РОЗДІЛ 2
ОБ’ЄКТИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ
2.1. Об’єкти досліджень
Вивчення впливу антропогенних чинників на лісові насадження проводили на
постійних (ППП) і тимчасових (ТПП) пробних площах. Для вивчення аеротехногенних
змін лісостанів у полі дії забруднення РВАТ «Азот» використано мережу ППП (25
шт.), закладену лабораторією екології УкрНДІЛГА ще у 1982–1987 рр., і які
складали три екологічні ряди за рівнем техногенного навантаження та розташовані
на різній відстані (від 4 до 25 км) від джерела забруднення. На момент
закладання ППП це були 40–50-ти річні деревостани, що ростуть у багатих
сугрудових умовах, і мають високу продуктивність (Iа та Iб класи бонітету).
Ґрунти дерново-підзолисті. Тип лісу – свіжий складний субір.
Вплив комплексу негативних чинників на ліси техногенної зони РВАТ
«Волиньцемент» вивчали в різних за складом техногенно порушених дубових,
ялинових, соснових і кленово-осикових насадженнях. Ґрунти сірі лісові. Тип лісу
– свіжа грабова діброва.
Вивчення лісових культур у зоні РВАТ «Азот» проведено на 5 тимчасових пробних
площах. Ґрунти дерново-підзолисті. Тип лісу – свіжий складний субір.
Рекреагенні зміни дубово-соснових лісів зеленої зони м. Рівне досліджено на 6
ППП в урочищі Бичаль, яке розташоване на відстані понад 20 км від РВАТ «Азот»
та РВАТ «Волиньцемент» і в якому вплив забруднення був відсутній. Ці ППП
формують екологічний ряд за ступенем рекреаційного навантаження. Грунти
дерново-підзолисті. Тип лісу – свіжий складний субір (С2).
2.2. Методи досліджень
Антропотехногенну трансформацію лісів зеленої зони м. Рівне вивчали на основі
комплексної оцінки стану різних компонентів лісових екосистем [187] з
використанням загальноприйнятих у лісознавстві, лісовій таксації,
дендрохронології, геоботаніці та ґрунтознавстві методик.
Структуру лісового фонду (розподіл лісів за категоріями земель, віком,
повнотою, бонітетом, запасом тощо) проаналізовано у часі – за період 1959–2000
рр., у просторі – модельних лісництв у межах ДП «Клеванське ЛГ» та «Рівненське
ЛГ», які подібні за умовами, але відрізняються за ступенем аеротехногенного
навантаження.
При виявленні ролі основних лімітуючих чинників у розвитку лісів зеленої зони
м. Рівне, поряд із статистичними і фондовими відомчими матеріалами щодо
характеристики забруднення атмосфери, враховували обсяг санітарних рубок з
розподілом за діючими негативними чинниками і розподіл лісових земель за
ступенем рекреаційної дигресії тощо.
Проби снігу відбирали у період наявності максимального вологозапасу [188].
Хімічний аналіз снігу здійснювали відповідно до «Руководства по контролю...»
[189].
При вивченні аеротехногенної трансформації ґрунтів використано методичні
підходи Л.А. Гришиної та інших [190] до організації і проведення ґрунтових
досліджень для екологічного моніторингу. На ППП, залежно від рельєфу ділянки,
закладали 1–2 ґрунтові профілі та 2–4 прикопки. Ґрунти вивчали за Д.В.
Воробйовим [191] і описували за Н.К. Крупським та іншими [192] з відбором
зразків з генетичних горизонтів та їх аналізом [193]. Хімічні властивості
ґрунтів вивчали за загальноприйнятими у ґрунтознавстві методиками [193, 194] з
визначенням: рН водної та сольової витяжок (потенціометричним методом);
обмінних K+, Na+, Ca2+, Mg2+; суми поглинених основ (за Каппеном-Гільковіцем);
вмісту доступних для рослин форм елементів живлення: аміачного азоту (реактивом
Несслера), нітратного (методом Грандваль-Ляжу), легкорозчинних фосфатів (Р2О5),
доступних форм калію (К2О) (в некарбонатних ґрунтах – за Чириковим, у
карбонатних – за Мачигіним); вмісту і запасів гумусу (за Тюріним), групового і
фракційного складу гумусу (за схемою Тюрина в модифікації Пономарьової,
Плотнікової) [195].
при дослідженні рекреаційного впливу за загальноприйнятими методиками [195–197]
у відібраних зразках ґрунту визначали твердість і об’ємну масу.
Вміст важких металів у ґрунті визначали рентген-флуоресцентним методом.
Результати аналізували за геохімічними показниками, що характеризують поширення
хімічних елементів у ландшафтах. Встановлювали коефіцієнт концентрації як
відношення вмісту елемента в досліджуваному об'єкті до його фонового вмісту.
Величину показника сумарного техногенного забруднення визначали як суму
перевищень вмісту металів над фоном [198].
Пробні площі закладали згідно з загальноприйнятими у лісівництві та лісовій
таксації методиками [191, 199, 200].
Оцінку рівня пошкодження та урахування стану окремих дерев і лісонасаджень у
цілому (табл. 2.1, 2.2) проводили за «Санітарними правилами в лісах України»
[201] з доповненнями для сосни звичайної [202].
Таблиця 2.1
Шкала значень індексів стану для визначення рівня пошкодження насаджень
Індекс стану
Стан насаджень
Ступінь пошкодження
1,0–1,5
Здорові
Відсутнє
1,6–2,5
Ослаблені
Слабе
2,6–3,5
Сильно ослаблені
Середнє
3,6–4,5
Всихаючі
Сильне
4,6–5,0
Загиблі
Дуже сильне
Індекс стану розраховували як середньозважений показник за формулою:
(2.1)
де:
Іс – індекс стану деревостану;
К1...К6 – категорія стану дерев;
n1...n6 – кількість дерев кожної категорії стану;
N – загальна кількість врахованих дерев (N = n1 + n2 +...+ n6).
Для мішаних і складних насаджень – за формулою:
(2.2)
де:
Na, nb,...,ni - кількість дерев різних порід однієї категорії стану;
решта позначень, як і в попередній формулі (2.1)
при дослідженні рекреаційного впливу на лісові екосистеми особливу увагу було
приділено фітоценозу. На видовому рівні особливо виділялася роль лісотвірних
видів, оскільки вони відіграють вирішальну роль у формуванні стійких лісових
екосистем.
Стадії рекреаційної дигресії визначали за «Нормативно-справочными материалами
для таксации ле
- Київ+380960830922