Розділ 2. Основні тенденції розвитку самоосвіти учнів в історії вітчизняної педагогіки (кінець ХІХ - початок ХХ століть)2.1. Розвиток ідей про самоосвіту школярів у вітчизняній педагогіці у 60-70 роках ХІХ століття................................................................................
702.1.1. Народні читання як нове джерело самоосвіти ...................................712.1.2. Самоосвітня діяльність учнів середніх навчальних закладів ...........742.1.3. Проблеми освіти й самоосвітньої діяльності у пресі ........................762.1.4. Тенденції розвитку самоосвіти учнів у творах видатних педагогів та громадських діячів .....................................................................................
802.2. Проблеми самоосвіти учнівської молоді у вітчизняній педагогіці у 80-90 роках ХІХ століття................................................................................
932.2.1. Діяльність недільних шкіл ...................................................................942.2.2. Розвиток народних читань, видавничої справи та поширення мережі народних бібліотек .............................................................................
962.2.3. Роль громадських організацій та просвітницьких товариств у розвитку ідей про самоосвіту ........................................................................
1012.2.4. Самоосвітній учнівський рух ...............................................................1072.2.5. Роль педагогічної преси у висвітленні проблем освіти та самоосвіти ........................................................................................................
1092.2.6. Проблеми самоосвіти учнівської молоді у науковій спадщині видатних представників української педагогічної думки у 80-90 роках ХІХ століття ....................................................................................................
1172.3. Місце самоосвіти учнів у суспільно-політичному і освітньому просторі початку ХХ століття .......................................................................
1422.3.1. Діяльність початкових і земських шкіл ..............................................1452.3.2. Молодіжний рух за поліпшення гімназійної освіти та роль просвітніх організацій у національно орієнтованому компоненті освіти ................................................................................................................
1502.3.3. Проблеми освіти і самоосвіти в україномовній пресі .......................1522.3.4. Відродження національної школи у добу Центральної Ради, Гетьманщини та Української Народної Республіки ....................................
1572.3.5. Ідеї самоосвіти у науковій спадщині передових діячів української культури і освіти .............................................................................................
159Висновки до розділу 2 ....................................................................................180Загальні висновки ........................................................................................183Список використаних джерел ....................................................................186Додатки ...........................................................................................................221
ВСТУП
Актуальність дослідження. Вирішення проблеми самоосвіти і залучення учнівської молоді до неї є важливим завданням навчання і виховання підростаючого покоління.
Наприкінці 90-х років ХХ ст. Європейський союз приступив до створення органів, які координують обмін викладачів і студентів з урахуванням ринкових освітніх потреб. Одним із важливих документів є угода про розширення загального простору вищої освіти, що була прийнята 19 червня 1999 р. і дістала назву "Болонський процес" [116; 329]. На сучасному етапі розбудови України як суверенної та демократичної держави визначився її стратегічний курс на інтеграцію до Європейського Союзу, основними напрямами якої є впровадження європейських норм і стандартів в освіті, науці і техніці. "Необхідність підтримання високої конкурентоспроможності на динамічному ринку праці вимагає також прищеплення прагнення і навичок до самонавчання, самовиховання і самовдосконалення протягом усього трудового життя [266, с. 102]". Для забезпечення неперервної освіти необхідне виконання таких умов, як уміння самостійно вчитися, мати відповідну мотивацію та умови для навчання. Неперервна освіта - це діяльність особистості, спрямована на систематичне поновлення знань, пов'язана з удосконаленням професійної підготовки спеціаліста, задоволенням зростаючих духовних потреб людини. Така освіта забезпечується як у навчальних закладах, так і шляхом самоосвіти [367].
Тим більше, що кінець ХХ - початок ХХІ століття знаменують собою період кардинальних перетворень в українському суспільстві. Ці перетворення торкнулися самих витоків педагогіки, стали поштовхом до розвитку інноваційних технологій. Знаннєва парадигма змінилася загальною гуманістичною спрямованістю освіти, звертанням до загальнолюдських цінностей, головною з яких виступає особистість у всій різноманітності її проявів. Розвиток і саморозвиток особистості - ось та проблема, яка визначає пріоритети сучасних педагогічних досліджень. Пошуки рішення проблеми відбуваються у різноманітних сферах - від проведення глибоких досліджень у галузі теорії до розробки сучасних особистісно-орієнтовних технологій навчання і виховання.
Реальний процес розбудови незалежної української держави передбачає значне розширення сфери прикладання інтелектуальних зусиль громадян, об'єктивно вимагає постійного поповнення знань, самостійного творчого їх використання. Державна національна програма "Освіта" (Україна ХХІ століття) як пріоритетне висуває завдання "створення життєздатної системи навчання та виховання для досягнення високих освітніх рівнів, забезпечення можливостей постійного самовдо