РОЗДІЛ 2
ЗАГАЛЬНЕ І ОСОБЛИВЕ В ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ З ПРОФЕСІЙНОГО ВДОСКОНАЛЕННЯ ТА КАР'ЄРНОГО РОЗВИТКУ
ПЕРСОНАЛУ В ЗАРУБІЖНИХ КРАЇНАХ
2.1. Метододологічні основи дослідження
Система методів дослідження в дисертації добиралась відповідно до загальних характеристик об'єкта і предмета дослідження та поставлених завдань.
Огляд літературних джерел з теми дисертації, зроблений у першому розділі дисертації, засвідчив, що діяльність органів державної влади з професійного розвитку державних службовців, як і сама державна служба, є різноманітною, національно-специфічною в залежності від країни й етапу її суспільного розвитку. Такі варіативні властивості може мати лише складноорганізована система. Адже прості, тривіальні утворення не виявляють модифікацій при збереженні загальної, якісної сутності, що визначається головним призначенням організованого цілого.
Отже, обрані методи дослідження первісно мають бути адекватними строкатості, здебільшого несхожості, комплексності, складності зазначеної роботи. Зокрема, за цих умов безсмисленно ставити за мету пошук єдиного найкращого варіанта, зразка такої роботи. Натомість необхідно вести пошук інваріантного, сутнісного в цій роботі, що в реальній практиці завуальовано, сховано за зовнішніми проявами варіативності, унікальності, неповторюваності, змінюваності.
Так само недоцільно механічно перебирати і розглядати всі підряд варіанти роботи, що досліджується, у загальносвітовому масштабі через велику кількість, як правило, неповторюваних, зразків її фактичної реалізації і ще більшої чисельності їх описів у літературних джерелах, які до того ж швидко застарівають (буквально через кілька років) із-за прогресуючихих змін у державному управлінні, державній службі, організації роботи з державно-управлінським персоналом. Перспективніше, ставити за мету опрацювання валідної репрезентативної вибірки найбільш актуальних моделей постановки даної роботи органів державної влади задля з'ясування типово-загального (необхідного і достатнього) в її системній організації, без чого ця робота буде неефективною, малопродуктивною, або взагалі не відбуватиметься. Віднайдення типового, загального, відкриває шлях до системного виявлення особливого, частинного, одиничного у тому чи іншому варіанті зразка світової практики.
У дисертації великий досвід, значна кількість даних конкретної практичної діяльності з професійного розвитку державних службовців у країнах світу, щонайперше Північної Америки, Європи (включаючи Україну), Східної Азії, використані як емпірична база для подальших теоретичних узагальнень і наукових висновків.
Для цього застосовано адекватну систему науково-дослідних методів. У роботі використано загальнонаукові та спеціальні, емпіричні та теоретичні, кількісні й якісні методи, зокрема: контентний, контекстний, статистичний, порівняльний, класифікаційний аналіз даних валідної вибірки літературних джерел, що відповідає комплексності проблеми та ступеню її наукового осмислення і практичного вирішення; дедукції, індукції, аналогії; синтезу та узагальнення; системний і діяльнісний підходи. За філософсько-методологічну основу взято матеріалістичну діалектику, яка евристична щодо взаємозв'язку результату і метода, взаємозумовленості метода та об'єкта, предмета дослідження, розглядає останні в розвитку, взаємозалежності його складових. Як правило, для реалізації мети та окремих завдань дослідження застосовувався комплекс наукових методів, що в цілому забезпечувало належну вірогідність отриманих результатів.
Насамперед постає питання теоретико-методологічного характеру про добір літературних джерел з розглядуваної проблематики професійного розвитку персоналу державної служби як емпіричної та теоретичної бази подальших наукових досліджень. Надзвичайна складність і багатоаспектність проблеми, її важливість та актуальність для державного управління, а відтак наявність великої чисельності (сотень і тисяч) відповідних досліджень та результатів, що виявляються, масштаб опрацювання (аналіз світового досвіду) зумовлюють необхідність ретельного добору адекватних інформаційних джерел, аби їх аналіз був валідним. Отже, постає питання вибірки таких джерел з величезної їх множини. Логічно у відборі керуватися наступними принципами, підходами, критеріями. По-перше, джерела повинні бути сучасними (переважно 2000-2006 рр., насамперед останніх двох-трьох років), дійсно новітніми по суті (тобто новими не тільки за роком видання, а й за проблемами, даними, результатами, представляти останні досягнення теорії і практики, відповдати сьогоденню а не вчорашньому дню). По-друге, їх авторами передовсім мають бути компетентні фахівці зі світовим визнанням, загальновідомі авторитетні фахові організації. По-третє, матеріали цих джерел повинні бути не просто оприлюднені, а мати певну фахову апробацію за участю широкого кола експертів. Таким вимогам, здебільшого задовольняють останні представницькі науково-комунікаційні заходи (форуми, конгреси, конференції) проблемного спрямування та ґрунтовні аналітичні й узагальнюючі колективно підготовлені матеріали (доповіді, звіти, огляди, рекомендації, комюніке тощо) з їх оперативним і всебічним висвітленням та поданням в електронно-цифровому форматі, зокрема вищевказані акції світової фахової спільноти [266; 283; 285; 290; 315]. Передовсім, такі літературні джерела, дають змогу концентровано і валідно репрезентувати сучасний досвід, фахові напрацювання, квінтесенцію з його осмислення стосовно заявленої проблематики, тобто багатоаспектно, всепросторово й одномоментно осягнути його.
Ще одне зауваження теоретико-методологічного характеру полягає в наступному. Вид діяльності державне управління є за своїм змістом так само людинорієнтованим, як і певні інші, що визначені їх класифікацією, а саме - освіта і охорона здоров'я та соціальна допомога. Це вказує на потенційну плідність застосування наукових методів порівняння, аналогії, індукції, діяльнісного підходів до визначення окремих характеристи