РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Обсяг і методи дослідження
Для вирішення поставлених завдань були обстежені 120 хворих на коксартроз, які знаходяться на різних етапах відновлвального лікування. Клініко-лабораторні дослідження проводились на базі міської клінічної лікарні №9 ім. проф. О. І. Мінакова.
Значний прогрес у розумінні патофізіології та еволюції коксартрозу привів не тільки до поліпшення діагностики захворювання, але і до переоцінки методології і метрології проведення клінічних досліджень при артрозі кульшових суглобів з урахуванням параметрів доказової медицини. Клінічна метрологія артроза затруднена. Це пов'язано з цілим рядом факторів (Bellamy N.,1997): нерідко безсімптомністю хвороби, дісоціацією між рентгенологічною картиною та клінічною маніфестацією, частою невідповідністю даних артроскопії та рентгенографії уражених суглобів [1, 269, 270, 271].
Різні ревматологічні і неревматологічні організації, наприклад, EULAR (European League Against Rheumatism), FDA (Food and Drug Administration), SADOA (Slow Acting Drug in Osteoarthritis), ORS (Osteoarthritis Research Society) опублікували рекомендації з дизайну клінічних досліджень артрозу (коксартрозу) [272, 273, 274, 275, 276].
В даний час найбільш широке поширення одержали рекомендації OMERACT III (Outcome Measures in Arthritis Clinical Trials) і ORS (Osteoarthritis Research Society) [277]. Рекомендації з дизайну клінічних досліджень артроза містять у собі такі критерії як альгофункціональний індекс (WОMAC або Лекена) [278, 279, 280, 281], оцінка болю по візуально-аналоговій шкалі (ВАШ), болючість при пальпації, зменшення рухливості суглоба, споживання анальгетиків або НПЗП, число загострень за визначений період, загальна оцінка ефективності лікування хворим, загальна оцінка ефективності лікування дослідником, якість життя [1, 269, 270, 271].
Діагноз коксартрозу встановлювали на основі уніфікованих діагностичних критеріїв, розроблених Інститутом ревматології АМН СРСР [268] з використанням набору ознак, рекомендованих Нью-Йоркським симпозіумом з популяційних досліджень ревматичних хвороб. Інформаційна вагомість кожної ознаки вимірювалась в умовних одиницях:
1. Біль у суглобах, що виникає в кінці дня або в першій половині
ночі - 1 ум. од.
2. Біль у суглобах після механічного навантаження - 2 ум. од.
3. Деформація суглобів за рахунок виростів, включаючи вузлики
Гебердена - 4 ум. од.
4. Рентгенологічні ознаки звуження суглобової щілини - 2 ум. од.
5. Остеосклероз субхондральної кістки - 3 ум. од.
6. Остеофітоз - 6 ум. од.
Для виконання роботи були вибрані хворі з беззаперечним діагнозом
артрозу, сума критеріїв у яких складала мінімум 8 умовних одиниць.
Рентгенологічну стадію артроза визначали за класифікацією Келлгрена і Лоуренса (J. Kellgren, J. Lawrence), удосконаленої М. Lequesne у 1982 р., заснованої на визначині ступеня виразності звуження суглобової щілини, субхондрального остеосклерозу і величини крайових кісткових розростань (остеофітів), виділяються 4 стадії [1, 269, 270, 271].
Стадії артроза (по Kellgren J. і Lawrence J.)
0 - Відсутність рентгенологічних ознак
І - Сумнівна
ІІ - Мінімальна
ІІІ - Середня
IV - Виражена
Артроз кульшового суглоба (коксартроз)
I стадія - не завжди існує звужение суглобової щілини, можливо невеликі кісткові розростання по краях суглобової западини;
II стадія - звуження щілини в її нижній частині, склероз субхондральної кістки, початкові явища остеофітоза, островки осифікації суглобового хряща, крайові кісткові розростання навколо суглобової впадини і суглобової головки (крапкові кальцифікати в області зовнішнього краю вертлужної западини).
III стадія - значне звуження суглобової щілини, формування різної форми і розмірів остеофітів по краях суглобових поверхонь вертлужної западини, виражене склерозування субхондральної кістки, кистовидні порожнини, значні кінцеві кісткові розростання як в області суглобової западини, так і суглобової головки;
IV стадія - різке звуження суглобової щілини, зменшення в обсязі суглобової поверхні головки стегнової кістки, великі остеофіти на внутрішньому краї вертлужної западини і на периферії головки стегнової кістки, значна деформація западини, сплющення епіфізів, суглобові "миші", остеопороз.
Найчастіше для оцінки больового синдрому у хворих на коксартроз використовують візуально-аналогову шкалу болю (ВАШ Хаскисона) і шкалу Лікерта. Результати численних досліджень продемонстрували їх високу інформативність [1, 269, 270, 276, 277]. Візуальна шкала болю являє собою вертикальну або горизонтальну пряму довжиною 10 см (0 см - немає болю, 10 см - максимально виражений біль). Так як біль є суб'єктивним симптомом, її виразність на відповідній шкалі пацієнт відзначає сам.
Вираженість суглобового синдрому оцінювали за наявністю та вираженістю симптомів, як біль у стані спокою, при активних та пасивних рухах у суглобі, болючість при пальпації, зміна шкіри над суглобами, припухлість, деформація, хрускіт та крепітація.
Вираженість больового синдрому визначали за візуально-аналоговою шкалою болю на основі 10-бальної системи при умові, що 0 означає відсутність болю, 10 - нестерпний біль.
Припухлість суглобів, обумовлену змінами периартикулярних тканин та накопиченням ексудату в порожнині суглобу, визначали порівняльними вимірами кружності ураженого та здорового суглобів і виражали запальним індексом в балах:
0 - відсутність припухлості;
1 - незначне збільшення об'єму суглоба на 1-2 см;
2 - помірне збільшення об'єму суглоба на 2-4 см;
3 - виражена припухлість, збільшення об'єму суглоба на 4 і більше см.
Функціональні порушення в суглобах оцінювали шляхом вимірювання амплітуди рухів у суглобах методом гоніометрії. Виміри здійснювали за нейтрально-нульовим методом В.В