РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Характеристика власних спостережень
Дисертаційна робота по вивченню перебігу захворювання на множинні менінгіоми
головного мозку виконана на базі Інституту нейрохірургії ім. акад.
А.П.Ромоданова.
В її основу покладено результати хірургічного лікування 75 хворих з множинними
менінгіомами головного мозку, які знаходились на лікуванні в Інституті
нейрохірургії ім. акад. А.П. Ромоданова АМН України з 1957 до травня 2006 року
і оперовані декілька разів. Всього проаналізовано 105 історій хвороб. Жінок
було – 42, чоловіків – 33. Множинними менінгіомами вважали 2 і більше пухлин у
одного хворого на момент обстеження. Верифіковані рецидиви менінгіом та
продовженого росту менінгіом після часткового видалення для аналізу не
брались.
Клініко-патогенетичні співставлення дозволили виділити декілька груп хворих з
множинними менінгіомами.
По механізму розвитку множинних менінгіом виділили три групи:
1. Первинно-множинні менінгіоми – група хворих, на момент обстеження у яких
виявлено дві і більше менінгіоми без зв’язку з НФ2 – 64 хворих.
2. Вторинно-множинні менінгіоми – хворі, у яких множинні менінгіоми
діагностовано після перенесеної первинної операції з приводу менінгіоми поряд з
місцем попередньої операції (мультицентричність росту), а також на певній
відстані (місцеве метастазування) – 18 хворих.
3. Множинні менінгіоми в структурі НФ2 – група хворих, у яких виявлено множинні
менінгіоми і симптоми нейрофіброматозу другого типу – 11 хворих.
Кількісний розподіл хворих в залежності від механізму розвитку множинних
менінгіом наведено на рис.2.1.
Рис.2.1. Розподіл хворих по механізму розвитку пухлин.
Примітка. 1 – первинно-множинні менінгіоми, 2 – вторинно-множинні менінгіоми, 3
– множинні менінгіоми в структурі НФ2.
В групі з первинно-множинними менінгіомами середній вік був 48,6±1,7 років
(ранг 13 – 79р.), чоловіків – 30, жінок – 34. Суттєвої різниці у віці між
чоловіками і жінками не було – вік чоловіків 46,3±2,7 років, вік жінок 50,5±2,1
років.
При первинно-множинних менінгіомах найбільша кількість хворих припадає на
віковий період 41 – 50 років з поступовим зниженням у групах 51-60 р. і 61-70
р. Найменша кількість хворих у вікових групах до 30 років і старше 70 років
(рис.2.2).
В групі з вторинно-множинними менінгіомами середній вік хворих (на момент
операції з приводу множинних менінгіом) становив 56,1±2,5 років (ранг 35-69р.),
але до цього часу вони були оперовані від 1 до 5 разів з приводу продовженого
росту менінгіоми. Чоловіків було 8, жінок – 10. Найбільша кількість хворих у
цій групі у віковому діапазоні 61-70 років (рис.2.3).
Рис.2.2. Віковий розподіл хворих з первинно-множинними менінгіомами.
Рис.2.3. Віковий розподіл хворих з вторинно-множинними менінгіомами.
Хворих з множинними менінгіомами в структурі НФ2 було 11: чоловіків – 4, жінок
– 7. Середній вік становив 33,5±2.8 років (ранг 15 – 47р.).
У наших спостереженнях більшість оперованих хворих з множинними менінгіомами в
структурі НФ2 припадає на вікову групу 31-40 років (див. рис. 2.4). Троє хворих
оперовані у віці 41-50 років. Анамнез захворювання у цих хворих становив до
п’яти років. Тобто на момент розвитку пухлин і перших клінічних симптомів ці
хворі були старші 30 років, що суперечить діагностичним критеріям НФ2
(обов’язковим вважається вік до 30 років). На наш погляд це може бути
зумовленим спільними генетичними механізмами розвитку як менінгіом, так і
неврином.
Рис.2.4. Віковий розподіл хворих з множинними менінгіомами в структурі НФ2.
Порівняльний аналіз різних груп хворих по патогенетичному механізму показав
достовірну відмінність (Р< 0,05) за віковим фактором. З цього можна зробити
висновок, що розвиток множинних менінгіом (як патологічного процесу) проходить
за загальною патофізіологічною схемою.
Клінічний перебіг захворювання зумовлював проведення декількох оперативних
втручань з різним часовим інтервалом.
В залежності від кількості перенесених оперативних втручань з приводу множинних
менінгіом нами виділено три групи:
І група – хворі, що оперовані один раз (75 хворих).
ІІ група – хворі, що оперовані двічі (21 хворий).
ІІІ група – хворі, що оперовані три і більше разів (9 хворих).
Кількісний розподіл хворих в залежності від кількості перенесених оперативних
втручань наведено на рис.2.5.
Рис.2.5. Розподіл хворих в залежності від кількості перенесених оперативних
втручань.
На момент першої операції з приводу множинних менінгіом (75 хворих) середній
вік хворих становив 49,4±1,7 років, чоловіків було 33, жінок – 42.
Найбільша кількість хворих на момент першої операції (по 20 пацієнтів) припадає
на вікові групи 41-50 років і 61-70 років, що співпадає з літературними даними
про пік захворюваності менінгіомами саме у цих вікових групах (рис.2.6).
Рис.2.6. Віковий розподіл хворих на момент першої операції.
Середній вік хворих на момент другої операції (21 хворий) становить 49,1±3,2
років, а вік цих же хворих при першому оперативному втручанні був 44,9±3,0
років. Таким чином час від першої операції до другої становить 4,24±1,47 років
(для всіх 21 хворого). Але в наших спостереженнях 10 хворих (47,6%) оперовані
повторно з приводу множинних менінгіом протягом року (від 15 днів до 11
місяців). Якщо виключити цих хворих, тоді ремісія між першою і другою операцією
для 11 хворих становитиме 8,1±2,3 років.
На момент другої операції з приводу множинних менінгіом найбільша кількість
хворих припадає на вікову групу 51-60 років (рис.2.7), тоді як на третю
операцію більшість хворих була у віковій групі 61-70 років (рис.2.8).
Рис.2.7. Віковий розподіл хворих на момент другої операції.