Ви є тут

Математико-картографічне моделювання регіональних лінгвістично-географічних систем

Автор: 
Король Павло Пилипович
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2007
Артикул:
0407U003541
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ РЕГІОНАЛЬНОГО ЛІНГВІСТИЧНО-ГЕОГРАФІЧНОГО КАРТОГРАФУВАННЯ
2.1. Сутність і завдання регіонального лінгвістично-географічного картографування
Першим і основоположним питанням теорії лінгвістично-географічного картографування є питання про об'єкт і предмет картографування та місце картографованого мовного факту або явища, які підлягають картографуванню, в системі мови. Від результатів вирішення цього питання залежить вирішення другого питання про принципи картографування, їх співвідношення з мовним фактом або явищем як елементами цілісної системи мови, завдання, засоби та способи картографування. Третє питання стосується інтерпретації лінгвістичних даних і використання результатів картографування при вивченні історії мови. З трьома переліченими питаннями тісно пов'язане четверте - про методи збору і обробки матеріалу при створенні лінгвістичних карт та атласів. Вирішення цих чотирьох основоположних питань покладено в основу концепції регіонального лінгвістичного картографування.
Регіональне лінгвістичне картографування характеризує новий етап у розвитку лінгвістичної географії, який прийшов на зміну класичному етапу створення загальномовних національних атласів [203]. Загальномовні атласи визначають діалектне членування національної мови, вказують на основні говіркові ареали та найголовніші діалектні і мовні межі, важливі саме в національному масштабі. При цьому неминучі певні узагальнення у відображенні вузьколокальних мовних явищ і деяке обмеження у виборі об'єктів картографування. Деталізація загальномовного атласу можлива в двох напрямках: структуризація і розчленування об'єкта картографування. Це призводить до створення тематичних загальномовних атласів (лексичного, фонетичного, морфологічного тощо) та деталізації відображення діалектної різноманітності. При цьому здійснюється згущення мережі населених пунктів і, як наслідок, звуження території лінгвістичного картографування, що призводить до створення регіональних атласів.
Загальною ознакою регіонального лінгвістичного картографування є відображення говорів певної адміністративно або етнічно визначеної частини національної території.
У сучасному мовознавстві накопичено значний досвід регіонального лінгвістичного картографування, який реалізовано при створенні регіональних атласів французькою [218] та німецькою [220] лінгвістично-географічними школами. Для слов'янського мовознавства особливо актуальним завданням є створення національних лінгвістичних атласів, однак паралельно розвивається різноманітне за технікою і теоретичними засадами регіональне лінгвістичне картографування [209].
Для української школи лінгвістично-географічного картографування важливою є праця Й. О. Дзендзелівського [47], з якою пов'язане теоретичне обґрунтування ряду важливих проблем регіонального лінгвістичного картографування, а також роботи [32; 99; 171].
Регіональні атласи зорієнтовані на створення національного атласу і в основних рисах подібні до нього в принципах картографування, хоча є регіональні атласи, які передували національним [202]. Деякі регіональні лінгвістичні атласи, які включені в національний, за системою картографування значно відрізняються від нього [211].
Регіональні і національні лінгвістичні атласи доповнюють один одного. Залежно від основного завдання виділяють два типи регіональних лінгвістичних атласів: загальні та проблемні. Регіональний атлас загального типу має на меті відобразити засобами лінгвістичного картографування всі можливі ареали діалектних елементів певної території.
При цьому основними завданнями регіонального лінгвістичного картографування є:
- виявлення ареалів - елементів діалектних мікроструктур та їх системних взаємозв'язків на певній території;
- відображення нових, невідомих раніше діалектних особливостей і тенденцій розвитку;
- встановлення міжговіркових (міждіалектних) контактів;
- отримання матеріалів для дослідження розвитку окремих діалектних елементів і, в зв'язку з цим, - дослідження діахронії окремих діалектів.
Об'єктом регіонального лінгвістичного картографування є діалектні елементи різних змістових рівнів, які виявляються на території картографування в певній кількості відмінностей. Відповідно, такий атлас повинен мати рівномірну, досить згущену мережу і бути укладеним за найдетальнішим питальником, що охоплює максимально можливу кількість діалектних протиставлень різних змістових рівнів.
Проблемні регіональні лінгвістичні атласи спрямовані на лінгвістично-географічне відображення певного кола явищ. Для них характерне звуження об'єкта картографування, виділення з усієї кількості діалектних відмінностей групи, вибраної за тематичним або територіальним принципом. В залежності від принципів виділення районів для регіонального картографування (лінгвістичний, історичний, етнографічний, адміністративний тощо), в регіональному лінгвістичному атласі можуть картографуватися говори давнього, більш-менш однорідного в мовному та історичному відношенні масиву, новостворені діалекти, говори смуг міждіалектних (міжмовних) контактів тощо.
Специфічною щодо лінгвістичного характеру вважається територія міжмовних та міждіалектних контактів. Вона є одним з найбільш придатних районів для картографування: тут можливо послідовно дотримати принцип ареальності (розрізнити протиставлені ареали діалектних або мовних явищ). Разом з тим вдало обрана територія є важливим фактором у визначенні проблематики регіонального лінгвістичного атласу. Крім завдання деталізації відповідних меж, атласи, що відображають говірки смуги міждіалектних або міжмовних контактів, можуть вирішувати ряд спеціальних питань, пов'язаних із міжмовною і міждіалектною взаємодією, зокрема визначення напрямку і динаміки взаємовпливів, особливості руйнування усталених і виникнення нових мікродіалектних систем на межі різнодіалектних груп тощо. Характер мовної діалектної суміжності - взаємодія діалектів однієї мови, співжиття близькоспоріднених мов або конта