Систематизація договорів у цивільному праві.

РОЗДІЛ 2. СистематизАція договорів ТА ЇЇ ПРИКЛАДНЕ ЗНАЧЕННЯ
2.1.
Підходи до типізації і видової приналежності
цивільно-правових договорів
104
2.2.
Авторська конструкція класифікації договорів
118
2.3.
Тлумачення цивільно-правового договору
142
2.4.
Вплив систематики договору на його елементи
158
Висновки
169
Висновки
173
Додаток
179
Список використаних ДЖЕРЕЛ
181
ВСТУП
Актуальність проблеми дослідження зумовлена зростаючим значенням договору як
юридичної форми правового зв’язку між суб’єктами ринку та ефективного засобу
впливу на економіку за умови її глобалізації. Волею українського законодавця
практично єдина матерія договірного права в угоду суб’єктивізму та потребі
досягнення політичного компромісу була розірвана між цивільним та господарським
законодавством. Договори у Цивільному кодексі України побудовані на засадах
правочину, а у Господарському кодексі України – зобов’язання і тим більше
господарського зобов’язання. Частина договорів урегульована іншими
кодифікованими актами, поточними законами та підзаконними актами. Між тим для
інтеграції України в СОТ визначено необхідність обрати на одну, і саме,
цивілістичну концепцію регулювання ринкових відносин. Різні підходи у
національному праві та наявність міжнародних правил, принципів у сфері
договірного права спричиняють неузгодженості у правозастосовчій та судовій
практиці. Тому виникла потреба приведення договорів у науково обґрунтовану
систему.
Вступ України до СОТ, ЄС чи ЄЕП потребуватиме регулювання ринкових відносин на
досить прозорих правилах і формах, особливо договору як універсальній правової
форми товарообороту. Створення майбутнього ЦК ЄС чи Економічного кодексу ЄЕП
(тільки України натомість Господарського кодексу як чергового прояву
компромісу) так чи інакше торкнеться й врегулювання відносин у сфері
договірного права. Не виключені між ними неузгодженості, які варто передбачити
та усунути вже на стадії розробки їх проекту із урахуванням останніх тенденцій
розвитку договірного права.
Не менш важлива також потреба універсалізувати сучасне договірне право на
вимогах концепції адаптації та приведення конструкції договірного права України
до прийнятих у країнах Європейського Союзу стандартів, заснованих на Принципах
європейського контрактного права, бо створення Європейського цивільного кодексу
стосується здебільше договірного права, і це, безперечно, впливатиме на
національне право. Таким чином, зумовлено необхідність приділити увагу
компаративістичному аспекту даної складної проблеми і відобразити власне
бачення цієї субпідгалузі зобов’язального права.
Потреба легалізації цілої низки договорів, що широко використовуються на
практиці, але не врегульовані чинним ЦК (договори з надання медичних, освітніх,
туристичних та інших послуг), зумовлена їх зростаючою питомою вагою. Склалась
парадоксальна ситуація різнорівневого регулювання договірних відносин:
кодифікований, що має підрівні загально-цивілістичний, господарський та
спеціальний; поточного законодавства, підзаконних нормативних актів і взагалі
не пойменованих договорів. Власне цим й продиктована потреба проведення
дослідження.
Юридична конструкція договору є здобутком цивілізації й дозволяє погоджувати
найбільш значимі для людини економічні та інші інтереси, які охороняються
законом. Використання договору для регулювання товарообороту детермінована
внутрішніми (реальний стан економіки) та зовнішніми (потреба інтеграції в
економічні й зокрема торгові структури) причинами.
Проблеми систематизації договору на різному рівні досліджували такі
представники цивілістики, як О.С. Іоффе, В.М. Гордон, сучасні дослідники М.І.
Брагінський, В.В. Вітрянський, в Україні О.А. Беляневич, В.А. Васильєва, С.М.
Бервено, Р.А. Лідовець, В.В. Луць, М.М. Сібільов, В.Г. Олюх, Р.Б. Шишка та
інші. Проте практика досі стикається із надто спрощеними юридичними
конструкціями договорів, що проявляються в їх змісті. Внаслідок цього більшість
договорів не здатні врегулювати всі можливі прояви диспозитивності у цивільному
праві. Законодавчі акти, що приймаються останнім часом у всіх сферах та
стосуються особливостей застосування договорів у підприємництві, інвестиційній
діяльності, приватизації, тощо, дають подальший матеріал для узагальнень та
систематизації. Особливе місце в системі договірного права належить договорам,
що з об’єктивних чи суб’єктивних причин опинились поза межами ЦК України.
Отже, вибір теми дисертаційного дослідження спричинений: 1) потребою наукового
обґрунтування нових тенденцій розвитку договірного права; 2)започаткувати
адаптаційний напрям його розвитку та визначити основні правові ідеї; 3)
популяризувати нові тенденції розвитку договору, консолідувати практику; 4)
розробити пропозиції з удосконалення системи договірного права.
Над проблемою систематизації договірного права в Україні працював В. Г. Олюха,
якій у своєму науковому дослідженні відстоював позицію щодо систематизації
договорів як структурної системи з використанням лише економічних або юридичних
системоутворюючих ознак чи за їх комбінованим критерієм, що їх поєднує, так і
простого групування (дихотомія або однорядна система).
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного
дослідження перезатверджена 3 вересня 2004 р. на виконання напрямків досліджень
Комплексного плану МВС України Пріоритетних напрямків фундаментальних
досліджень вищих навчальних закладів та науково-дослідних установ МВС України
на період 2000-2005 рр. та перспективного плану дії МВС України у сфері
Європейської інтеграції та співробітництва з Європейським Союзо