РОЗДІЛ 2
МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕНЬ,
ОБСЯГ ВИКОНАНИХ РОБІТ
2.1. Методика досліджень
Типологічну структуру сучасної формації дубових лісів вивчали шляхом аналізу
матеріалів лісовпорядкування (1997 – 1998 рр.), а також обстеження насаджень у
натурі. При цьому в розрізі типів лісу, які виявлені в Передкарпатті, визначали
представництво дубів звичайного та скельного в складі існуючих деревостанів.
Для виконання поставленого завдання використано фондові матеріали лабораторії
лісопоновлення, селекції і насінництва та інших структурних підрозділів
УкрНДІгірліс за останні 20 – 30 років, відомчі матеріали лісогосподарських
підприємств, статистичні дані та публікації.
Отримані дані дали змогу уявити реальну картину нинішнього стану дубових лісів
в регіоні, визначити частку дубів звичайного та скельного в складах існуючих
деревостанів, спрогнозувати очікувані напрямки змін породного складу лісостанів
в дубових типах лісу, а також обґрунтувати потенційні та реальні можливості для
розширення площ дубових лісів у Передкарпатті.
Особливості ходу процесів природного поновлення вивчали в розрізі окремих типів
лісорослинних умов, типів лісу і деревостанів при їх різній повноті, з
урахуванням інших лісівничих показників. Стан природного поновлення оцінювали
згідно з вимогами діючої “Інструкції з проектування, технічного приймання,
обліку та оцінки якості лісокультурних об’єктів” [98]. При цьому вивчали
кількість та якість життєздатного підросту, порослі й самосіву головних і
цінних супутніх лісоутворювальних порід. Облік природного поновлення проводився
за загальновизнаною методикою [166]. Облікові площадки, переважно, розміром 2х2
м в кількості 25 – 30 штук на 1 га
через 10 м закладали рівномірно на площі, за діагональними ходами. Методом
суцільного обліку на них визначали кількість життєздатних дерев головних і
супутніх порід. До самосіву зараховували молоде покоління лісу у віці одного
року, а всі старші рослини висотою до 2,5 м обліковували як підріст. Останній,
своєю чергою, залежно від висоти підрозділяли на категорії до 0,5 м (дрібний);
0,6 – 1,5 м (середній) і 1,6 – 2,5 м (великий). Рівномірність розміщення
самосіву і підросту (зустрічність) на пробних площах визначали за відношенням
кількості облікових площадок із наявністю головної породи до загальної
кількості закладених площадок. При зустрічності підросту понад 80% його вважали
рівномірно розміщеним на площі; 61 – 80% відносно рівномірним; 40 – 60% –
нерівномірним і менше 40% – груповим.
Крім облікових робіт з визначення кількісного і якісного складу природного
поновлення, на кожній пробній площі проводили лісівничо-таксаційний опис
материнського насадження і трав’яного покриву. Дослідження структури трав’яного
покриву на зрубах і під наметом лісу, тенденції його динаміки проведено
маршрутними і стаціонарними методами. Облік трав’яного покриву (проективне
вкриття кожного виду) визначали на облікових площадках 1х1 м, розміщених на
трансектах у кількості 50 шт. Латинські назви видів рослин наведені за
“Визначником рослин Українських Карпат” [27]. З метою вивчення результативності
застосовуваних заходів сприяння природному відновленню дуба виконано аналіз
запроектованих лісовпорядкуванням обсягів лісовідновних робіт у регіоні і
вивчено ефективність проведених заходів сприяння. Для цього використано
відомчі матеріали та дані проведених натурних обстежень найбільш характерних
ділянок. Оцінку стану молодого покоління лісу проведено згідно з технічним
прийманням робіт зі створення лісових культур і природного поновлення
“Інструкції з проектування, технічного приймання, обліку та оцінки якості
лісокультурних об’єктів” [98]. Головною породою вважали ту, на яку ведеться
господарство, або породу, наявність якої не призведе до зміни структури
корінних деревостанів.
Стаціонарне вивчення особливостей і динаміки формування природного поновлення
на свіжих зрубах у вологих ялицевих дібровах з участю граба і бука проведено на
двох спеціально закладених дослідних ділянках в Івано-Франківській і Львівській
областях. Протягом 1996 – 1999 і 2004 рр. на цих об'єктах виконували
спостереження й обліки (на постійних облікових площадках, зафіксованих у
натурі) кількісного і якісного складів та біометричних показників усього
наявного самосіву і підросту. В 1997 році на кожному із стаціонарів додатково
зафіксовано 8 – 10 нових площадок розміром 2 х 2 м, на яких були створені
оптимальні умови для росту дуба (вилучено всю небажану деревно-чагарникову
рослинність і обмежено ріст трав'яної рослинності).
Забезпеченість свіжих зрубів самосівом і підростом деревних порід вивчено за
типами лісу, що переважали. Цьому передував збір інформації стосовно
таксаційних показників материнських деревостанів, способів і часу проведення
рубок головного користування.
Методика обліку кількісного і якісного стану природного поновлення на зрубах і
під наметом лісу аналогічна.
Вивчення сучасної практики створення суцільних дубових культур проведено у всіх
адміністративних областях регіону в розрізі основних груп типів лісу. В кожній
з областей було вибрано по 3 – 4 базових лісгоспи, в яких проаналізовано
відомчу інформацію за останні 5 років щодо обсягів, складів, схем змішування і
розміщення порід і технологій лісовідновних робіт. У польових умовах на
найбільш типових ділянках визначали ефективність вибраного типу лісових культур
і технологій їх створення й вирощування. З цією метою використовували
загальноприйняту методику досліджень В. В. Огієвського і А.А. Хірова [151].
Стан і ріст культур до їх переведення в покриту лісом площу оцінювали згідно з
чинною інструкцією [98].
- Київ+380960830922