова, І. Трубавіна, Л. Штефан та інші дослідники.
Розробкою теоретичних засад позашкільної та позакласної виховної роботи займалися Л. Балясна, В. Берека, І. Вінниченко, Л. Вовк, О. Киричук, Б. Кобзар, М. Коваль, Н. Ничкало, Г. Пустовіт, К. Сокольніков, Ю. Столяров, В. Сухомлинський, О. Сухомлинська, Т. Сущенко, Г. Троцко, Н. Харінко та інші.
Питання визначення мети, завдань, форм та методів позашкільного навчання й виховання на сучасному етапі порушують такі українські дослідники, як: А. Алексюк, О. Бєляєв, Л. Ваховський, С. Гончаренко, Л. Нечепоренко, В. Паламарчук, Ю. Паліщук, О. Савченко, С. Савченко, М. Ярмаченко.
Розкриттю змісту провідних понять, науково-теоретичних основ позашкільного виховання та основних функцій позашкільних закладів присвячені дисертації В. Береки (2001), С. Букрєєвої (1981), О. Глух (1975).
Проведений аналіз свідчить про те, що питання організації соціально-педагогічної діяльності в позашкільних закладах України в історичній ретроспективі не були предметом спеціального цілісного вивчення.
Актуальність і недостатня розробленість проблеми, доцільність використання досвіду минулого, а також відсутність історико-педагогічних досліджень, які б відображали еволюцію соціально-педагогічної діяльності в позашкільних установах, зумовили вибір теми дисертаційного дослідження "Організація соціально-педагогічної діяльності в позашкільних закладах України (20-80 рр. ХХ ст.)".
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана згідно з темами науково-дослідної роботи кафедри історії педагогіки та порівняльної педагогіки ("Підготовка викладацьких кадрів для середньої та вищої школи в науково-педагогічній спадщині вітчизняних і зарубіжних педагогів, діячів освіти й культури ХІХ - початку ХХ століття") та кафедри соціальної педагогіки ("Розробка теоретико-методологічних та методичних основ соціальної педагогіки") Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди.
Тема дисертаційного дослідження затверджена Вченою радою Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди (протокол №7 від 19.12.2003 р.) й узгоджена в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології АПН України (протокол № 6 від 14.06.2005 р.).
Об'єкт дослідження - соціально-педагогічна діяльність (20-80-ті рр. ХХ ст.).
Предмет дослідження - теорія та практика організації соціально-педагогічної діяльності в позашкільних закладах України досліджуваного періоду.
Мета дослідження полягає в систематизації теоретичних ідей та узагальненні досвіду діяльності соціального педагога в позашкільних закладах 20-80-х рр. ХХ ст., окресленні перспектив використання набутих здобутків у сучасних умовах.
Відповідно до мети були визначені завдання дослідження:
1. Проаналізувати теоретичні основи соціально-педагогічної діяльності в позашкільних установах.
2. Науково обґрунтувати етапи й визначити особливості організації соціально-педагогічної діяльності в позашкільних закладах Україн