Ви є тут

Навчально-ігрове середовище як важливий чинник виховання емоційно-вольових якостей молодших школярів на уроках фізичної культури.

Автор: 
Карачевська Надія Володимирівна
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2007
Артикул:
0407U003095
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ II
МЕТОДИ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Методи дослідження

Визначені в дослідженні завдання передбачали гнучку і всебічну методику їх розв'язання. З'ясовуючи теоретичні засади дослідження проблеми, ми акцентували увагу здебільшого на теоретичних методах. А саме:
1. Аналіз і узагальнення науково-методичної та спеціальної літератури, навчально-методичної та нормативної документації. При використанні цього методу обробку та аналіз літературних даних здійснювали на всіх етапах дослідження. Вивчення результатів досліджень вітчизняних та зарубіжних авторів, наведених у науковій і методичній літературі, уможливило оцінку стану проблеми, визначення рівня актуальності питань і шляхів їх вирішення в дослідженні дозволило теоретично обґрунтувати мету й завдання роботи, проаналізувати одержані результати.
2. Теоретичний аналіз і синтез застосовували на етапі визначення мети, предмету, гіпотези, завдань дослідження, уточнення функціональної ролі родини і школи у вихованні свідомого ставлення школяра до зміцнення свого здоров'я, а також під час синтезу результатів експериментального етапу роботи, визначення її наукової новизни.
В результаті педагогічного аналізу наукової й методичної літератури встановлено, що розробка проблеми організації навчально-ігрового середовища на уроках фізичної культури задля виховання емоційно-вольових якостей молодших школярів потребує передусім вибору методології й методів дослідження, які дозволяють вирішити поставлені завдання.
Здійснено аналіз наукової літератури загалом і наукових досліджень у галузі фізичного виховання зокрема задля теоретичного обґрунтування рівня вивчення об'єкта дисертаційного дослідження.
На етапах діагностично-експериментального вивчення ключових педагогічних понять, явищ і процесів емпіричного та експериментального рівнів використовувались такі методи:
1. Педагогічне спостереження.
2. Педагогічний експеримент (констатуючий, формуючий).
3. Педагогічне тестування.
4. Методи математичної статистики.
Педагогічне спостереження проводилося з метою вивчення особливостей фізичного виховання та умов навчання й побуту школярів. Аналізувались умови активного відпочинку, вивчалась рухова активність у режимі дня учнів 2-3 класів. Візуально визначалась реакція дітей на фізичні навантаження і засоби фізичного виховання, що їм пропонувались
Педагогічний експеримент проводили відповідно до загальноусталених норм та діалектичного методу пізнання.
Педагогічний експеримент констатуючого характеру передбачав застосування комплексної методики вимірювання компонентів рухової системи та емоційно-вольових якостей дітей семи-восьмирічного віку.
Констатуючий експеримент передбачав отримання базових даних щодо рівня фізичного розвитку, фізичної підготовленості та виховання емоційно-вольових якостей для створення методики формуючого експерименту.
Вимірювання показників фізичного розвитку відбувалось у першу половину дня, тестування рівня фізичної підготовленості учнів других класів здійснювали під час проведення уроків фізичної культури. Психодіагностична методика емоційно-вольових якостей застосовувалась під час інших уроків, які проводилися в режимі шкільного дня (математики, розвитку мови тощо).
Всі індивідуальні вимірювання заносились до зведеного протоколу, дані якого надалі використовувались для проведення математичних розрахунків.
Статистичний аналіз експериментальних даних здійснювали за допомогою методів математичної статистики, описаних у спеціальній літературі [172].
Мета формуючого експерименту полягала в організації навчально-ігрового середовища на уроках фізичної культури для дітей восьми?дев'ятирічного віку за запропонованою моделлю, що складалася з трьох взаємозумовлених та взаємопідпорядкованих блоків: теоретико-методологічного, психолого-педагогічного й технологічного.
В педагогічних експериментах застосовано метод спостереження, за допомогою якого оцінювалась ефективність організації навчально-ігрового середовища на уроці фізичної культури, визначався рівень емоційності дітей під час проведення рухливих ігор, їхній фізичний стан.
Стан фізичного здоров'я дитини визначали за такими показниками: довжина тіла, маса тіла, ЧСС (до навантаження і після навантаження), індекс фізичного розвитку.
Індекс фізичного розвитку визначали за формулою:
ІФР=ЗР - (В+ОГК), де ЗР - зріст стоячи (см);
В - маса тіла (кг);
ОГК - окружність грудної клітки (см).

Залежно від отриманої величини індексу, оцінювали рівень функціональних та рухових можливостей дитини за шкалою:

Значення ІФРРівень функціональних і рухових можливостей Менше 23,1
23,1 - 31,9
32,0 - 37,9
38,0 - 42,8
Більше 42,9 Низький
Нижче середнього
Середній
Вище середнього
Високий
Педагогічне тестування.
Рівень та динаміку рухової підготовленості учнів 2-3 класів визначали за Державними тестами фізичної підготовленості населення України. Оскільки рухову підготовленість можна характеризувати лише у взаємозв'язку з фізичним розвитком, ми вивчали фізичний розвиток молодших школярів.
Повний перелік використовуваних контрольних вправ наведено в табл. 2. 1. Тести підбирались таким чином, щоб всесторонньо охарактеризувати структуру рухової підготовленості школярів означеного віку.
Динаміку розвитку емоційно-вольових якостей учнів перевіряли за допомогою 12-факторного опитувальника Р. Кеттела та Р. Коана (додаток Д). При психодіагностиці учнів других?третіх класів використовувався 12-факторний опитувальник CPQ (Childrens Personality Questionnaire) для дітей 8?12 років, що призначений для дослідження особистісних особливостей школярів і містить 12 шкал для вимірювання ступеня вираженості рис особистості, які Р. Кеттел називає конституційними.
Діагностика складається із дв